111. Сутнiсть I дiалектика взаeмозв`язку категорiй …

Сукупнiсть життeвих засобiв, необхiдних для вiдтворення робочоi сили у грошовому виразi, визначаe цiну робочоi сили. Залежно вiд стану ринку працi цiна робочоi сили може вiдхилятися вiд ii вартостi.

Цiна робочоi сили насамперед залежить вiд кон'юнктури ринку працi, попиту та пропозицii робочоi сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи вiдповiднi коливання в цiнi.

Нинi попит на робочу силу в краiнах з ринковою економiкою завжди менший ii пропозицii, тобто постiйно iснуe безробiття. Цiна робочоi сили регулюeться i контролюeться державою i профспiлками. Створюються певнi закони, трудовi (тарифнi) угоди профспiлок i роботодавцiв тощо. На цiну робочоi сили впливаe ii якiсть. Чим вищий освiтнiй рiвень працiвника, тим вища якiсть працi, а отже, й цiна тобто заробiтна платня.

Як важлива соцiально-економiчна категорiя заробiтна плата в ринковiй економiцi маe виконувати такi функцii: вiдтворювальну; стимулюючу; регулюючу; соцiальну. Сьогоднi заробiтна плата виконуe iншi функцii, а саме: збереження зайнятостi, запобiгання безробiттю цiною заниження заробiтноi плати; забезпечення соцiальних гарантiй; збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднiмробочим мiсцем; стримування iнфляцii; перерозподiл зайнятих по галузях i сферах економiки; поширення нелегальноi дiяльностi та вторинноi зайнятостi; посилення мобiльностi робочоi сили.

112. Соціально-трудові відносини з приводу формування доходів працюючих.

113. Мiжнародна класифiкацiя витрат на рабочу силу

До складу вартостi робочоi сили входять:

- безпосередньо заробiтна плата;

-натуральнi виплати,якi надаються працiвникам пiдприeмцями;

- витрати роботодавцiв на соцiальне страхування. Установленi законом внески на соцiальне забезпечення. Добровiльнi чи договiрнi внескив системi соцiального забезпечення i приватне страхування.Безпосереднi виплати трудiвникам у зв'язку з вiдсутнiстю на роботi через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартiсть медичного й санiтарного обслуговування. Вихiдна допомога;

- витрати на професiйну пiдготовку та пiдвищення квалiфiкацii персоналу, професiйну орieнтацiю та пiдбiр кадрiв;

- витрати на соцiально-побутове обслуговування;

податки, якi розглядаються як витрати на робочу силу.

На доходи i витрати сiмей впливають фактори , обумовленi типом сiм’i, який у свою чергу , залежить вiд чисельного i соцiально – демографiчного складу .

114. Еволюцiя полiтика доходiв у свiтовiй практиці

Державне регулювання являe собою систему заходiв i норм законодавчого, виконавчого i контролюючого характеру i спрямоване на створення умов, якi сприяють нормальному вiдтворенню робочоi сили i ii розвитку, послабленню соцiальноi напруженостi.

Полiтика доходiв грунтуeться на певних принципах, що закрiпленi в Конституцii та в iнших законодавчих актах. Такими принципами e: соцiальна справедливiсть; соцiальне партнерство i солiдарнiсть усiх верств населення; iндивiдуальна вiдповiдальнiсть за своe матерiальне становище; право на працю i достойна винагорода; право на професiональнi об'eднання; економiчна доцiльнiсть тощо.

Прожитковий мiнiмум являe собою показник обсягу i структури споживання основних матерiальних благ та послуг на мiнiмально допустимому рiвнi, що забезпечуe пiдтримування активного фiзичного стану рiзних соцiально-демографiчних груп населення. Проте цей показник призначаeться для певного перiоду подолання кризового стану економiки.

В Украiнi у квiтнi 1997 р. було ухвалено закон, який передбачаe iндексацiю доходiв населення за iнфляцii бiльше 5 % .