
- •1. Наука про адвокатуру.
- •2. Предмет та сист. Науки про адвокатуру.
- •3. Методи науки про адвокатуру.
- •4. Адвокатура як навчальна дисципліна.
- •5.Місце адвокатури серед інших навч. Дисциплін.
- •6.Зародження адвокатури
- •7. Адвокатура в Античній Греції
- •8. Інститут адвокатури у Давньому Римі
- •9. Розвиток інституту адвокатури у Франції.
- •10. Розвиток інституту адвокатури в Англії
- •11. Розвиток інституту адвокатури у Німеччині
- •12. Зародження і розвиток інституту адвокатури в Україні
- •13. Адвокатура України після 1917 року
- •14. Розвиток інституту адвокатури на землях Східної Галичини й Буковини до 1939 року
- •15. Формування адвокатського корпусу за чинним законодавством України
- •16. Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: конституційні аспекти
- •17. Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: міжнародно-правові аспекти
- •18. Міжнародні стандарти та нормативи адвокатури та адвокатської діяльності
- •19. Законодавство про адвокатуру, сучасні проблеми та шляхи їх вирішення
- •20. Поняття адвокатської діяльності, її мета
- •21. Принципи адвокатської діяльності
- •22. Гарантії адвокатської діяльності
- •23. Види адвокатської діяльності
- •24. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю
- •25. Вимоги щодо несумісності відносно діяльності адвоката
- •26. Адвокат: поняття, вимоги до набуття статусу
- •27. Допуск до складення кваліфікаційного іспиту особи, яка виявила бажання стати адвокатом
- •28. Кваліфікаційний іспит: нормативне регулювання, процедура проведення
- •29. Стажування особи для набуття статусу адвоката
- •30. Стажист адвоката: права та обов’язки Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю
- •31. Керівник стажування: права та обов’язки
- •32. Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності: умови отримання. Посвідчення адвоката
- •33. Форми організації роботи адвоката
- •34. Єдиний реєстр адвокатів України
- •35. Порівняльна характеристика здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально та у формі адвокатського бюро
- •36. Порівняльна характеристика адвокатського бюро та адвокатського об’єднання
- •37. Об’єднання адвокатів Стаття 18. Об'єднання адвокатів
- •38. Професійні та суспільні права адвоката Стаття 20. Професійні права адвоката
- •39. Обов’язки адвоката Стаття 21. Професійні обов'язки адвоката
- •40. Помічник адвоката Стаття 16. Помічник адвоката
- •41. Стажист адвоката
- •Стаття 10. Стажист адвоката. Стажування
- •Стажист має право:
- •Стажист зобов’язаний:
- •Зупинення і припинення стажування
- •42. Порівняльна характеристика помічника та стажиста адвоката
- •43. Соціальне страхування адвоката
- •44. Пенсійне страхування адвоката
- •Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
- •Закон «Про пенсійне забезпечення»
- •Стаття 19. Розміри пенсій за віком
- •Підручник
- •45. Оподаткування діяльності адвоката
- •178.2. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
- •46. Відповідальність адвоката: поняття та види
- •47. Дисциплінарна відповідальність адвоката Стаття 33. Загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката
- •48. Процедура здійснення дисциплінарного провадження Стаття 34. Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності
- •Стаття 35. Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень
- •Стаття 36. Ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката
- •Стаття 37. Стадії дисциплінарного провадження
- •Стаття 38. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката
- •Стаття 39. Порушення дисциплінарної справи
- •Стаття 40. Розгляд дисциплінарної справи
- •Стаття 41. Прийняття рішення у дисциплінарній справі
- •Стаття 42. Оскарження рішення у дисциплінарній справі
- •49. Кримінальна відповідальність щодо адвоката
- •50. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю Стаття 31. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю
- •51. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю Стаття 32. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю
- •52. Сутність поняття «адвокатська етика»
- •53. Мораль та моральність у адвокатській діяльності
- •54. Співвідношення моралі, моральності та етики для адвокатської діяльності
- •55. Особливості адвокатської етики
- •56. Етичні засади регулювання адвокатської діяльності. Правила адвокатської етики
- •57. Принципи адвокатської етики
- •58. Етичні правила поведінки у сфері «адвокат-клієнт»
- •59. Етика поведінки адвоката при відмові від подальшої роботи з клієнтом
- •60. Етичні правила у взаєминах «адвокат-колега»
- •61. Етика відносин «адвокат-суд»
- •62. Відповідальність адвоката за порушення правил адвокатської етики
- •Стаття 79. Відповідальність керівників адвокатських об'єднань за незабезпечення умов для дотримання Правил адвокатської етики
- •Стаття 80. Загальні засади застосування дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики
- •63. Адвокатська таємниця
- •64. Підстави для здійснення адвокатської діяльності Стаття 14. Підстави для надання адвокатом правової допомоги
- •65. Договір про надання правової допомоги: поняття, зміст, форма
- •Стаття 16. Форма угоди про надання правової допомоги
- •Стаття 17. Загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги
- •66. Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги
- •67. Гонорар адвоката: поняття, порядок обчислення, особливості
- •68. Припинення, розірвання договору про надання правової допомоги
- •69. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги
- •70. Адвокатське самоврядування: основні засади та завдання
- •71. Національна асоціація адвокатів
- •72. Конференція адвокатів регіону
- •73. Рада адвокатів регіону
- •74. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
- •Стаття 9. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія регіону
- •75. Ревізійна комісія адвокатів регіону
- •76. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
- •77. Вища ревізійна комісія адвокатури
- •78. З’їзд адвокатів України
- •79. Рада адвокатів України
- •80. Здійснення в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної держави
- •81. Відповідальність адвоката іноземної держави
20. Поняття адвокатської діяльності, її мета
За Законом адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.
Таке визначення поняття адвокатури як правового інституту є значним кроком у напрямі визнання адвокатури як громадської організації, адже до цього часу в законодавстві не робилося акцентування на цю важливу ознаку юридичної природи адвокатури. За своєю природою вона є вільною професією, а звідси й має громадський характер.
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
21. Принципи адвокатської діяльності
Згідно зі ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Оскільки закони повинні відповідати Конституції, а її норми є нормами прямої дії, то принципом діяльності адвокатури слід вважати принцип верховенства права. У відповідності зі ст. З Статуту Ради Європи вимога про визнання принципу верховенства права є складовою частиною національної правової системи. Визнаючи принцип верховенства права, Конституція України створила належні умови ефективного захисту прав і свобод людини, ствердила, що національне законодавство не повинно суперечити природнім правам людини, зокрема, на життя, свободу, безпеку, власність, рівність тощо. Для адвокатів принцип верховенства права набуває особливого значення, оскільки вони мають спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, основним пріоритетом якого є права і свободи людини і громадянина. Визнання і дотримання принципу верховенства права є однією з основних і невід'ємних ознак правової держави, у побудові якої бере активну участь адвокатура, керуючись своїм конституційним призначенням. 2. Принцип незалежності є основоположним у діяльності адвокатури, оскільки завдяки йому виконуються професійні повноваження адвокатів, спрямовані на захист прав і свобод людини, забезпечення конституційного права кожного на правову допомогу. Саме при реалізації завдань адвокатури, котрі полягають у сприянні людині захистити свої права від порушень, що допускаються, в тому числі й посадовими особами та державою, адвокатура має керуватися принципом незалежності. Без цього неможливо здійснювати професійну адвокатську діяльність, протистояти тим, хто діє поза правовим полем, порушує чинне законодавство, посягає на права і свободи людини і громадянина, на законні інтереси юридичних осіб тощо.
Правила адвокатської етики розглядають як необхідну умову належного здійснення адвокатської діяльності незалежність адвоката у виконанні своїх професійних прав, обов'язків. Це, як зазначено у ст. 5 Правил, «передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також впливу своїх особистих інтересів». Правилами встановлюється обов'язок адвоката протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність. Про дотримання принципу незалежності йдеться у багатьох статтях Правил, які регулюють взаємовідносини адвоката з клієнтом, учасниками судового процесу, судом, іншими особами, державними органами.
3. Принцип демократизму є притаманним адвокатурі за самим її призначенням, змістом діяльності та організаційними формами. Про демократичні принципи організації та діяльності адвокатури свідчать: вільний вибір адвокатської професії і доступність набуття ^статусу адвоката, добровільний вибір організаційних форм здійснення адвокатської діяльності, зокрема вступу в адвокатське об'єднання і виходу з нього; забезпечення громадських інтересів та соціальних і професійних прав адвокатів; свобода здійснення професії; колегіальність у вирішенні проблем діяльності адвокатури, яка закладається у статути адвокатських об'єднань і якою керуються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури та Вища кваліфікаційна комісія адвокатури; самоврядування адвокатських об'єднань; вільне обрання органів, які надають право доступу до адвокатської діяльності і припиняють його, притягають до дисциплінарної відповідальності, здійснюють контроль за якістю виконання професійної діяльності; висування кандидатів на посади голів адвокатських об'єднань, членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури і обрання їх на альтернативній основі шляхом таємного голосування при вільному висуненні кандидатів (ст. 11 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури), їх змінюваність і підзвітність адвокатам; самоврядування; захист професійних прав адвокатів; дотримання гарантій адвокатської діяльності.
4. Принцип гуманізму - характерний для адвокатської діяльності, проявляється перш за все у конституційних завданнях адвокатури щодо забезпечення права на захист від обвинувачення та подання правової допомоги. Існування адвокатури як інституту правової системи, який покликаний професійно захищати права і свободи людини, представляти інтереси громадян у різних організаціях та перед фізичними особами свідчить про особливу гуманну роль цієї інституції. У Правилах адвокатської етики особливо підкреслюється саме цей аспект адвокатської діяльності, побудований на принципі гуманізму: функціональне навантаження адвокатури, специфіка цього інституту обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта із служінням інтересам суспільства в цілому.
5. Принцип конфіденційності - один з найважливіших принципів, котрий має визначальний вплив на здійснення адвокатської професії, на стосунки між клієнтом і адвокатом та адвоката з іншими як фізичними, так і юридичними особами. Специфічність стосунків, що виникають у процесі подання адвокатом правової допомоги, здійснення захисту і представництва, покладають на адвоката певні зобов'язання щодо нерозголошення інформації, яка стає йому відомою у зв'язку з виконанням професійної діяльності. Адже особа, котра звертається за правовою допомогою, має бути впевнена у нерозголошенні даних про неї, її близьких родичів, у неї мають бути гарантії збереження таємниці тих розмов, що велися з адвокатом, суті правових консультацій тощо. Втаємни-чення такої інформації відповідає духу Конституції, у ст. 63 якої закладено право особи відмовитися від дачі показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Довіряючи адвокату такі відомості, громадянин має бути впевненим, що вони не будуть ним розголошені або доведені до відома певних органів чи посадових осіб.