35. Оцінка і відображення складських запасів в балансі.

Згідно із загільноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображають в балансі за собівартістю або ринковими цінами на час складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип називають «Принцип меншої вартості». Отже в балансі складські запаси відображаються за меншою з двох оцінок. Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підпр повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення. Під ринковою розуміють ціну заміщення, тобто ту, за якою підпр могло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому в разі переоцінки запасів беруть чисту вартість реалізації, тобто ринкову ціну за мінусом очікуваних витрат на реалізацію. Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої оцінки). 1. метод оцінки за видами запасів (позиційний метод) – за цим методом по кожній позиції товарів визначають собівартість і ринкову вартість і приймають меншу з низ. 2. метод оцінки за основними товарними групами запасів – оцінку проводять за групами (категоріями) товарів, порівнюють за категоріями собівартість і ринковою вартістю і беруть до обліку меншу з них. 3. метод оцінки за сукупнімтю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюють за собівартістю та за ринковою вартістю і до обліку беруть меншу з них. Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод – позиційний.

У США, Великобританії та деяких інших країнах знецінення відображають серед збитків підприємства Дт «Збитки від знецінення запасів»

Кт «Складські запаси»

Дещо інша методика й техніка відображення процесу знецінення складських запасів у західноєвропейських країнах. На суму знецінення наприкінці року створюють резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат:

Дт «Витрати на створення резервів»

Кт «Резерв на знецінення запасів»

Наприкінці року цей резерв анулюють (повністю або частково):

Дт «Резерв знецінення запасів»

Кт «Доходи від анульованих резервів»

Або донараховуються:

Дт «Витрати на створення резервів»

Кт «Резерв на знецінення запасів»

36. Порядок нарахування амортизації прямолінійним та виробничим (по кількості випущеної продукції) методами і відображення її обліку.

Амортизація – систематичний розподіл вартості об’єкта ОЗ, який підлягає амортизації протягом строку його корисної експлуатації.. Ліквідаційна віртість встановлюється самостійно підпр. Якщо її величина незначна або немає можливості її оцінити, то вваж що ліквідаційна вартість = 0. строком корисного використання є період часу, упродовж якого підпр передбачає використовувати об’єкт, або к-сть продукції, яку підпр очікує отримати від його використання. Строк корисного використання визначає саме підпр з урахуванням таких чинників: очікувана потужність, строк використання подібних активів, очікуваний фіз. і моральний знос, різні правові обмеження.

За лінійним методом нарахування амортизації необхідно визначити такі дані:

1. Амортизаційна вартість об’єкта = Первісна вартість – ліквідаційна

2. Річна сума амортизації = Амортизаційна вартість об’єкта / строк корисного використання (роки)

3. Річна норма амортизації = 100% / строк корисного використання (роки)

Нараховано суму амортизації за період: (річна сума амортизації):

Дт Витрати на амортизацію

Кт Амортизація (знос) ОЗ

Недоліком цього методу вважається те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробничої потужності об’єкта у різні роки експлуатації, та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби. Однак, попри всі недоліки прямолінійний метод є найпоширеніший у практиці.

Виробничий метод використовують тоді, коли об’єкти ОЗ застосовуються нерівномірно (нерівномірно випускається продукція за періодами). За цього методу визначають ставку амортизації на одиницю продукції

Ставка амортизації = (первісна вартість – ліквідаційна варт.) / кількість продукції до випуску упродовж терміну експлуатації.

Суму амортизації за звітний період визначають множенням кількості випущеної продукції на ставку амортизації.

Дт витрати на амортизацію

Кт Амортизація (хнос) ОЗ