4. Розкрийте суть наукового принципу історизму. Як він проявляється у дослідженні соціально – економічного життя?

Історизм, принцип підходу до дійсності як до такої, що розвивається в часі. Припускає розгляд об'єкта як системи, закономірностей його розвитку. Витоки історизму — у вченнях Геракліта, Платона, Арістотеля; дотично до суспільства його розробляли Дж. Віко, Вольтер, Г. Ф. В. Геґель, К. Маркс; у природознавстві — Ч. Лаєл і Ч. Дарвін. З кін. XIX ст. історизм (його називають також історицизмом) зазнавав критики В. Дільтея, Б. Кроче, Г. Ріккерта, К. Ясперса, К. Поппера та ін., які ставили під сумнів можливість встановлення законів розвитку суспільства і пророкування його майбутнього. У сучасній філософії і науці продовжується гостра полеміка з проблем історизму

Історизм — принцип пізнання, згідно з яким будь яке явище слід розглядати в розвитку I почав активно пробиватися в науку після Дарвіна.

5.)Доведіть, що суспільство є окремою формою буття.

Буття — все, що є суще та існує незалежно від свідомості людини.

Буття включає в собі суб єктивну і об єктивну реальності. Воно вивчає все, що існує, розвивається, прогресує взагалі все що нас оточує. Суспільство, саме, й є об єднанням всіх цих факторів, воно розвивається, його об єкти взаємодіють один з одним, суспільство включає в собі дуже багато процесів, явищ, та факторів пов язаних з його сенсом. Отже можна сказати, що суспільство є об єктом буття.

(Звертання до категорії “буття” у пошуках інструменту опису всього, що існує, призвело до формування її достатньо широкого сенсу і спектру тлумачення перш за все в силу різноманітності оточуючого нас світу. Філософія аналізує проблему буття з позиції існування навколишнього світу та всього, що є його часткою. Саме ж існування світу є незаперечним фактом, бо наше власне існування вже є показником цього. висловлювання Р. Декарта “Я мислю, отже існую”, що сприймається як важливіша аксіома раціоналістичного підходу до розуміння світу. Однак філософія звертається не просто до аналізу світу, його процесів, явищ, фактів, речей, її інтереси пов’язані з їх сенсом, змістом, проявом. Філософія фіксує не просто існування речей, а більш складні взаємозв’язки загального характеру, що проявляються у конкретних предметах, їх властивостях, особливостях. Завдяки категорії “буття” синтезуються основні ідеї, які існують у різних формах, мають специфічні прояви, утворюють безліч зв’язків – природне та соціальне, індивідуальне та суспільне. Світ – сукупна реальність, яка є предзаданою для дії та свідомості конкретних індивідів та навіть поколінь людей. Саме їх життєдіяльність призводить до створення нових речей, відкриття таємниць світу, що постійно поширює наші уявлення про буття.

Таким чином, поняття “буття” можна охарактеризувати як філософську категорію, завдяки якій визначається дещо, що є суще як таке. Питання про буття пов’язане з признанням, або, напроти, неприйняттям абсолюту (думки, Бога, істини, ідеї і т.д.). З одного боку, зміст категорії буття наповнюється реальними процесами, особливостями, діями, які мають просторо-часовий характер, відрізняються неповторністю та індивідуальністю, з іншого – її частиною стає і все те, що не може бути фактом, який не має часового, дійсного, досвідного характеру (ідей, думок, цінностей, математичних та логічних понять). Тобто буття виступає і об’єктивною, і суб’єктивною реальністю. При цьому суб’єктивізм буття реалізується у наявності соціальної історії людства таких атрибутів, як система цінностей, ідеологія і т.д., тобто людина може впливати лише на їх зміст, але не може їх виключити із соціально-історичного процесу, а це вже об’єктивний характер буття.)

Екзаменаційний білет № 21