Види строків позовної давності:

• загальний строк встановлений тривалістю у три роки незалежно від того, хто подає позов: громадянин (фізична особа), юридична особа чи держава. Загальний строк є правилом та застосовується, якщо для даного виду вимог не передбачено спеціального строку позовної давності.

• спеціальні строки позовної давності встановлені законодавчими актами для окремих видів вимог. Вони можуть бути скороченими або більш тривалими, порівняно із загальною позовною давністю, тобто вони є винятками.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається як, правило, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

1. Поняття особистих немайнових прав

Особисті немайнові права – це блага, можливості, які довічно належать кожній фізичній особі за законом, невіддільні від її особистості, не мають економічного змісту, не можуть відчужуватися, та ці можливості особа здійснює в сфері особистого життя на свій розсуд, без втручання інших осіб. Людина наділяється цими правами тільки на підставі факту народження, вони не пов’язані з настанням інших юридичних фактів.

Особисті немайнові права є складовою абсолютних прав учасників цивільних відносин, поряд з правом власності та іншими речовими правами, спадковим правом, правом інтелектуальної власності, оскільки це найбільш повні права, в яких втілюється свобода їх суб’єктів, коли їм протистоїть невизначено широке коло зобов’язаних суб’єктів, які повинні не порушувати їх права. В Конституції України особистим правам присвячений розділ «Права, свободи та обов’язки людини та громадянина», причому перелік цих прав не є вичерпним. Держава забезпечує реалізацію прав та свобод людини, всебічний розвиток особистості, охорону її життя, свободи, честі, гідності й особистої недоторканості людини.

Особисті немайнові блага є, переважно, природними благами (цінностями) й існують незалежно від того, врегульовані вони правом чи ні. Особисті немайнові блага стають об’єктом цивільних прав, якщо можлива цивільно-правова охорона особистих немайнових прав, якщо стосовно порушеного права можуть виникати цивільні відносини, а також якщо можливе використання передбачених законом засобів цивільно-правового захисту. Тоді ці порушені права підлягають відповідному правовому регулюванню ЦК, книгою другою, зокрема правовому захисту, що робить дані блага ще й юридично значимими та забезпечує природне існування та соціальне буття людини. Особисті немайнові правовідносини виникають у сфері реалізації цих прав, тому регулюються правом не самі особисті немайнові блага, а відносини, що складаються у зв’язку з використанням та захистом цих благ, у випадках, передбачених законом. Вважаємо спірним визначати особисті немайнові права як міра можливої поведінки, оскільки перелік та обсяг цих прав не є вичерпним, таке визначення свідчить про встановлення обмежень, дозволу, того, що відміряне та можна. Особисті немайнові права є проявом свободи людини, що визнається державою та нормативно закріплена.