29. Основні проблеми прасімей та "перетікання тревоги".

Використовується при аналізі сімейної генограми. Для вирішення певного конфлікту в сімї. Для цього малюється сімейна генограма. І проводиться детальний аналіз подій, що імовірно сталися з попередніми поколіннями, виясняється яким чином наслідки певних подій могли передатися сучасному поколінню. Приклад : жінка звернулася до психолога-консультанта зі скаргами на непорозуміння з свекрухою. Та,на її думку абсолютно не любить своїх внуків,її дітей. Так,вона часто відвідує їх та запрошує в гості,приносить гостинці, але відмовляється глядіти їх. Мовляв,стара.немічна, не вистачає сил та часу.І ніколи не залишається з ними наодинці більш ніж на півгодини. Після малюнку сімейної генограми, та детальному аналізі її було виявлено, що одного разу, залишившись під наглядом своєї бабці свекруха,будучи тоді ще маленької дівчинкою втратила так свою меншу на рік сестру:бабця не догледіла її і з дитиною стався нещасний випадок. Після чого у жінки назавжди залишився страх по доргляду за чужими дітьми, тим більше,коли це рідні внуки. Отож, справа не в лінькуватості та не любові свекрухи а саме в тривозі, яка збереглася ще часів дитинства

В системном подходе можно объединить одновременно текущий и исторический контекст семьи. Картер пишет, что “течение тревоги” в семейной системе происходит как вдоль вертикального, так и вдоль горизонтального направлений. “Вертикальный” поток тревоги берет начало от паттернов функционирования и взаимоотношений, которые исторически переходят вниз по поколениям, главным образом через процесс эмоционального триангулирования. “Горизонтальный” же поток происходит из текущих стрессов семьи, попыток справиться с неизбежными изменениями и задачами данной стадии жизненного цикла семьи.

Стрессоры на вертикальной оси часто создают добавочные проблемы, так что даже маленький горизонтальный стресс может оказывать серьезное влияние на систему. Например, если у молодой матери существует много

нерешенных проблем со своей матерью и/или отцом (вертикальная тревога), для нее наступает особенно тяжелое время, когда она встречается с обычными трудностями воспитания (горизонтальная тревога).

В функциональных семьях больше вариантов поведения, больше выбора. В дисфункциональных семьях меньше вариантов выбора, потому что работает общечеловеческий механизм - в стрессе человек действует стереотипно. Где много стресса, там много стереотипов, мало свободы выбора, мало творчества.

29. Сімейні стабілізатори. Типи дисфункціональних сімейних структур.

В каждой семье, как функциональной так и дисфункциональной имеются свои стабилизаторы:формы активности,люди,материальные вещи и пр.Они поддерживают жизнедеятельность семьи, продлевая её жизнь.Функциональные стабилизаторы:Общее место проживания,Общие финансовые средства,Общие формы активности и деятельности,Общие развлечения и пр.Дисфункциональные стабилизаторы – те, которые продлевают время жизни дисфункциональной семьи:1. Дети.Они являются элементом семейной системы, растут и развиваются в ней. В функциональной семье они стабилизаторами не являются. Но в дисфункциональной, вместо того, чтобы семья тратила энергию на своё развитие, все элементы системы тратят массу энергии на сохранение семьи. Ребёнок своим присутствием заставляет семью не распадаться. Дети стали становиться такими стабилизаторами в последние 100 – 150 лет, что связано с увеличением продолжительности жизни. Раньше браки длились не более 20 лет, дети не успевали стать стабилизаторами.В соответствии с законом гомеостаза семья пытается сохранить свою стабильность и ребёнок выполняет роль стабилизатора, удерживающего семью от распада.2. БолезниКак болезни, возникающие помимо влияния семейной системы (соматические), так и расстройства порождённые самой системой (психосоматические и психические). Если в семье появляется больной ребёнок, то он становится дисфункциональным стабилизатором системы. Аналогично, если в семье появляется психически больной. Могут возникать и различные психосоматические расстройства, которые также заставляют существовать семью достаточно долго.3. Нарушения поведенияСуществует достаточное количество семей, где дети убегают из дома, совершают мелкие кражи и пр. Это становится своеобразными стабилизаторами семьи. Эти нарушения поведения часто являются реакцией на дисфункциональность отношений в семье. Двойки в дневнике – часто бессознательное действие к тому, чтобы обратить внимание родителей на детей. Такой проблемный ребёнок продлевает время жизни дисфункциональной семьи.4. Супружеские измены – при синдроме страха близости./////////////Сімейна структура (СС) має в цілому відповідати потребам, ща існують, чкщо данна струкрута не взмозі задовольняти потреби кожного члена родини в данний час та в даних умовах, то СС вважається дисфункціональноюЧерников приводить такі деякі типи дисфункціональних СС 1) Несбалансованість СС в цілому по шкалах близькості та гнучкості, що описуєтсья через дисфункц типи СС в циркулярній моделі Олсена (одна з найвідоміших структурних моделей, вкл в себе дві основні осі – гнучкість та сплоченність, та додатковий параметр –комунікацію.) 2) Структруи, що включ в себе аутсайдерів Напр, один из дітей розглядаєтся батьками як нелюбимий,чи в родині живе бабуся, з якою інші члени в стані війни. Такі структури часто бувают поляризовані по принципу “свої — чужі”. 3) Міжпоколінна коаліція. а)один з батьків образує коаліц з дитиною проти іншого, дистанційованого батька, в такому випадку дитина може не виконувати вимоги останнього, бо його завжди підтримає інший (мати +дитина проти батька) б) Бабуся(дідусь)+дитина проти батьків.в) Мати(тато )+ улюблена дитина проти інших дітей, дозволяє їй більше, викликаючи ревнощі в інших дітей г)один з супругів +його батьки проти іншого супруга тощо. 4) Прихована коаліція,коли наявність коаліц може не визнаватись членами родини., вона виникає на базі спільного секрету через ідентифікацію двох членів сім‘ї (мама+ребенок втихаря от папы прогуливают школу, причем мама внешне солидарна с папой что школу прогуливть низзя, или мама скрывает от папы что дочка встречается с мальчиком) 5) перегорнута ієрархія, коли по певним причинам статус дитини в сім‘ї стає вищім ніж статус одного чи обох батьків. („парентифікація”) напр, один з батьків важко хворіє , і дитина виступає в ролі батька по віднош до хворого та інших дітей, або якщо дитина регулює відносини між батьками, шантажуючи їх нервовими припадками, тож батьки повинні замовчуватти свої конфлікти. 6) відсутність різниці в статусі між дітьми – чи занадта ієрархізованість, чи взагалі відсутність ієрархії