4. Які ідеї стоїцизму наближують його до християнського розуміння людини та світу?

В мире, в котором каждодневно убывает смысл и гармония, единственной опорой оказывается следование ндолгу.оче Стоик - это тот, кто держится за эту опору и исполняет долг до конца, хотя бы и рушилось все вокруг. Причем это долг не столько перед другими, сколько перед самим собой. Ведь добродетель, считали стоики, сама себе награда. И в такой трансформации чувства долга из чисто внешнего во внутреннее - одно из величайших завоеваний античного сознания.

У стоиков есть принцип смирения, который именно из стоицизма перейдет в христианскую этику. Суть его в том, чтобы принять неизбежное со спокойствием духа и без экзальтации, не оказывая судьбе бесполезного и суетного сопротивления. Но в стоицизме мудрость еще не стала антиподом разума. Поэтому стоический идеал, в отличие от христианского, заключается в том, чтобы не плакать, не смеяться, а понимать.

Стоики первыми объявили себя "гражданами вселенной". И, вместе с тем, будучи гражданином мира, человек эпохи эллинизма одинок в этом мире. Та ближайшая ячейка - античный полис, в котором индивид был укоренен в качестве гражданина, разрушилась, и человек оказался, с одной стороны, наедине с самим собой, а с другой - наедине с вечным и бесконечным космосом. Но ни в том, ни в другом случае человек не находится у себя дома: дом слишком тесен, а мир слишком просторен. Из этого противоречия и родится впоследствии христианская община как та форма коллективности, в которой человек попытается по-новому обрести себя.

Дійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того,як розум панує над людиною,так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція,перед ним земні правителі та володарі нікчемні.Пізнання себе,свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного початку і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того,щоб тіло не було ії підвладним,а розум був вільним у своїх бажаннях,своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ,відмовившись від думок,які мають про нього люди неосвічені,мудрець не буде рабом того,хто має владу дати йому блага,або забрати майно,близьких,життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад,як можна і необхідно жити,щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей,людей нам не дано,але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок ,терпіти випробування,які посилаєБог.Жити необхідно без страху,хвилювань,пристрастей,а для цього слід не боятися вигнання,бідності,чорної роботи,позбавитись заздрощів,гніву,бажань,жалкувань,не засуджувати Бога і людей,якщо все йде не так,як бажалося,задовольнятися мінімумом.

5. Які загрози для прав і свобод людини виникають в інформаційному суспільстві?

Сучасна фаза еволюції техногенної цивілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати “інформаційне суспільство” або “суспільство ризику”.Ці назви фіксують дві головні і взаємопов язані ознаки сучасного соціуму:

-інформаційних характер сучасних “високих” технологій

-ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров я

Що стосується загроз, програмуючий вплив наукового знання на спрямування розвитку культури і економіки також інтенсифікується, а темпи зростання кількості наукової інформації випереджають тмпи розвитку економіки і соціокультурних трансформацій. Іншими словами наукове знання стає джерелом ризику.

Також не треба забувати, що в інформаційному суспільстві твої права і обов язки можуть бути порушені. Нема ні яких гарантій, що твої особисті права хтось захистить. Статус науки, як фактора, який викликає та попереджує соціальні ризики, багатократно зростає. Наука, в деякій мірі не дозволяє людині самостійно розвиватись, тобто особисто досягати свідомого, глибокого самопізнання, утискаючи права самої людини.