8. Характер стосунків в сім'ї. Коаліції, союзи (явні та приховані) та їх роль в сімейній взаємодії

Коалиции помогают тем, кто чувствует себя слабым и не способным справиться с теми, кто кажется им сильнее. Они позволяют членам семьи совладать с низким самоуважением, уменьшить тревогу и контролировать третью сторону. Види коалицій: Межпоколенная коалиция. имеет следующие варианты:а) Один из родителей образует устойчивую коалицию с ребенком против другого, дистанцированного родителя. В этом случае ребенок имеет возможность не выполнять требования последнего, так как его всегда поддержит другой родитель. В типичном случае — мать образует коалицию с ребенком, а отец находится на расстоянии.б) Бабушка (дедушка) образует коалицию с ребенком против родителей. Часто встречающийся вариант в разведенных семьях, когда мать с ребенком живет в доме своей матери, представляет собой коалицию бабушки и ребенка против воспитательных мер матери.в) Родитель объединяется с любимым ребенком, позволяя ему больше, чем другим детям, и вызывая у них ревность.г) Один из супругов объединяется со своими родителями против другого супруга и т.д. 4) Скрытая коалиция. В этом случае наличие коалиции между участниками может не признаваться членами семьи. Обычно она возникает на основе совместного секрета через идентификацию двух членов семьи и часто выражается в подкреплении симптоматического поведения..5) Перевернутая иерархия. Это понятие описывает ситуацию, когда по каким-либо причинам статус ребенка в семье становится выше, чем статус одного или обоих родителей. Такая позиция ребенка в литературе известна как “парентификация”. Иногда благодаря симптоматическому поведению ребенок может приобрести чрезмерное влияние в семье и регулировать супружеские взаимоотношения. Так, например, у дочери возникают тики, когда родители ссорятся. Стремясь создать спокойную обстановку для девочки, родители вынуждены замалчивать свои разногласия.6) Отсутствие разницы в статусе среди детей. Несбалансированность иерархии в детской подсистеме может выглядеть или как чрезмерная ее иерархизированность, когда кто-то из детей обретает особый статус, становясь, например, чрезмерно ответственным за других детей и приобретая непосильные для него функции родителя (см. п. 5), или как отсутствие в ней иерархической структуры. Последний вариант можно представить в виде колеса, где спицами являются дети, а осью — мать, которая в ответе за каждую мелочь, происходящую с детьми, без передачи им некоторых своих полномочий. Такая мать кажется перегруженной их постоянными требованиями.

9. Психологічні проблеми останніх фаз життєвого циклу сім'ї.

Оскільки сім’я це не статичне утворення і з часом вона змінюється. Розвиток сім’ї відображається через фази її життєвого циклу. Різні автори пропонують дещо відмінні класифікації стадій життєвого циклу сім’ї, а більш усереднена класифікація відображена Черніковим, на яку ми будемо спиратись. Життєвий цикл сім’ї можна поділити наступним чином: 1.Період залицяння до заключення шлюбу.2.Фаза проживання подружжя в шлюбі без дітей. 3.Експансія (від народження першої дитини до народження останньої).4.Стабілізація. Фаза зрілого шлюбу (виховання дітей, що триває до моменту, коли перша дитина покидає сім’ю). 5.Фаза в якій діти поступово покидають дім. 6.”Спустошене гніздо”(подружжя залишається наодинці після від’їзду всіх дітей). 7. Фаза в якій партнер залишається один, після смерті іншого. Ми розглянемо проблеми трьох останніх фаз: 5,6,7. Перш за все слід сказати, що не всі сім’ї підпадають під цю структуру (в залежності від культури, менталітету, від вікових особливостей, кількості шлюбів і т.д.), і тим паче не всі сім’ї проходять всі фази розвитку, але тим не менш ми маємо певний стандарт на який можна спиратись. Психологічні проблеми 5 фази: конфлікт виникає тоді, коли старша дитина покидає дім (виникає криза спілкування вже з дорослими дітьми), криза стає більш загостреною, коли йдуть інші діти, особливо коли подружжя розуміє, що саме та чи інша дитина для них грала найважливішу роль (що навколо неї, її проблем батьки спілкувались один з одним, і любов до неї їх згуртовувала). Пара розуміє, що їм немає про що говорити, чи навпаки загострюються старі проблеми, тому саме в цей період зростає число розлучень. В сім’ях де є лише одна дитина, батьки можуть відчути, що покладений початок самотньої старості. А якщо і дитина і батьки не можуть перенести ізоляцію один від одного, то можливе захворювання дитини та рецидиви як стабілізатор сім’ї, патологічно можуть нав’язуватись дитині ролі (наприклад, юнацька шизофренія, алкоголік, наркоман чи інші тяжкі порушення). Дитина повинна відокремити себе від своєї сім’ї, але в той же час зберігти з нею зв’язок, щоб не залишити своїх дітей депривованими від бабуся та дідуся. З іншого боку це час свободи і можливостей реалізувати свої приховані бажання і можливості, це час „пожити для себе”. Проблеми 6 та 7 фази: вихід на пенсію (проблема прийняття цього факту) може зробити проблему перебування на одинці один з одним ще гострішою. Крім того неможливість повністю себе реалізувати може призвести до виникнення симптомів. І саме ці симптоми зазвичай надають можливість другій половині пристосуватись до активного образу життя (хвороба чоловіка чи жінки дає можливість приймати активні дії, возити хворого по лікарнях, шукати ліки, домовлятись з лікарями тощо). Коли ж один з подружжя вмирає, інший залишившись одним змушений шукати нові зв’язки зі своєю сім’єю, адаптуватись до старості, і тут постають проблеми незахищеності та догляду за старою людиною, високий тиск на дитину, що доглядає свого батька чи матір, моральні проблеми з приводу ставлення до притулків тощо.