33. Механізми утворення та різновиди хрипів, їх діагностичне значення.

Побiчнi (додатковi) дихальнi шуми — це хрипи, крепiтацiя, шум тертя плеври, плевроперикардiальний шум, шум плескоту Гiпократа, шум падаючої краплi.

Хрипи виникають у трахеї, бронхах i в порожнинах. Вони подiляються на сухi i вологi, вислуховуються в обидвi фази дихання. Сухi хрипи. Причиною виникнення сухих хрипiв є звуження просвiту бронхiв унаслiдок запального набряку слизової оболонки або тотального спазму гладеньких м’язiв дрiбних бронхiв (напад бронхiальної астми), а також скупчення у бронхах в"язкого секрету, що також може звужувати їх просвiт. Все це призводить до того, що пiд час дихання повiтря проходить з шумом. Залежно вiд того, в якому мiсцi утворюються сухi хрипи, вони подiляються на свистячi, дискантовi, високi i басовi, низькi, гудучi, дзижчачi. Свистячi хрипи утворюються у разi звуження дрiбних бронхiв, басовi — у разi коливання в’язкого харкотиння у великих бронхах. За даними англiйського пульмонолога А.Форгача (1980), в основi виникнення сухих хрипiв лежить спадання стiнок дрiбних бронхiв внаслiдок пiдвищеного внутрiшньогрудного тиску пiд час видиху (експiраторний колапс бронхiв); пiд час проходження повiтря з рiзною швидкiстю через утворенi щiлини виникають звуки, подiбнi до свистiв i дзижчання. Висота i тембр сухих хрипiв залежать не стiльки вiд калiбру бронхiв, скiльки вiд швидкостi повiтряного струменя. Сухi хрипи можуть вислуховуватися над усiею поверхнею легенiв (бронхiти, бронхiальна астма) або на обмеженiй дiлянцi, що мае бiльш важливе дiагностичне значення (туберкульоз, пухлини, рубцi тощо). Iнколи сухi хрипи чути на вiдстанi або їх можна вiдчути прикладеною до грудей долонею.

Вологi хрипи утворюються в трахеї, бронхах i порожнинах легенiв за наявностi в них рiдкого секрету (ексудату, трансудату, кровi). Проходження повiтря через рiдину спричиняє утворення пухирцiв, якi спливають на поверхню i лопаються. Вологi хрипи називають також пухирчастими.

Залежно вiд калiбру бронха, в якому виникають вологi хрипи, розрiзняють дрiбнопухирчастi (утворюються у дрiбних бронхах i бронхiолах), середньопухирчастi (у бронхах середньої величини) i великопухирчастi (у великих бронхах, порожнинах i великих бронхоектазах) хрипи. Вислуховування великопухирчастих хрипiв у верхніх вiддiлах легенiв, де немае великих бронхiв, може свiдчити про наявність у легенях порожнини (туберкульозна каверна). Середньопухирчастi хрипи звичайно вислуховуються у разi розвитку бронхiту. Наявнiсть дрiбнопухирчастих хрипiв на обмеженiй дiлянцi може свiдчити про перехiд запального процесу з бронхюл на альвеоли (вогнищева пневмонiя).

Залежно вiд характеру змiн у легенях вологi хрипи можуть бути подiленi за якiстю звуку на голоснi, дзвiнкi (консонуючi) i неголоснi (неконсонуючi). Дзвiнкi вологi хрипи виникають у бронхах чи порожнинах, якi оточенi ущiльненою легеневою тканиною, особливо в гладкостiнних кавернах внаслiдок резонансу в них. Пiд час вислуховування дзвiнких хрипiв виникае таке враження, нiби вони утворютоться близько бiля вуха.

Поява дзвiнких хрипiв у нижнiх вiддiлах легенiв може свiдчити про запалення легеневої тканини, що оточуе бронхи, а у верхнiх – про наявнiсть туберкульозного iнфiльтрату або каверни. В окремих випадках над великими кавернами на тлi амфоричного дихання дзвiнкi хрипи можуть мати металевий вiдтiнок.

Недзвiнкi хрипи вислуховуються у разi розвитку бронхiту, гострого набряку легенiв (неущiльнена легеня заглушує лопання пухирцiв у бронхах). Пiсля кашлю вони можуть змiнюватися (збiльшуватися, зменшуватися).

На думку А.Форгача, виникнення вологих хрипiв теж обумовлене механізмами експiраторного колапсу: пiд час видиху стiнки бронхiв стулюються, а пiд час вдиху розтулюються, що супроводжусться появою коротких звукiв – «трiску», якi мають традицiйну назву — вологi хрипи. На пiдставi концепцiї А.Форгача Американська асоцiацiя грудних хвороб класифiкує всi хрипи на «свист» i «трiск» (грубi, нiжнi), якi, в свою чергу, подiляють на iнсшраторнi та експiраторнi.

Iнколи утворюється звук, що нагадуе шум падаючої краплi. Таке явище вислуховується над каверною або плевральною порожниною, в якiй мiститься рiдина (звичайно гнiй), у разi змiни положення лежачи на положення сидячи, коли краплi рiдини падають униз i стукають по поверхнi гнiйного ексудату.