37. Європейське патентне відомство.

У даний час Європейська патентна організація (ЄПО) нараховує 27 держав-членів організації. Це практично усі великі Європейські країни, включаючи Німеччину, Великобританію, Францію, Італію й Іспанію. Ряди організації поповнили в 2002-2003 р.р. Болгарія, Чехія, Естонія, Словаччина (усі з 1 липня 2002 р.), Словенія (з 1 грудня 2002 р.), Угорщина (з 1 січня 2003 р.) і Румунія (з 1 березня 2003 р.). Вступ Латвії, Литви і Польщі очікується в поточному році. Європейське патентне відомство (ЄПВ) має три дирекції, розташовані в Мюнхені, Гаазі і Берліні. За 2002 рік ЄПВ зареєстровано 165100 патентних заявок. У діяльності Європейського патентного відомства не однакова активність країн до нього стосовних, що виглядає цілком природно. Так, із ФРН зареєстровано в 2002 р. 21039 заявок на одержання європейського патенту, із Франції – 6853, Нідерландів – 5054, у Великобританії – 4709, у Швейцарії – 3882, Італії – 3336, Швеції 2565, Бельгії – 1328, Фінляндії – 1608. З інших європейських держав надійшло різна кількість патентних заявок від 6 з Болгарії до 929 з Австрії. Примітно, що з Японії надійшло 15912 заявок, а зі США – 30118, що склало відповідно 14,98% і 28,35% від усіх заявок.Число поданих у 2002 році заявок на європейські патенти з Російської Федерації склало 88, а з Україна – 8. У минулому році Європейським патентним відомством було видано 30 європейських патентів за заявками з Російської Федерації, і один — в Україну.При європейському патентуванні в противагу національному провадиться лише одна процедура діловодства по європейській патентній заявці замість декількох (по числу країн), що радикально скорочує витрати на іноземних патентних повірених, що є основними в процесі одержання патенту. Хоча процедурні патентні мита по європейській патентній заявці трохи вище, ніж у кожній з більшості держав, що беруть участь, але вони в середньому нижче, ніж сумарні мита в трьох-чотирьох європейських країнах. Рівень проведення патентного пошуку й експертизи по європейській патентній заявці дуже високий, що забезпечує надійність виданого європейського патенту. Європейське патентне законодавство пред’являє до винаходів ті ж умови патентоспроможності, що і українське патентне законодавство, а саме «новизна», «винахідницький рівень» і «промислова придатність». Будучи близьким до українського патентного законодавства по нормах матеріального права, воно не повинно викликати істотних складностей для розуміння в українських фахівців. При цьому європейське патентне законодавство по процедурних питаннях значно більш ліберальне, чим у ряді європейських країн, що дозволяє ефективно відстоювати інтереси заявника при діловодстві за заявкою.

38. Євразійське патентне відомство.

1994 — міжнар. договір з питань охорони пром. власності. Підписана 9.IX 1994 в Москві главами урядів держав — членів СНД (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан), а також України. Набула чинності 1995. Конвенція складається з преамбули, 9 частин і 28 статей. У преамбулі зазначено, що осн. метою Є. п. к. 1994 є «прагнення зміцнити співробітництво у сфері захисту винаходів» та створити міждерж. систему отримання такого захисту на основі єдиного патенту, чинного на тер. держав, що є сторонами конвенції. Док-том передбачено заснування Євразійської патентної системи (ЄПС). При цьому її сторони зберігають повний суверенітет щодо розвитку нац. систем захисту винаходів. Для виконання адм. завдань, пов'язаних з функціонуванням ЄПС та видачею євразійських патентів, ств. Євразійську патентну організацію (ЄПО). Це — міжурядова організація, має статус юрид. особи та володіє відповідною правоздатністю згідно з чинним зак-вом сторін. Органами ЄПО є Адміністративна рада (АР) та Євразійське патентне відомство (ЄПВ), яке водночас виконує функції секретаріату організації. Вища посад, особа ЄПО — президент; він очолює також ЄПВ. Видається бюлетень ЄПВ. Офіц. мова ЄПО — російська. Діяльність АР регламентується ст. З Є. п. к. 1994. Кожна сторона має у раді один голос, а кворум становлять дві третини від заг. кількості сторін. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів повноважних представників, які беруть участь у голосуванні, за винятком спеціально передбачених у конвенції випадків, коли вимагається консенсус або більшість у дві третини. Засідання АР відбуваються щороку. До компетенції АР, зокрема, належать: призначення президента ЄПВ, ухвалення річного бюджету, розгляд річного звіту організації.

ЄПВ видає євразійський патент (ЄП) на винахід, який: а) є новим, б) має винахідницький рівень та в) промислово застосовний. Право на отримання ЄП належить винахіднику або його правонаступнику. Власник патента має виключне право використовувати, дозволяти чи забороняти іншим користуватися запатентованим винаходом, передавати своє право та видавати на нього ліцензії. Термін дії ЄП — 20 років. Порядок видачі примус, ліцензії на використання ЄП третіми особами, що здійснюється згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності 1883, а також оскарження рішення про видачу врегульовано ст. 12 Є. п. к. 1994. Відповідно до ст. 13 встановлюється режим чинності ЄП у д-вах, що є сторонами конвенції, а також порядок здійснення патентних прав. У док-ті міститься перелік обов'язкових реквізитів патентної інструкції: визначення умов патен-тоздатності винаходу, тлумачення формули винаходу та ін. Конвенція містить норми щодо незалежності нац. патентних систем, порядку перегляду Є. п. к. 1994, а також механізму врегулювання спорів з питань тлумачення чи застосування положень док-та. У Заключних положеннях Конвенції зазначено, що членство в ній є відкритим для будь-якої держави — члена ООН, яка є стороною Паризької конвенції 1883 та Вашингтонського договору про патентне співробітництво 1970.

Штаб-квартира ЄПО — ум. Москві (Росія).