
- •Поняття родини як системи Сімейна система як «клієнт» або об'єкт психотерапевтичного впливу.
- •Поняття «ідентифікований пацієнт», симптом, патерн сімейних взаємодій.
- •Лінійний і системний підходи в сімейній психотерапії.
- •Концептуальні основи системної сімейної психотерапії. Загальна теорія систем Людвіга фон Берталанфі та теорія комунікації п. Вацлавіка.
- •Поняття про симетричність та доповнення (комплементарність) при побудові сімейних стосунків
- •18. Актуальна проблемність (хронічна чи ситуативна) початку життєвого циклу сім'ї.
- •Психодинамічна модель консультування сім'ї
- •Характер стосунків в сім'ї. Коаліції, союзи (явні та приховані) та їх роль в сімейній взаємодії
- •Психологічні проблеми останніх фаз життєвого циклу сім'ї.
- •Психологічний консультативний контракт та процедура його укладання.
- •Поняття про тріангуляцію (передача патернів взаємостосунків).
- •Сімейна скульптура та інші метафоричні техніки роботи з сім'єю.
- •Емоційні трикутники (м.Боуен).
- •Сімейні ролі та їх ротація
- •Діагностика сімейних стосунків за допомогою „Кінетичного малюнку сім'ї".
- •Сім'я як комунікативна проблема. Поняття про патологізуючі сімейні ролі.
- •Діагностика сімейних стосунків за допомогою кольорового тесту Еткінда (ктс).
- •Проблеми та тип комунікації (інформуванння, метакомунікація, парадоксальні команди, "подвійний затиск" тощо).
- •Поняття відкритого шлюбу га інші типи сучасних шлюбних стосунків.
- •Поняття про циркулярне інтерв'ю
- •Функції симптоматичної поведінки в сімейній системі.
- •Проблемні та патологічні послідовності і шаблони взаємодії.
- •Сім'я як найдревніший інститут суспільства. Еволюційна роль сім'ї (м.Боуен).
- •Порядки любові" (б.Хелінгер) та психологічна проблематика сімейної ієрархії.
- •Біхевіоральні техніки роботи з сім'ями.
- •Циркулярні моделі функціонування сім'ї.
- •Функціонування сім'ї та основні потреби, які вона покликана задовольнити.
- •Соціометричні техніки роботи з сім'ями.
- •Поняття про генограму та її побудова.
- •Теоретичні моделі психологічного консультування сім'ї.
- •Проблеми гармонійних і дисгармонійних сімей.
- •Ознаки гармонійної ( здорової ) сім”ї :
- •Дослідження структури та історії сім'ї. Інтерв'ю по генограмі
- •Поняття про структуру сім'ї:. Підсистеми сім'ї, їх характеристики та ієрархія.
- •Підтримання зовнішніх та внутрішніх меж сім'ї (значення, типи).
- •Основні символи побудови генограми.
- •Загальні характеристики сім'ї: тип збалансованості, рівень згуртованості, рівень гнучкості (модель Олсона).
- •Закономірності формування „вузлів" життєвих подій.
- •Заснована на досвіді модель психологічного консультування сім'ї.
- •Психологічна історія виникнення сім'ї та дослідження сімейної історії.
- •Сімейна системна психотерапія. (м.Боуен)
- •Методи вивчення структури сім'ї.
- •Структура весільного контракту та його психологічна доцільність.
- •Поняття про сімейну хроніку та її дослідження.
- •Трансакційна модель психологічного консультування сім'ї.
- •Робота з фантазією і образами в сімейному консультуванні.
- •Симптом як комунікативна метафора, частина циркулярної послідовності, заклик про допомогу і спосіб стабілізації сімейної системи.
- •Парадоксальні техніки психотерапевтичної роботи з сім'єю
- •Характер стереотипних трансакцій (порочне коло тем). Сценарії та ігри в сімейному житті.
- •Консультування сім'ї з питань виховання дітей.
- •Побудова лінії часу з використанням спрощеної генограми.
- •Психологічне консультування сім'ї на різних етапах її розвитку.
- •Період залицяння («монада»)
- •Період народження дітей у сімї («Експансія»)
- •Типи виховного впливу на дитину та їх ефективність.
- •Дослідження сім'ї при допомозі тесту Герінга.
- •Види психологічного консультування сім'ї та оцінка їх ефективності.
- •Стадії життєвого циклу сім і та проблеми, що їх супроводжують.
- •Модель комунікаційного консультування сім'ї (п.Вацлавік, в.Сатір)
- •Кризи в шлюбних та сімейних стосунках.
- •Тренінгові робота з молодятами та подружжям
- •Тренінг дитячо-батьківських стосунків
- •Модель біхевіорального консультування сім'ї.
- •Інтегративна модель сімейного консультування.
- •Основні проблеми прасімей та "перетікання тревоги".
- •Сімейні стабілізатори. Типи дисфункціональних сімейних структур.
- •Поняття про консультативну діагностику сімейних стосунків.
- •Сімейні легенди, "соціальна пам'ять" сім'ї. Спадкування "сімейних програм" (вибір справи и способу ставлення до світу) та патернів функціонування.
- •Основні задачі життєвого циклу молодої сім'ї та консультативна проблематика цього періоду.
- •Контракт як метод психотерапевтичної роботи. Поняття про контракт як форму консультативної роботи з сім'єю. Типи контрактів та процес їх укладання.
- •Основні проблеми батьківсько-дитячих стосунків.
- •Морфостатичні та морфогенні симптоми та доцільність їх появи.
- •Ієрархія та реверсія ієрархії в сімейних стосунках.
- •Переформулювання сімейних проблем (рефреймінг)
- •Символіка родової психосоматичної складової.
- •Психодраматичний обмін ролями як техніка розв'язання сімейних конфліктів.
- •Підходи сімейної терапії, що грунтуються на досвіді.
- •Принципи психологічного консультування сім'ї.
- •Позиція сиблінгів в сімейному сузір'ї та її наслідки.
- •Структурний підхід у сімейному консультуванні.
- •Поняття про Кодекс раціонального батьківства
- •Підходи, орієнтовані на сімейну історію. Трансгенераційні передачі.
- •Основні напрямки соціально-психологічної роботи з сім'єю в рамках соціально-психологічної служби сім'ї
- •Егалітарний шлюб та його проблеми
- •Трансформація шлюбних стосунків в контексті взаємин чоловіків та жінок
- •Здорова та дисфункціональна сім'я
- •Структурні параметри сім'ї Подсистема
- •Альянсы, коалиции
- •Основні закони функціонування сім'ї
- •Сім'я як соціальна система
- •Критичні періоди в розвитку сім'ї: хроніка та ускладнення
- •Криза сімейного життя та її наслідки
- •Сімейне консультування та сімейна психотерапія: схожість та різниця Поняття про психоаналітичну педагогіку
Переформулювання сімейних проблем (рефреймінг)
Рефреймінг – це алгоритм створення контексту для тієї чи іншої події, речі, почуття, в якому усі частини системи були б зорієнтовані на результат. В психології рефреймінг означає зміну емоційного ставлення до проблеми в зв’язку з новим словесним оформленням цієї проблеми. Тобто, зміст проблеми не змінюється, сама проблема не зникає, однак класифікується або структурується в психіці по іншому.
Є два основних типи рефреймінгу:
Рефреймінг змісту – зміна значення змісту прояву при незмінному контексті. Тобто потрібно знайти таке значення події, переживання, поведінки, яке послужило б місточком від скарги та незадоволення до хоча б часткового визнання цінності тоо, що сталося. Цей тип рефреймінгу доцільний у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: “Я відчуваю Х, коли стається У”. Щоб здійснити переформулювання за цим типом потрібно спитати себе: “Як інакше можна описати цю ситуацію?”. Досягти ефекту гарантується врахуванням при рефреймуванні знання сутнісних критеріїв світосприйняття, які має конкретна людина.
Рефреймінг контексту – зміна контексту на такий, в якому проявлена реакція буде цінною. Тобто, змінюємо контекст, залишаючи зміст події сталим. Цей тип найкраще спрацьовує при роботі зі скаргами типу: “Я занадто жадібний, бо друзі просять позичити гроші, я здебільшого відмовляю, а потім довго переживаю”. В процесі бесіди всі частини скарги були зорієнтовані в напрямку: “Хочеш втратити друга – позич йому гроші”, тобто обговорювалися питання: чи втрачає він через це друзів? Що це за люди? А чи є такі, які навіть після відмови залишаються поряд? Що характерно для цих людей? Яку користь може принести друзям його відмова? та інше.
Різновидом рефреймування контексту є ауторефреймінг. Він доречний тоді, коли проблеми пов’язані з конфліктом, суперечкою або розбіжністю думок. Наприклад, нівелюючи сварку подружжя, консультант наштовхує клієнтів на думку про те, що вони обоє вболівають з приводу сімейних проблем, бо їм не байдуже те, що буде далі та як до цього відноситься партнер.
Преформулювання неефективне, якщо в ньому є щось суперечливе або якщо людина захищається.
Символіка родової психосоматичної складової.
Психосоматические заболевания - это такие заболевания, причиной которых являются, в основном, мысли и эмоциональные переживания больного. Заболевание является результатом таких эмоциональных состояний, как гнев, тревога, депрессия, чувство вины, тогда оно может быть классифицировано как психосоматическое.
К психосоматическим болезням относили конверсионные, функциональные болезни и психосоматозы. сложный патогенез психосоматических расстройств определяется такими условиями: - неспецифической наследственностью и врожденной отягощенностью соматическими нарушениями и дефектами;- наследственной склонностью к психосоматическим расстройствам;- нейродинамическими расстройствами (нарушениями работы и деятельности центральной и вегетативной нервных систем);- личностными характеристиками;-психическим и физическим состоянием во время действия психотравмирующих факторов;- фоном неблагоприятных семейных и других социальных факторов;- особенностями психотравмирующих событий.
Наиболее известные из них: бронхиальная астма, язвенная болезнь желудка и двеннадцатиперстной кишки, неспецифический язвенный колит, гипертоническая болезнь, мигрень, сахарный диабет, тиреотоксикоз, ревматоидный артрит, крапивница, нейродермит, псориаз, многие сексуальные расстройства, а также нарушения менструального цикла у женщин – климактерический синдром и т.д.
Из психопатологических и психосоматических расстройств, характерных для периода раннего детства выделяют (В.В.Ковалев) такие синдромы, как: синдром невропатии, синдром раннего детского аутизма, гипердинамический синдром, синдромы страха .
Роль семьи при возникновении и протекании психосоматических заболеваний у детей
Одним из факторов, воздействующих на протекание психосоматических заболеваний, является отношение родителей к заболеванию ребенка. К частным случаям нарушенных семейных отношений относится недостаток эмоционального тепла со стороны одного из родителей во время вербального или невербального общения.Одним из факторов возникновения психосоматических заболеваний есть то, что один из родителей обращается к ребенку отстраненным или бесчувственным тоном, не проявляя сколько-нибудь значительного интереса к тому, чем он занимается, не сопереживая его трудностям, редко поощряя и одобряя.Ребенок ощущает себя центром происходящего, не может взглянуть на себя со стороны. Иногда эта особенность стает причиной возникновения психосоматических заболеваний ребенка, связанных с семьей. В ситуации развода, когда взрослые прямо или косвенно поддерживают искаженную интерпретацию ребенка, он может прийти к выводу, что отец ушел из семьи из-за его плохого поведения. Возникшее чувство вины впоследствии может привести к самым разнообразным отклонениям в развитии личности.
Особенную роль в возникновенни психосоматических рассторойств играет само рождение ребенка. Первый ребенок появляется в семье, еще недостаточно готовой к детям. Как и все, с чем мы встречаемся в первый раз, появление ребенка и уход за ним в первые месяцы сопряжены с определенной долей неуверенности, тревожности. Из-за неуверенности, тревожности требования родителей то бывают слишком жесткими, категоричными, то вдруг исчезают или даже меняются на противоположные.
Ребенок, не сумевший преодолеть препятствий и не имеющий возможности официально и без потери в самоуважении выйти из ситуации, ищет косвенные пути. Безвыходная ситуация иногда решается посредством болезни. У некоторых детей перед занятиями начинает болеть голова, живот, их тошнит, они испытывают другие болезненные симптомы. В остальное время они как бы сглаживаются и вовсе исчезают во время летних каникул. Примерно так же выглядит и так называемый школьный невроз, часто сопровождающий детей, с семьях которых возлагаются повышенные требования к ребенку, не соответствующие его реальным возможностям.
Во многих семьях время от времени трения, возникающие между супругами, способствуют появлению психосоматических проблем у ребенка.
Лечение: Установление доверия. Разрешение психосоматических проблем начинается при первой беседе. Психотерапевт должен установить доверительные отношения чтобы убедить ребенка и его семью что он понимает реальность симптомов как и то, что они вызывают беспокойство дискомфорт и неудобства. Когда психотерапевт выразил искреннюю озабоченность, он должен сделать четкое утверждение о неорганической природе психосоматического симптома и дать четкие рекомендации действия.