1. Виникнення, становлення і розвиток інтелектуальної власності.

2. Поняття права інтелектуальної власності. Зміст права інтелектуальної власності.

3. Недійсність цивільно-правових відносин з іноземним елементом у праві інтелектуальної власності.

4. Співвідношен­ня права інтелектуальної власності та права власності.

5. Державна система охорони права інтелектуальної власності.

6. Діяльність ВОІВ. Участь України у діяльності ВОІВ.

7. Основні проблеми охорони та захисту права інтелектуальної власності в Україні.

8. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності.

9. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності.

10. Особисті немайнові права інтелектуальної власності.

11. Майнові права інтелектуальної власності.

12. Строк чинності прав інтелектуальної власності.

13. Використання об’єкта права інтелектуальної власності. Передання майнових прав інтелектуальної власності та здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам.

14. Права інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку з виконанням трудового договору та за замовленням.

15. Наслідки порушення права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної власності судом.

16. Поняття і джерела авторського права.

17. Розвиток законодавства України в сфері авторського права та суміжних прав.

18. Об’єкти авторського права. Твори, які не є об’єктами ав­торського права.

19. Суб’єкти авторського права. Первинне і похідне авторсь­ке право.

20. Співавторство. Нероздільне і роздільне співавторство. Умови співавторства.

21. Виникнення авторського права. Особисті немайнові права автора.

22. Майнові права інтелектуальної власності на твір.

23. Твір: поняття, ознаки, його використання.

24. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір. Правові наслідки закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір.

25. Поняття суміжних прав. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав.

26. Виникнення суміжних прав.

27. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміж­них прав.

28. Використання виконання.

29. Використання фонограми, відеограми.

30. Використання передачі (програми) організації мовлення.

31. Строки чинності суміжних майнових прав.

32. Вільне використання об’єктів авторського права та суміжних прав.

33. Колективне управління авторським правом та суміжними правами.

34. Поняття та джерела права промислової власності.

35. Загальна характеристика законодавства України в сфері промислової власності.

36. Міжнародні угоди в сфері промислової власності.

37. Європейське патентне відомство.

38. Євразійське патентне відомство.

39. Діяльність ВОІВ у сфері промислової власності.

40. Об’єкти промислової власності. Придатність винаходу, корисної моделі та промислового зразка для набуття права інте­лектуальної власності на них.

41. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Умови та порядок видачі патенту. Строк дії патенту.

42. Суб’єкти права інтелектуальної власності на винахід, ко­рисну модель і промисловий зразок.

43. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок.

44. Строк чинності та дострокове припинення чинності май­нових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок.

45. Правові наслідки припинення чинності виключних май­нових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок.

46. Відновлення чинності достроково припинених виключ­них майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

47. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок недійсними. Право попередньо­го користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

48. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

49. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин.

50. Поняття та правова охорона комерційного найменування.

51. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Припинення чинності майнових прав інтелекту­альної власності на комерційне найменування.

52. Поняття торговельної марки. Суб’єкти права інтелекту­альної власності на торговельну марку.

53. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку.

54. Строк чинності та дострокове припинення чинності май­нових прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

55. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними. Право попереднього користувача на торго­вельну марку.

56. Право інтелектуальної власності на географічне зазна­чення.

57. Поняття комерційної таємниці. Майнові права інтелекту­альної власності на комерційну таємницю.

58. Охорона комерційної таємниці органами державної влади.

59. Строк чинності права інтелектуальної власності на ко­мерційну таємницю.

1. Виникнення, становлення і розвиток інтелектуальної власності.

Виникнення самого терміна "інтелектуальна власність" припадає на кінець XVIII ст. Він уперше з'явився у французькому законодавстві. Традиції пропріетарного підходу до авторського і патентного права виникли у Франції на грунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату — чи то літературного твору, чи винаходу, є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та "існує незалежно від визнання цього права державною владою"

14 липня 1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Але фактичне започаткування цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20 березня 1883 р. було укладено Паризьку конвенцію про охорону промислової власності.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) у поняття інтелектуальної власності включає промислову власність, що головним чином охоплює винаходи, товарні знаки і промислові зразки, і авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творів. Безумовно, обидва ці поняття в сучасному розумінні мають ширше значення.

Поняття інтелектуальної власності включає значно більше результатів інтелектуальної діяльності. Коло об'єктів інтелектуальної власності сьогодні можна поділити на три основні групи: перша — це результати наукової, літературної і художньої творчості, які охороняються авторським правом і суміжними правами; друга — це результати науково-технічної творчості, що охороняються патентним правом або, точніше сказати, правом промислової власності; третю групу складають засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, які прирівняні до результатів інтелектуальної діяльності.

Отже, інтелектуальна власність — це результати творчої діяльності. її об'єктом, проте, є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілю-ються у певних матеріальних носіях. Це специфічна особли¬вість інтелектуальної власності — її об'єктами є нематеріальні речі, а саме безтілесні ідеї тощо.

Перелік результатів інтелектуальної діяльності, які можуть бути об'єктами інтелектуальної власності, наведений у Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. У п. 2 ст. 13 цього Закону, яка так і називається "Об'єкти права приватної власності", проголошується: "Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці".

2. Поняття права інтелектуальної власності. Зміст права інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність (англ. intellectual property) — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб

Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Але доцільнішим визначення інтелектуальної власності через зазначення об'єктів ІВ:

— авторські права (літературні твори, комп'ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

— суміжне право;

— право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

— фірмові та комерційні найменування;

— географічні зазначення;

— сорти рослин та породи тварин;

— топографії інтегральних мікросхем;

— комерційна таємниця;

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «ІВ» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Стаття 418.Цивільного Кодексу України дає поняття права інтелектуальної власності:

1. Право інтелектуальної власності - це право особи на

результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт

права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим

законом.

2. Право інтелектуальної власності становлять особисті

немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права

інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права

інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим

законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не

може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений

у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.