28. Пряме списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Наприкінці року підприємство створює резерв для сумнівних боргів з віднесенням його на витрати по елементу “Витрати по сумнівних боргах”.

Д-т рах. “Витрати по сумнівних боргах” 4800

К-т рах. “Резерв для сумнівних боргів” 4800

Списання безнадійного боргу відбудеться наступного року. Припустимо, що суму безнадійного боргу було визначено точно і клієнт перерахував на розрахунковий рахунок підприємства 3200 дол. Решту заборгованості підприємство списує за рахунок створеного резерву:

Д-т рах. “Грошові кошти” (або “Рахунок в банку”) 3200

Д-т рах. “Резерв для сумнівних боргів”4800

К-т рах. “Розрахунки з клієнтами

(або “Рахунки з клієнтами) 8000

29. Облік векселів до одержання та процентів по них.

Дебітор в зазначений строк має сплатити номінальну вартість по векселю + проценти.

Сума% = номін. Вартість * % ставка * Термін дії векселя

Приклад. 1.07.04 від покупця “К” одержано вексель під 12% річних строком на 3 місяці суму 10000 дол. в покриття дебіторської заборгованості. Строк погашення (оплати) векселя 1.10.04.

1.07.04. Відображається в обліку одержаний від клієнта вексель:

Д-т рах. “Векселі одержані” 10000

К-т рах. “Рахунки до одержання”

(або “Розрахунки з клієнтами”)10000

Розрахуємо відсотки по векселю за весь період:

$10000 x 12% x 3/12 = $300

Cума погашення векселя становить:

$10000 + $300 = $10300

1.10.04 покупець (клієнт) оплатив номінальну вартість векселя і відсотки:

Д-т рах. “Грошові кошти”10300

К-т рах. “Векселі одержані” 10000

К-т рах. “Доходи по відсотках” (або “Фінансові доходи”) 300

Якщо вексель не оплачено у встановлений строк, то вважається, що векселедавач відмовився від його оплати. Припустимо, що покупець “К” відмовився сплатити по векселю гроші 1 жовтня або просто не сплатив його вчасно. В цьому разі слід зробити таку бухгалтерську проводку:

1.10.04

Д-т рах. “Рахунки до одержання 10300

К-т рах. “Векселі одержані” 10000

К-т рах. “Доходи по відсотках”300

Як бачимо, цією проводкою відновлюється дебіторська заборгованість, збільшена на суму відсотків по векселю. Водночас відображаються доходи по відсотках, які повинен сплатити покупець.

30. Облік одержання від клієнтів раніше списаних безнадійних боргів.

В ситуації, коли від клієнта надійшли грошові кошти, заборгованість якого вже списали, необхідно поновити його як дебітора на суму грошей, що надійшли. Це буде обліковуватися як інший операційний дохід.

1. Дт. Рахунки до одержання

Кт. Інший операційний дохід.

2. Отримуємо гроші по раніше списаній безнадійній заборгованості:

Дт. Грошові кошти

Кт. Рахунки до одержання

31. Система постійного обліку запасів в зарубіжних країнах.

Облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведуть безпосередньо на рахунку «Складські запаси» за їх видами – упродовж звітного періоду. Рахунок «Складські запаси» є синтетичним або рахунком першого порядку. У плані рахунків бухгалтерського обліку, наприклад, Франції передбачено до нього такі рахунки другого порядку: «Сировина», «Інші матеріали», «Незавершене виробництво щодо послуг», «Продукція», «Товари». Надходження запасів від постачальника відображають на рахунках:

Дт «Складські запаси»(За їх видами)

Кт «Розрахунки з постачальниками»(або «Рахунки до сплати»)

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію:

Дт «Незаверш виробн»

Дт «Накладні загальновиробничі витр»

Дт «Собівар реаліз тов»

Кт «Складські запаси»(За їх видами)

На кожну звітну дату залишки складських запасів визначають на рахунках складських запасів. За цього методу на картках ведуть аналітичний облік руху матеріалів(запасів) упродовж звітного періоду. Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність і рух матеріальних цінностей за кількістю і вартістю. 32. Система періодичного обліку запасів в зарубіжних країнах.

Надходження складських запасів відображають на рах «Витрати на купівлю», який є рахунком елементів витрат. Наприклад, за звітній період зроблено закупівель товарів:

Дт «Витр на закупівлю(Товарів)»

Кт «Рах до сплати(Постач)»

Потрібно на кінець звітного періоду визначити залишок невикористаних матеріалів на складі і вартіст використаних запасів. Для цього наприкінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів на складі. Суму витрачених товарів визначають за за формулою:

Витрачені запаси = Залишок на поч. періоду + Закупівлі(Витр на закупівлі) – Залишо на кін періоду

У системі рах бухгалтерського обліку США результати інвентаризації залишків складських запасів відображають:

1списують залишок складських запасів на поч. звітного періоду

Дт «Фін результати звітного періоду»

Кт «Складські запаси»

2відображає залишок запасів на кінець звітнього періоду

Дт «Складські запаси»

Кт «Фін рез зв періоду»

В західноєвропейських країнах залишки запасів на складі відображають:

1списують початковий залишок запасів

Дт «Зміна залишків запасів»

Кт «Складські запаси»

2відображають кінцевий залишок товарів наприкінці звітнього періоду

Дт «Складські запаси»

Кт «Зміна залишків запасів» 33. Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами ФИФО та ЛИФО.

Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто списуватимуться за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів(запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень. При постійному обліку при методі ФІФО собівартість реалізованої продукції визначається шляхом сумування вартостей, які використовуються при її виробництві(збуті) запасів. Вартість запасів = сумі вартостей, що залишились після їх реалізації. При застосуванні методу ФІФО при періодичному обліку розрахунок собівартості реалізованої продукції та сальдо запасів на кінець періоду додається вартість усіх зроблених за період закупок даного запасу.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали(запаси), придбані останніми, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію першими, тобто оцінюватимуться за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів(запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. При постійному обліку за методом ЛІФО визначається собівартість продажу запасів та їх залишку на поточній основі. Періодичний облік методом ЛІФО передбачає розрахунок вартості товарів, готових до реалізації протягом звітного періоду шляхом сумування їх балансової вартості на початок періоду та вартості закуплених(виготовлених) у його ході запасів. 34. Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами середньозваженої та ідентифікованої собівартості.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів(запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві.