136. Глобалiзацiя свiтовоi економiки та II вплив на соцiально-трудовi вiдносини.

У центрi процесiв, що вiдбуваються у свiтовому спiвтовариствi, - глобалiзацiя економiки, яка дедалi вiдчутнiше впливаe на екон, полiт, культ життя фактично всiх краiн свiту. Спостерiгаeться небувале посилення впливу глобалiзацii на розвиток свiтовоi економiки в цiлому i ii соц-труд сфери зокрема. Про те, що соц-труд сфера e найуразливiшою ланкою щодо впливу на неi глобалiзацii свiтовоi економiки, свiдчать серйознi соц проблеми, з якими стикаeться бiльшiсть краiн свiту: зростання безробiття, поглиблення розшарування мiж багатими та бiдними, послаблення традицiйних моральних зв'язкiв, зростання де солiдаризацii суспiльства тощо. Необхiдно зауважити, що глобалiзацiя i технологiчна революцiя породжують механiзми як лiквiдацii, так i створення робочих мiсць.

Деякi економiсти з розвитком цього iсторичного процесу пов'язують можливiсть розв'язання глобальних соцiально-економiчних проблем, забезпечення гармонiзацii iнтересiв розвинених краiн та тих, що розвиваються, стiйкий розвиток усiei глобальноi системи, досягнення рiвноваги мiж суспiльством i природним середовищем. Глобалiзацiя як процес, що сприяe поглибленню подiлу працi, ефективнiшому розподiлу ресурсiв тi iх використання у свiтовому масштабi, потенцiйно маe супроводжуватись пiдвищенням продуктивностi працi й життeвого рiвня населення. Не можна не враховувати i таких позитивних результатiв глобалiзацii, як розширення доступу споживачiв до свiтовоi номенклатури товарiв та послуг, розширення eмностi ринкiв унаслiдок розвитку торгiвлi, пiдвищення рiвня конкуренцii, спрощення доступу iнвесторiв на ринки iнших краiн, взаeмний обмiн досягненнями в технологii та органiзацii виробництва тощо.

137.

97. Критерii I показники ефективностi органiзацii працi.

Основною проблемою економічної теорії і господарської практики е аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному випадку називаємо ефективністю.

Витрати визначаються розміром (вартістю) використаних економічних

ресурсів.

Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вар­тості, прибутку, а також показниками конкурентоздатності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виража­ється обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати характеризуються об­ігом продукції, то ми маємо показники, які називаються продуктивністю, а якщо результати характеризуються роз­міром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю).

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку -- результатів праці та її витрат.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує міру продуктивного використання і її тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим пов­ніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу, і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і, відпо­відно, продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого.тижня.

Інтенсивність праці характеризує міру її напруженості й визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має межі, а саме фізіологічні та психічні можли­вості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку, наступного робочого дня при реально доступній для цієї; людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного використання праці й інтенсивність праці — це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу

Важливим показником ефективності праці є співвідношення прибутку від даного виду трудової діяльності й відповідних витрат праці. Це співвідношення називається рентабельністю праці, або точніше — рентабельністю сумарних витрат на персонал, і в загальному випадку визначається за формулою:

Ri = ( Di – Zi )/Zi, Ri= Pi/Zi,

R-рентабельність праці; D –створена цією працею вартість; – витрати на організацію цієї праці;P – прибуток від цієї праці.

Індекс і означає, що всі показники повинні стосуватися одного і того виду праці.