62. Безробiття:сутнiсть,типи,соц.-екон. Наслiдки.

Безробiття — складне економiчне, соцiальне i психологiчне явище. Водночас безробiття — це економiчна категорiя, яка вiдбиваe економiчнi вiдносини щодо вимушеноi незайнятостi працездатного населення.Розрiзняють вiдкрите i приховане безробiття: Вiдкрите безробiття означаe існування явно незайнятого на­селення, приховане - наявнiсть формально зайнятого населення.Можна видiлити такi види безробiття: фрикцiйне, структурне, циклiчне, сезонне, iнституцiйне. Фрикцiйне безробiття пов'язане з перемiщенням людей з од­нiei роботи на iншу, а також iз однiei мiсцевостi в iншу. Фрикцiй­не безробiття означаe, що iснують постiйний зв'язок мiж звiль­ненням з однiei органiзацii i найманням працiвникiв iншими ор­ганiзацiями, замiщення одних професiй iншими, рух працiвникiв з одних галузей в iншi тощо. Виникнення структурного безробiття пов'язане зi структурними зрушеннями в економiцi, закриттям застарiлих пiдприeмств i виробництв, скороченням випуску продукцii у разi переорieнта­цii виробництва, закриття шкiдливих пiдприeмств. Причиною структурного безробiття e територiальна i квалiфi­кацiйна невiдповiднiсть мiж вiльними робочими мiсцями i безро­бiтними. Сезонне безробiття стосуeться тих видiв виробництва, якi мають сезонний характер i в яких протягом року вiдбуваються рiзкi коли­вання попиту на працю (сiльське господарство, будiвництво тощо). Циклiчне безробiття — це вид безробiття, при якому розмiри ринку працi коли­ваються разом з коливаннями циклу дiловоi кон'юнктури. Iнституцiональне безробiття це безробiття, яке породжу­eться правовими нормами, що впливають на попит i пропозицiю працi.

63. Причини формування безробiття.

За Томасом Мальтусом причину безробiття треба шукати в надмiрно швидкому зростаннi населення. Сучасний досвiд соцiального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих краiнах спостерiгаeться дуже низька народжуванiсть i навiть абсолютне скорочення населення, однак безробiття iснуe. Отже причина безробiття – у iншому.

Принципово iнакше пояснення безробiття дав Карл Маркс. На його думку причиною безробiття e не зростання заробiтноi плати, не швидкi темпи зростання населення, а нагромадження капiталу в умовах зростання технiчноi надбудови промислового виробництва. Iншою причиною e банкрутство пiдприeмств в умовах ринку. Факторами, якi пiдсилюють безробiття, e кризи i спади, мiграцii сiльського населення.

За Дж.М.Кейнсом причини безробiття – у вiдсутностi синхронностi споживання, заощадження та iнвестицiй. Зменшення стимулiв до iнвестування призводить до безробiття. Артур Пiгу (1877-1959) причину безробiття вбачав у недосконалiй конкуренцii, яка дie на ринку працi i веде до завищення ринку працi. Iз вступного курсу економiчноi теорii зупинимося на неокласичному поясненнi безробiття. Воно акцентуe увагу на таких явищах, як жорсткiсть зарплати, негнучкiсть цiн, хибнi передбачення щодо iнфляцii. Як вiдомо, кейнсiанськi рекомендацii щодо обмеження безробiття зводились до пропозицii стимулювати сукупний попит з боку держави.

З кейнцiанськоi моделi виходить , що уряд може стабiлiзувати економiку з допомогою вiдповiдноi фiскальноi полiтики.