1. Будова серця.

ВЛАСТИВОСТІ СЕРЦЕВОГО М'ЯЗА

Серце — це порожнистий м'язовий ор­ган, функція якого полягає у перекачу­ванні крові із судин з низьким тиском (вен) до системи судин високого тиску (артерій) і забезпеченні її плину в крово­носних судинах. Серце людини і тепло­кровних тварин складається з чотирьох камер. Обидва передсердя так само, як і шлуночки, відокремлені одне від одного суцільною перегородкою, а передсердя і шлуночок кожної половини серця сполу­чаються між собою передсердно-шлуночковим (атріовентрикулярним) отвором з однойменним клапаном (мал. 1).

Стінка серця має неоднакову товщи­ну, що залежить від навантаження на той чи інший відділ серця: найтоншою є стінка обох передсердь, найтовщою — лівого шлу­ночка (8-15 мм). Будова стінки в усіх відділах однакова. Це три шари: внут­рішній — ендокард — вистеляє поверхню камер серця зсередини, утворює серцеві клапани і складається з шару ендотеліальних клітин та підстилаючої його підендокардіальної основи — сполучнотканинного шару з кровоносними судинами, нервами тощо. До нього прилягає найпотужніший шар стінки серця — міокард — м'язо­вий шар, що забезпечує основну функцію серця: перекачування крові з венозного до артеріального русла. Зовні його по­криває сполучнотканинний шар — епі­кард. Крім того, існує ще четвертий шар — осердя (перикард), який охоплює все серце і утворює навколосерцеву сумку. Простір між осердям і епікардом заповнений не­великою кількістю серозної рідини. Ос­тання під час скорочень серця зменшує його тертя з пристінковою поверхнею осердя.

Мал. 1. Будова серця ссавців (стрілками позна­чено напрямок течії крові):

1 — дуга аорти; 2 — легеневий стовбур; 3 — права і ліва легеневі артерії; 4 — верхня і нижня порожнисті вени;

5 — легеневі вени; 6 — праве передсердя; 7 — правий шлуно­чок; 8 — ліве передсердя; 9 — лівий шлуночок

Клапани серця виконують дуже важ­ливу роль, забезпечуючи рух крові через серце тільки в одному напрямку. Клапа­ни серця не мають м'язових елементів, відкриваються і закриваються пасивно за рахунок виникнення різниці тиску по обид­ва боки від них. Передсердно-шлуночкові клапани складаються зі стулок: лівий (мітральний, або двостулковий) — у лівій половині серця і правий (тристулко­вий) — у правій. Загальна поверхня сту­лок кожного клапана значно більша від площі отвору. Коли клапан закритий, стул­ки накладаються і частково перекривають одна одну. Кожна стулка — це еластична округло-трикутної форми складка-пелюстка ендокарда, яка основою фіксується до стінки отвору, а вершиною вільно звисає в бік шлуночка (мал. 2, а). Коли тиск крові в передсердях вищий, ніж у шлуночках, кла­пани відкриті, кров вільно надходить до шлуночків. Коли ж внаслідок скорочення шлуночків тиск у них зростає і стає ви­щим від передсердного, вільні краї пелюс­ток піднімаються догори, накладаються одна на одну і затуляють отвір. Вивертатися в бік передсердь стулкам не дають змоги сухожилкові струни, які одним кінцем при­кріплені до вільного краю стулок, а дру­гим до сосочкових м'язів, що виступають у порожнину шлуночка. Ці м'язи своїм ско­роченням підтримують постійне натягнен­ня сухожильних ниток навіть під час ско­рочення серця, коли довжина шлуночка зменшується.

Крім того, у правому шлуночку серця є клапан легеневого стовбура а в лівому — клапан аорти. Обидва клапани склада­ються з трьох півмісяцевих, або кишенькових, стулок, які більшою частиною свого периметра фіксуються до стінки судини, а верхній край є вільним і виступає в просвіт судин. На мал. 2, б видно, що за будовою така пелюстка нагадує кишеню, яку тиском крові, що рухається зі шлуночка до аорти, притискає до стінки аорти. Коли ж кров починає рухатись у зворот­ному напрямку, вона потрапляє у кишеню, випинає її стінку в просвіт судини, і тоді всі три кишені стикуються, перекриваючи просвіт кровоносної судини.