
- •1. Наука про адвокатуру.
- •2. Предмет та сист. Науки про адвокатуру.
- •3. Методи науки про адвокатуру.
- •4. Адвокатура як навчальна дисципліна.
- •5.Місце адвокатури серед інших навч. Дисциплін.
- •6.Зародження адвокатури
- •7. Адвокатура в Античній Греції
- •8. Інститут адвокатури у Давньому Римі
- •9. Розвиток інституту адвокатури у Франції.
- •10. Розвиток інституту адвокатури в Англії
- •11. Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
- •12. Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
- •13. Адвокатура України після 1917 року
- •14. Розвиток інституту адвокатури на землях Східної Галичини й Буковини до 1939 року
- •15. Формування адвокатського корпусу за чинним законодавством України
- •16. Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: конституційні аспекти
- •17. Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: міжнародно-правові аспекти
- •18. Міжнародні стандарти та нормативи адвокатури та адвокатської діяльності
- •19. Законодавство про адвокатуру, сучасні проблеми та шляхи їх вирішення
- •20. Поняття адвокатської діяльності, її мета
- •21. Принципи адвокатської діяльності
- •22. Гарантії адвокатської діяльності
- •23. Види адвокатської діяльності
- •24. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю
- •25. Вимоги щодо несумісності відносно діяльності адвоката
- •26. Адвокат: поняття, вимоги до набуття статусу
- •27. Допуск до складення кваліфікаційного іспиту особи, яка виявила бажання стати адвокатом
- •28. Кваліфікаційний іспит: нормативне регулювання, процедура проведення
- •29. Стажування особи для набуття статусу адвоката
- •30. Стажист адвоката: права та обов’язки Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю
- •31. Керівник стажування: права та обов’язки
- •32. Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності: умови отримання. Посвідчення адвоката
- •33. Форми організації роботи адвоката
- •34. Єдиний реєстр адвокатів України
- •35. Порівняльна характеристика здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально та у формі адвокатського бюро
- •36. Порівняльна характеристика адвокатського бюро та адвокатського об’єднання
- •37. Об’єднання адвокатів Стаття 18. Об'єднання адвокатів
- •38. Професійні та суспільні права адвоката Стаття 20. Професійні права адвоката
- •39. Обов’язки адвоката Стаття 21. Професійні обов'язки адвоката
- •40. Помічник адвоката Стаття 16. Помічник адвоката
- •41. Стажист адвоката
- •Стаття 10. Стажист адвоката. Стажування
- •Стажист має право:
- •Стажист зобов’язаний:
- •Зупинення і припинення стажування
- •42. Порівняльна характеристика помічника та стажиста адвоката
- •43. Соціальне страхування адвоката
- •44. Пенсійне страхування адвоката
- •Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
- •Закон «Про пенсійне забезпечення»
- •Стаття 19. Розміри пенсій за віком
- •Підручник
- •45. Оподаткування діяльності адвоката
- •178.2. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
- •46. Відповідальність адвоката: поняття та види
- •47. Дисциплінарна відповідальність адвоката Стаття 33. Загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката
- •48. Процедура здійснення дисциплінарного провадження Стаття 34. Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності
- •Стаття 35. Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень
- •Стаття 36. Ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката
- •Стаття 37. Стадії дисциплінарного провадження
- •Стаття 38. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката
- •Стаття 39. Порушення дисциплінарної справи
- •Стаття 40. Розгляд дисциплінарної справи
- •Стаття 41. Прийняття рішення у дисциплінарній справі
- •Стаття 42. Оскарження рішення у дисциплінарній справі
- •49. Кримінальна відповідальність щодо адвоката
- •50. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю Стаття 31. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю
- •51. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю Стаття 32. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю
- •52. Сутність поняття «адвокатська етика»
- •53. Мораль та моральність у адвокатській діяльності
- •54. Співвідношення моралі, моральності та етики для адвокатської діяльності
- •55. Особливості адвокатської етики
- •56. Етичні засади регулювання адвокатської діяльності. Правила адвокатської етики
- •57. Принципи адвокатської етики
- •58. Етичні правила поведінки у сфері «адвокат-клієнт»
- •59. Етика поведінки адвоката при відмові від подальшої роботи з клієнтом
- •60. Етичні правила у взаєминах «адвокат-колега»
- •61. Етика відносин «адвокат-суд»
- •62. Відповідальність адвоката за порушення правил адвокатської етики
- •Стаття 79. Відповідальність керівників адвокатських об'єднань за незабезпечення умов для дотримання Правил адвокатської етики
- •Стаття 80. Загальні засади застосування дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики
- •63. Адвокатська таємниця
- •64. Підстави для здійснення адвокатської діяльності Стаття 14. Підстави для надання адвокатом правової допомоги
- •65. Договір про надання правової допомоги: поняття, зміст, форма
- •Стаття 16. Форма угоди про надання правової допомоги
- •Стаття 17. Загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги
- •66. Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги
- •67. Гонорар адвоката: поняття, порядок обчислення, особливості
- •68. Припинення, розірвання договору про надання правової допомоги
- •69. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги
- •70. Адвокатське самоврядування: основні засади та завдання
- •71. Національна асоціація адвокатів
- •72. Конференція адвокатів регіону
- •73. Рада адвокатів регіону
- •74. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
- •Стаття 9. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія регіону
- •75. Ревізійна комісія адвокатів регіону
- •76. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
- •77. Вища ревізійна комісія адвокатури
- •78. З’їзд адвокатів України
- •79. Рада адвокатів України
- •80. Здійснення в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної держави
- •81. Відповідальність адвоката іноземної держави
11. Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
Історія адвокатури в Німеччині достатньо давня. Так, починаючи з VI в., більшість німецьких племен мала свої закони («закони варварів»). Німецьке прислів'я того часу свідчить: «Юристи - погані християни». Треба зазначити, що ще до християнською періоду на цих землях вже використовувався термін advokatio (vogtei). Але пошаною з боку державної влади адвокатура не користувалася. І Іочаток зародження адвокатури покладено духівництвом. Саме священики для захисту своїх прав в судах наймали освічених людей, які знали звичаї, порядок судового розгляду справ, правові норми. Вже в законодавчих актах 799, 802, 803, 805 років зустрічаються норми щодо адвокатів. В той же час будь-яка особа могла одержати право на заняття адвокатською діяльністю.
Внутрішньої організації адвокатури не було (колегій, союзів і т.п.). У судовій практиці Німеччини з 1495 р. заснований Імператорський суд, половина складу якого складалася з «докторів права» (вчепих-правознавців з університетів). З того часу в судову практику активно стати притягуватися вчені права з університетів для консультацій. Тобто фактично університетам було надано право «офіційних консультацій», які були створені при юридичних факультетах за зразком судових колегій і складалися з професорів права даного університету. І Іри сумніві в правильності своєї позиції суд мав право спрямувати матеріали справи в таку комісію, яка давала свій висновок, що згодом ставав фактично присудженням. У Німеччині існувала такса юридичних послуг, за порушення якої адвокат позбавлявся права практикувати і сумісно з клієнтом, який переплатив, підлягав штрафу, а іноді - тілесному покаранню
У період XV1-X1X столітть адвокатура поступово набуває іншу форму. В цей час вона стає самостійною організацією, яка існує і в даний час. в 1876 р. в Німеччині адвокат міг браги участь на попередньому слідстві У Німеччині кількість адвокатів була встановлена державою. Дисциплінарний нагляд за і\ діяльністю здійснював апеляційний суд. Фрідріх Великий був відкритим ворогом адвокатури, він називав адвокатів «п'явками» і фактично провів одержавлення адвокатури, «пропонувавши замість адвокатів державних урядовців - правових комісарів, які проіснувати до 1849 p., фактично підтвердивши повну помилковість такого рішення. До речі, представників, які одержували за виконану роботу не гонорар, а оплату за послуги, часто називати прокураторами.
Основним нормативним актом, який закріплює правовий статус адвокатури в Німеччині, є Федеральне положення про адвокатуру 1959 p.2, що діє з незначними змінами і сьогодні. За цим актом адвокат є незалежною особою у сфері правосуддя. Будучи людиною вільної професії, адвокат є компетентним консультантом і представником інтересів громадян. Його право виступати з юридичних питань в загальних судах, арбітражних або адміністративних органах обмежується лише федеральним законом.
12. Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
Історичний шлях розвитку адвокатури в Україні
Професійна адвокатура в Україні сформувалася в період так званої польсько-литовської доби (ХІV-ХVІ ст.).
В останній чверті ХІV ст. землі України були завойовані і підпорядковані Великому князівству Литовському, а після укладення в 1569 році Люблінської унії між Польщею та Литвою і утворення внаслідок цього Речі Посполитої, вони були приєднані до Польщі.
Литовський статут передбачив спеціального урядового захисника для убогих людей, вдів і сиріт, які не могли себе захищати – прокурора, який міг бути лише професійний юрист. Литовський статут детально регулював діяльність захисника. До захисників пред’являлись високі етичні вимоги.
Таким чином у Литовському Статуті вперше в Україні зроблена спроба впорядкувати справу судового захисту та чітко виділити адвокатську діяльність як певну професію.
Норми литовського статуту і магдебурзького права продовжували діяти в Україні і в період гетьманщини (1628 р. – кінець ХVІІІ ст. ). В першій половині ХVІІІ століття розпочалася робота з кодифікації українського права, яка закінчилася в 1743 році підготовкою проекту кодексу
українського права “Права, за якими судиться малоросійський народ”. Хоча цей проект і не набув офіційного визнання царським російським урядом, ння царським російським урядом, але він широко застосовувався на практиці і є визначною пам’яткою козацького права в Україні.
В цьому законопроекті вперше в Україні вживається слово “адвокат” в значенні захисника прав сторони, передбачається обов’язок реєстрації професійних адвокатів у судах, де вони виявляють бажання працювати, а також обов’язок складати присягу, яка передбачала високі етичні вимоги
до професійного захисника.
Хоча в цілому праця адвокатів оплачується, але законопроектом передбачались випадки безоплатного надання правової допомоги. Від плати звільнялись малозабезпечені, вдови, сироти.
Як самостійний правовий інститут адвокатура в Україні була запроваджена після проведення на початку 60-х років ХІХ століття судової реформи в царській Росії. Свій правий статус інститут адвокатури дістав за “Судовими статутами” затвердженими 20 листопада 1864 року. Згідно цих
статутів адвокатура поділялася на дві категорії:
присяжних повірених;
приватних повірених.
Українська адвокатура того часу відрізнялася передовими, демократичними принципами своєї організації. 1874 року з’явилося розпорядження про тимчасове припинення функцій рад присяжних повірених з передачею їх повноважень окружним судом. В цьому ж році Міністру юстиції надано право
виключати з адвокатури тих приватних повірених, яких він визнав негідними.