
- •1.Поняття та принципи зед.
- •2. Види зед.
- •3. Право на здійснення зед
- •7. Основи регулювання зед
- •8. Державне регулювання зед
- •9.Поняття єдиного митного тарифу України.
- •Поняття та види митних зборів.
- •11.Визначення походження товарів.
- •12.Митний контроль при експортно-імпортних операціях.
- •13.Поняття та види не тарифного регулювання.
- •14. Ліцензування зе операцій
- •15. Експортні (імпортні) квоти.
- •Експортні (імпортні) ліцензії
- •Експортні субсидії
- •18. Компенсаційні імпортні збори
- •19. Поняття та види демпінгу
- •20. Антидемпінгові заходи
- •21. Поняття та види субсидій
- •Торгово-промислові палати як органи недержавного регулювання зед.
- •Сертифікація як вид не тарифного регулювання зед.
- •Ціноутворення, індикативні ціни
- •25. Мета і сфера застування інкотермс
- •26. Поняття зе договору (контракту) та його ознаки
- •27.Типові помилки,що зустрічаються у зе контрактах.
- •28. Джерела правового регулювання зе договору (контаркту)
- •29. Звичаї та зауваження, як джерело правового регулювання зе контракту.
- •30. Форма зе договору (контакту)
- •31. Вимоги до доручення на особу, яка підписує контракт
- •32.Імперативні вимоги до змісту контракту
- •33. Диспозитивні вимоги, які застосовуються при укладенні контракту
- •34.Умови зе договору.
- •35. Кодифікована форма базисних умов поставки, які містяться в контракті.
- •36. Типові та Примірні контракти у зед
- •37. Роль типового контракту при підготовці підприємцям зе контракту.
- •38. Процедура укладання контракту.
- •39. Структура та зміст контракту
- •40. Розділ «Кількість та якість товару»
- •41.Способи визначення якості в контракті.
- •Розділ «Предмет договору» (контракту).
- •Базисні умови поставки товарів
- •Ціна та загальна вартість договору (контракту).
- •Валюта ціни та валюта платежу
- •46. Валютні ризики при укладенні контракту
- •47. Види валютних застережень у контракті
- •48. Ознаки форс-мажору у зед
- •49. Штрафні санкції за контрактом купівлі-продажу
- •50. Страхування за контрактом купівлі-продажу
- •51.Санкції та рекламації в контракті купівлі - продажу.
- •52.Основні групи документів, які використовуються у міжнародній торгівлі.
- •53. Транспортні документи
- •54. Поняття та види коносаменту
- •55. Товарно-транспортна накладна
- •56, 57.Рахунки – фактури, як основні комерційні документи. Види комерційних документів
- •58. Страхові документи у міжнародній торгівлі
- •59. Обставини що ускладнюють виконання зЕдоговору.
- •60. Поняття збитків у зед
- •61.Арбітражне застереження у зед
- •62. Світова організація торгівлі в регулюванні зед
- •63. Принципи, що становлять основу системи сот.
- •64. Принцип торгівлі на недискримінаційній основі.
- •65. Принцип лібералізації торгівлі.
- •66.Принцип передбачуваності.
- •67. Принцип заохочення розвитку та економічних реформ.
- •68. Поняття арбітражного та види третейських (арбітражних) судів у зед
- •69. 70. Види міжнародного комерційного арбітражу. Види постійно діючих міжнародних арбітражів
- •71.Джерела правового регулювання арбітражного розгляду спорів у зед.
- •72. Визнання та виконання арбітражних рішень у зед
13.Поняття та види не тарифного регулювання.
Не тарифне регулювання ЗЕД – це регулювання адміністративного характеру, не пов’язане із застосуванням митних тарифів. На сьогодні, існує більше 50 форм і методів не тарифних торгівельних обмежень. Особливо активно їх використовують промислово розвинуті країни, серед яких можна виділити наступні:
1 – такі, що впливають на ціну експорту (імпорту);
2 – такі, що не впливають на ціну експорту (імпорту).
Вартість імпортованого товару залежить від ряду параметрів як то:
обкладання ПДВ, за виключенням випадків, передбачених законодавством;
обкладання акцизним збором підакцизних товарів.
ПДВ та акцизний збір сплачується в національній валюті України та зараховується в дохід державного бюджету України. Товари, за які не були сплачені ПДВ та акцизний збір пропуску митними органами не підлягають.
Основними не тарифними обмеженнями є:
експортні (імпортні) квоти та ліцензії;
добровільне обмеження експорту;
антидемпінгові заходи.
14. Ліцензування зе операцій
Згідно з ЗУ «Про ЗЕД» ліцензія експортна (імпортна) — належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування; квота експортна (імпортна) — граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.
Ліцензування ЗЕ операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб’єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.
Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.
Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.
Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:
значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, особливо с\г продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку, першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;
необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або рослин, НПС, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;
необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;
необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;
необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:
різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);
різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;
необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
імпорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;
необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;
необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;
необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.
У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.
Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.
Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів ЗЕД, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до одного органу виконавчої влади. У разі необхідності в одержанні погодження можливе звернення до кількох органів виконавчої влади, але не більше ніж до трьох.
Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації заявок, або одночасно після закінчення оголошеного строку їх приймання.
У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування заявка на одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам.
У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування:
строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються в порядку їх надходження, та не більше 60 днів починаючи від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно;
ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти із зазначенням строку дії ліцензії;
якщо на момент подання заявки (у разі застосування процедури розгляду в порядку надходження) встановлені квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт вичерпання квот (кількісних або інших обмежень) суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку, повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її одержання;
рішення про видачу ліцензії приймається з урахуванням даних щодо використання раніше одержаних ліцензій за умови додержання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з додержанням вимог, установлних законодавством.
Рішення про відмову у видачі ліцензії повинне бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявникові в письмовій формі.
У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.
За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється КМУ з урахуванням фактичних витрат, пов’язаних із застосуванням процедури ліцензування.
В Україні можуть вводитися такі види ліцензії:
1 – ліцензія спеціальна – це належним чином оформлене право на імпорт в Україну, протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об’єктом спеціального розслідування та / або спеціальних заходів.
2 – ліцензія відкрита (індивідуальна) – це дозвіл на експорт (імпорт) товару, протягом певного періоду часу (але не менше 1-го місяця) з визначенням його загального обсягу.
3 – ліцензія генеральна – це відкритий лозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та / або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах).
4 – ліцензія експортна (імпортна) – це належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку, певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.
5 – ліцензія разова (індивідуальна) – це разовий дозвіл, що має іменний характер, і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом ЗЕД на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.