5.) Поясніть вислів б. Спінози: «Свобода – це усвідомлена необхідність». Яким є Ваше власне розуміння людської свободи та її меж?

Він вважав, що вільно (свободно) діє лише той, хто знає увесь ланцюг причинно-наслідкових зв’язків. Людина не може діяти чи поступати вільно, якщо не знає умов, причин і наслідків свої поведінки. Необхідність, говорив він, веде того, хто йде, і волочить того, хто впирається. Ось чому він свій головний твір назвав «Етика». Філософ вважав, що достовірне знання природи дає можливість людини бути моральною (етичною) особою, знайти своє місце в Природі, вести себе морально (етично) і прожити осмислене життя.

Білет №20

1.) 1) Віра в прогрес виникла на основі

б) лінійної концепції часу;

2) Класичні концепції прогресу належать

а) Тюрго і Кондорсе;

2.)Заповніть таблицю «Гносеологія Нового часу»

Представники: Декарт Лейбніц, Бекон,Локк,Юм

Головні напрямки: Раціоналізм емпіризм

Основні ідеї та їх значення:

Р.Декарт підкреслює практичне значення науки як знаряддя прогресу. Будує свою методологію на основі раціонального дедуктичного методу, а експеримент визнає лише передумовою, яка маєпідкорюватись дедукції.

Лейбніц намагався об`єднати раціоналізм и емпіризм, але притримувався все ж раціоналізму. Основою своїх вчень він бачив монаду (проста і неподільна субстанція) з якої складається все навколо.

Локк розробляє сенсуалістичну теорію пізнання, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття. Душа людини від природи є "чистою дошкою" {tabu! a rasd), на якій "чуттєвий досвід малює свої візерунки".

Юм вивчає внутрішній, суб'єктивний світ людини. А в самому суб'єктивному світі людини філософ вбачає лише два роди явищ: чуттєве сприйняття і сприйняття рефлексивні. Прикладом першого роду вражень є відчуття світла, болю тощо. Рефлексивні сприйняття – це спогади про минулі відчуттєві сприйняття, що їх Юм називає ідеями.

Френсіс Бекон – особливу увагу звертає на методологію, як гарантію одержання та збагачення достовірних знань. Об’єктом пізнання, є природа; завданням пізнання – дослідження предметів та явищ природи; мета пізнання – панування людини над силами природи. Філософ пропонує виключити зі сфери наукового пізнання теологію. Він був прибічником «Теорії двоїстої істини», згідно якої у науки і у релігії різні сфери існування і знання.

3.) Що є характерним для механістичної картини світу Нового часу?

«Я», духовна субстанція, за Декартом, неподільна, позбавлена просторової визначеності, її реальним виявом (атрибутом) є мислення. Беручи за відправну точку цю субстанцію, він намагався довести існування всього сущого.

Отже, від «Я» до Бога і далі до світу — така схема філософії Декарта. Бог, за Декартом, є гарантом існування світу і гарантом того, що цей світ можна осягнути розумом. Абсолютний Творець відповідає за ідеї та істини, на основі яких він творив світ. А сам світ постає як тілесна субстанція, атрибутом якої є протяжність. Всі інші якості — колір, смак, вага, звук — є вторинними. Світ, на його думку, безкінечний у просторі, матеріально одноманітний, матерія, перебуваючи в русі, поділяється до безкінечності, пустота відсутня. На основі цих двох якостей — просторовості та руху, які легко математизуються, — філософ намагався пояснити світ, який постає велетенським механізмом, а Бог, що його створив, — геометром і механіком. У такий спосіб Декарт заклав засади механістичного світогляду.

У межах такого світогляду світ мислився не багатоякісним та ієрархічним, він поставав одноманітним, простим і зводимим до чисел. Телеологія виявилася зайвою, оскільки все можна було пояснити на основі механіки. Декарт розглядав і живі організми як механізми. Такий підхід не завадив, а можливо, і посприяв тому, що він відкрив рефлекс, сформував засади експериментального вивчення психіки. Пізнання світу є пізнанням розуму, а усвідомлення і логічний розвиток «вроджених ідей» є водночас пізнанням світу. Іншими словами, принципи геометрії, дедуковані з вроджених ідей, є і принципами самого світу.

Попри всю непереконливість цих засадничих тверджень Декарта, саме його механістичний підхід став основою розвитку філософії Нового часу. Декарт разом з Галілеєм є творцями механістичної картини світу, яка була покладена в основу технічних трансформацій світу. Механіцизм — це не тільки світогляд, це і програма перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів. Визнаючи дві субстанції — тілесну і мислячу, Декарт опинився перед проблемою узгодження їх в людині, адже вона є єдністю душі й тіла. Механіцизм Декарта, його дуалізм, як це не парадоксально, виявились плідною філософською основою для розвитку його наукових ідей — створення аналітичної геометрії, теорії оптики та ін.

Механістичний світогляд бачив в малому те саме, що і у великому, але лише в менших розмірах. Це породжувало уявлення про світ, схожий на вставлених одна в одну матрьонок.

В механічній картині Всесвіту був відсутній розвиток, тобто світ вважався незмінним. Життя і розум у цій картині світу не мають ніякої якісної специфіки. Така дійсність не несе в собі необхідності виникнення людини і свідомості. Людина в цьому світі – помилка, курйозний випадок, побічний продукт зоряної еволюції.