54. Співвідношення моралі, моральності та етики для адвокатської діяльності

Терміни «мораль» та «етика» багатьма вживаються як синоніми, часто доводиться чути щодо одного і того ж вчинку: «він є аморальним» або «він неетічен». У науковому ж розумінні терміни «мораль» та «етика» не рівнозначні.  Мораллю є система правил, нормативних регуляторів поведінки суб'єктів у суспільних відносинах. Етика - наука про мораль, вчення про норми моралі і моральності, що склалися в суспільстві. Етика - багатше за своїм змістомпоняття, ніж мораль, як і будь-яка наука в порівнянні з досліджуваним нею предметом.  Адвокатська етика являє собою систему науково обгрунтованих уявлень про морально-етичних аспектах адвокатської діяльності та їх оцінок.  Адвокатська етика є складова частина науки про адвокатуру, її відносно відокремлений інститут, а також частина загальної юридичної етики (поряд, наприклад, із судовою етикою, професійною етикою підприємця).

У зміст адвокатської етики входять:  I) моральні принципи, яких повинні дотримуватися адвокати в ході здійснення адвокатської діяльності;  2) норми моралі і моральності, що виражаються в певних правилах, створених і діючих у різних сферах профессіональнрй діяльності адвокатів і наповнюють принципи адвокатської етики змістом, конкретизують їх;  3) оцінка повноти відображення в законодавстві про адвокатську діяльність і адвокатуру вимог моралі, думки щодо ступеня дотримання вимог адвокатської етики в діяльності органів адвокатського співтовариства, адвокатських утворень та окремих адвокатів, уявлення суспільства про інститут адвокатури в цілому, про доцільність, справедливості в його діяльності; ступінь довіри громадян до адвокатів і поваги їх професії;  4) методи втілення в життя адвокатською спільнотою моральних вимог, що розробляються адвокатською етикою, способи забезпечення виконання адвокатами етичних правил. 

55. Особливості адвокатської етики

Необхідність виділення адвокатської етики з етики інших юридичних професій випливає з особливостей адвокатської діяльності. Адвокат, з одного боку, здійснює функції із захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, покладені на нього державою, а з іншого боку, виконує доручення особи, яка потребує юридичної допомоги, захисту його суб'єктивних прав, найчастіше від тієї ж держави в особі його посадових осіб. Таким чином, на адвоката лежить подвійна відповідальність, йому доводиться у своїй повсякденній роботі вирішувати проблему суперечностей між державними інтересами та інтересами індивіда.  Особливо яскраво ця проблема проявляється у сфері кримінального судочинства. У процесі захисту особи, яка вчинила небезпечне правопорушення, адвокат повинен виконувати свій тобто, використовуючи всі законні засоби, здійснювати захист підозрюваного, обвинуваченого. Але як громадянин адвокат не може не засуджувати правопорушника. У таких випадках досить складно будувати відносини з підзахисним, особливо коли він повідомляє адвокатові про те, що справді скоїв інкриміноване йому злочин