34. Поняття та джерела права промислової власності.

Право промислової власності належить до прав інтелектуальної власності об'єктами якого є винахід, корисна модель,промисловий зразок, рац. пропозиція. Право промисловоївласності - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості. Правову базу права промислової власності, разом з положеннями ЦК, становлять: Паризька конвенція про охоронупромислової власності (1883), Закон Укр. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промисловізразки" та ін. Право промислової власності включає: Право інтелект. власності на винахід - право, яке виникає у автора у зв‘язку з технічним рішенням в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, є новим, має винахідницькій рівень і придатний для промислового використання.

Право на корисну модель - право, яке виникає у автора в зв‘язку з новим конструктивним виконанням пристрою, який є промислово придатним. Об'єктом винаходу та корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина) або процес у будь-якій сфері технології. Право на промисловий зразок - це право, яке виникає у автора у галузі художнього конструктуювання. Об‘єктом цього права можуть бути можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Набуттяправа інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юр. особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом рац. пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

Це право регулюється Указом Президента “Про тимчасове положення про правову охорону об‘єктів промислової власності та рац. пропозицій в Укр.”. На підтвердження цього права видається свідоцтво. ЦК визначає строк чинності виключних ПІВ: на винахід - 20 •років від дати подання заявки• на винахід, залишаючи за винахідниками право продовжити цій строк; на корисну модель - 10 •…•; на промисловий зразок - 15 •…•. ПІВ на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути визнано недійсними у судовому порядку у разі: невідповідності запатентованого *винаходу, корисної моделі, промислового зразка* умовам патентоспроможності; наявність у формулі *…* істотних ознак, про які не було зазначено в заявці; порушення вимог щодо закордонного патентування *…*.

35. Загальна характеристика законодавства України в сфері промислової власності. ( смотреть 34)

36. Міжнародні угоди в сфері промислової власності.

Станом на травень 1998 року ВОІВ виконує адміністративні функ¬ції таких союзів і договорів у сфері охорони промислової власності.

Паризька конвенція про охорону промислової власності, прийнята на Дипломатичній конференції в Парижі у 1883 році і доповнена Мад¬ридським протоколом у 1981 році. Конвенція неодноразово перегля¬далася (Брюссель, 1900 p.; Вашингтон, 1911 p.; Гаага, 1925 р.; Лон¬дон, 1934 p.; Лісабон, 1958 p.; Стокгольм, 1967 і 1979рр.).

Спочатку Паризьку конвенцію підписали 11 країн: Бельгія, Бра¬зилія, Гватемала, Іспанія, Італія, Нідерланди, Португалія, Сальва¬дор, Сербія, Франція і Швейцарія. Вже після того, як Конвенція набрала чинності з 1 липня 1884 року, до неї приєдналися Велико¬британія, Туніс та Еквадор. Кількість країн-учасниць Конвенції по¬стійно зростала і на травень 1998 року становила 147 країн.

Україна є учасницею Паризької конвенції з грудня 1991 року.

Головна мета Паризької конвенції — утворення Союзу з охорони промислової власності (Паризький союз) і встановлення єдиних для країн-учасниць правил надання правової охорони таким об'єктам промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки про походження або найменування місця походження товарів, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

Конвенція спрямована на максимальне спрощення процедури на¬дання міжнародної правової охорони об'єктам промислової власнос¬ті за заявками, поданими в країнах-учасницях.

Згідно зі статтею 1(3) Конвенції поняття «промислова власність» в найширшому розумінні поширюється не тільки на промисловість і торгівлю, а й на галузі сільськогосподарського виробництва і видо¬бувної промисловості, на всі продукти промислового виготовлення або природного походження.

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків підписана в 1891 році і доповнена Мадридським протоколом у 1989 році. Станом на травень 1998 року учасницями угоди є 56 країн, в тому числі з грудня 1991 року Україна.

Угодою передбачена міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг Міжнародним бюро ВОІВ. Реєстрації, здійснювані відповідно до Угоди, є міжнародними, оскільки кожна реєстрація набирає чин¬ності одночасно в кількох країнах і в принципі може мати чинність в усіх країнах-учасницях.

Міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг надає ряд пе¬реваг власнику знака. Після реєстрації знака в державі-учасниці, що є країною походження (або в регіональному відомстві країн Бені¬люксу), власнику треба подавати тільки одну заявку на одній мові (французькій), а також сплатити збір до одного органу — Міжна¬родного бюро, замість того, щоб подавати окремі заявки до націо¬нальних патентних відомств держав-учасниць на різних мовах і пла¬тити митний збір кожному відомству. Такі ж переваги діють у разі необхідності продовження реєстрації (кожні 20 років) або внесення до неї змін.

Міжнародна реєстрація вигідна також національним патентним відомствам, оскільки вона скорочує обсяг роботи (наприклад, від¬падає необхідність публікації знаків). Для спрощення роботи корис¬тувачів Міжнародне бюро публікує спеціальні правила міжнародної реєстрації знаків.

Мадридською угодою створений Союз, керівним органом якого з 1970 року є Асамблея. Членами Асамблеї є всі держави-учасниці Союзу.

Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків підписана в 1925 році і неодноразово переглядалася (Лондон, 1934 p.; Гаага, 1960 p.). Угода була доповнена Додатковими актами (Мона¬ко, 1961 p.; Стокгольм, 1967 p.), а також Протоколом, підписаним у Женеві у 1975 році.

У 1979 році в текст Додаткового акта були внесені зміни. Станом на травень 1998 року учасницями Угоди було 29 країн.

У рамках Гаазької угоди створено Союз, керівним органом якого з 1970 року є Асамблея. Всі держави-учасниці Союзу, що приєдна¬лися до Додаткового акта (доповнення до Стокгольмського акта), є членами Асамблеї.

Україна не є членом Гаазького Союзу.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію підписана у 1958 році. Текст угоди пе¬реглядався в Стокгольмі у 1967 і 1979 роках. Станом на травень 1998 року учасницями Угоди було 18 країн.

Угода переслідує мету забезпечення охорони найменувань місць походження, тобто «географічної назви країни, району або місце¬вості, що використовується для позначення виробу, що надходить з даної країни, району або місцевості, якість і особливості якого вик¬лючно або головним чином пов'язані з географічним середовищем, включаючи природні й людські чинники». Такі найменування реє¬струються Міжнародним бюро ВОІВ за заявкою компетентного ор¬гану держави-учасниці. Міжнародне бюро сповіщає інші держави-учасниці про реєстрацію. Всі держави-учасниці зобов'язані охороняти зареєстровані за міжнародною процедурою найменування протягом усього часу, поки вони охороняються в країні походження, за ви¬нятком випадків, коли будь-яка з держав-учасниць протягом року заявить про неможливість охорони того або іншого найменування.

Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію під¬писана у 1971 році. У 1979 році в текст Угоди були внесені зміни. Станом на травень 1998 року учасницями Угоди була 41 країна.

Угодою запроваджена Міжнародна патентна класифікація (МПК), що поділяє всі галузі техніки на вісім основних розділів, які містять 67000 дрібних рубрик. Кожній рубриці присвоєно символ, що скла¬дається з арабських цифр і літер латинського алфавіту. Національне або регіональне патентне відомство, яке публікує патентний доку¬мент, позначає його відповідним символом.