
- •4. Принцип тотожності мислення і буття
- •8. Діалектика буття і небуття як умова розрізнення істини і заблудження (Платон).
- •Платонівська критика Парменіда.
- •11.Поняття субстанції (Спіноза).
- •12.Субстанція і атрибути (Спіноза).
- •13.Атрибути і акциденції (Спіноза).
- •14.Субстанція і модус (Спіноза).
- •16.Кантівське розуміння наукового знання.
- •17. Кант. Поняття апріорності.
- •18.Кант. Поняття трансцендентного і трансцендентального.
- •20.Кант. Вчення про категорії.
- •21.Кант. Як можливі аподиктичні судження апріорі.
- •22.Кант. Як можливі синтетичні судження апріорі.
- •23.Кант. Як можливі аналітичні судження апріорі.
- •25.Онтологічний смисл понять «річ для нас» і «річ у собі».
- •28.Практичний і теоретичний розум за Кантом. (19,22,23)
- •29.Ідеї та категорії у Канта.
- •30.Кант. Поняття антиномії.
- •31.С.Л. Франк. Поняття «незбагненного для нас».
- •32.С.Л. Франк. Незбагненне як таке.
- •33.С.Л. Франк. Металогічність буття.
- •34.С.Л. Франк. Момент ірраціональності в бутті. Момент иррациональности a. Иррациональное как субстрат и основа металогической конкретности
- •B. Индивидуальность
- •C. Трансфинитность реальности
- •D. Становление
- •E. Потенциальность и свобода
- •35.С.Л. Франк. Поняття дійсності.
- •36.С.Л. Франк. Поняття ідеального буття.
- •37.С.Л. Франк. Поняття реальності.
- •41.Г. Марсель. «Бути і мати»: головні ідеї.
14.Субстанція і модус (Спіноза).
Кроме “субстанций” и “атрибутов” в философской системе Спинозы существуют “модусы”. Спиноза дает следующее определение: “Под “модусом “я понимаю состояние субстанции, т. е. нечто, содержащееся в другом, через которое и представляется”. Без субстанции и её атрибутов не было бы “модусов”, а мы не смогли бы их воспринимать. Точнее, следовало бы сказать, что модусы вытекают из атрибутов и представляют собой определения атрибутов.
Однако Спиноза не переходит непосредственно от бесконечных атрибутов к конечным модусам, а вводит бесконечные модусы, которые находятся посередине между атрибутами, бесконечными по своей природе, и конечными модусами.
Бесконечный модус бесконечного атрибута мышления, например — “бесконечный разум” и “бесконечная воля”, бесконечные модусы бесконечного атрибута протяженности — “движение и состояние покоя” Бесконечным модусом является также мир как совокупность или, по выражению Спинозы — “лицо вселенной, которое, хотя и меняется в деталях, в целом остается тем же самым”.
Но здесь возникает следующий вопрос, как происходит переход от бесконечного к конечному. Но Спиноза сразу вводит ряд модусов и частных модификаций и просто говорит что одни происходят из других. Одно из суждений “Этики” специально оговаривает: “Единичное, чем бы оно ни было, т. е. любая конечная вещь, имеет определённое существование, поэтому не может существовать иначе, чем с помощью другой причины, которая также конечна и определена, и так далее до бесконечности”.
Ответ Спинозы означает следующее: модус, соответствующий природе бесконечного атрибута Бога, также бесконечен, прочее же связано с конечной модификацией и имеет определённое существование. Бесконечное порождает только бесконечное, а конечное порождено конечным.
Однако каким же образом в рамках божественной субстанции бесконечные атрибуты преобразуются в конечные модификации и как рождается конечное, остаётся без объяснения. Для Спинозы всякое определение является отрицанием, и абсолютная субстанция, абсолютно позитивное существо такова, что не подлежит определению, иначе говоря, “отрицанию”.
Это одна из самых сложных апорий системы Спинозы, с которой связан целый ряд трудностей, но которую необходимо показать для того, чтобы адекватно понять остальную часть системы.
15. Субстанція і сутність (Спіноза).За Спінозою Субстанцією Спіноза називає те, що існує саме по собі і представляється саме через себе, тобто те, представлення чого не потебує в представленні іншої речі, з якого воно повинно було б утворюватися. Бог- це субстанція, яка складається з нескінченої кількості атрибутів, з яких кожний виражає вічну і нескінчену сутність. Субстанція за своєю природою перша за свої стани. Дві субстанції, які мають різні атрибути, не мають між собою нічого спільного (атрибут – це те, що розум представляє у субстанції як те, що складає її сутність). У природі речей не може бути двох або більше субстанцій однієї і тієї ж самої природи. Одна субстанція не може створюватися іншою. Природі субстанцій присущє існування, оскільки вона є причиною самої себе і її сутність заключає існування. Будь яка сустанція є нескінченою з необхідністю, оскільки в протилежному випадку вона обмежувалася б іншою субстанцією. Окрім Бога, жодна субстанція не може ні існувати, ні бути представлена, оскільки вона повинна була б виражатися якимось атрибутом Бога і було б дві субстанції з однаковими атрибутами, а це неможливо. Все, що існує – існує в Бозі, і без Бога нічого не може ні існувати, ні бути представленим. Існування і сутність Бога – це одне й теж саме. Сутність речей, які вироблені Богом, не заключує у собі існування. Причиною вироблення існування речей та їх сутності є Бог. Могутність Бога і є його сутність. Із його сутності слідує, що він складає причину самого себе і всіхречей. Сутність – це те, через що річ із необхідністю полагається,те без чого річ, і навпаки, те, що без речі не може ні існувати, ні бути представлене. Ідея сутності бога і всього сущого із необхідністю існує у Бозі. Сутність людини не присуща субстанції. Субстанція не складає форму людини.
Модус – якість предмета, яка притаманна йому лише в деяких станах навідміну від атрибутів, як невідємної необхідної властивості предмета.(дещо одиничне)
Атрибут – невідємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища без якої вони не можуть бути самими собою.(Спіноза).
Акциденція – неістотне, випадкова зміна, властивість предмета – їй протистоїть субстанційне або істотне( вперше вживалося Арістотелем). Субстанційне існує само по собі( Спіноза). Акциденція – існує при чомусь ( колір – сам по собі не існує); все існуюче – модуси субстанції (дещо одиничне не існує самостійно).