- •1.Поняття та принципи зед.
- •2. Види зед.
- •3. Право на здійснення зед
- •7. Основи регулювання зед
- •8. Державне регулювання зед
- •9.Поняття єдиного митного тарифу України.
- •Поняття та види митних зборів.
- •11.Визначення походження товарів.
- •12.Митний контроль при експортно-імпортних операціях.
- •13.Поняття та види не тарифного регулювання.
- •14. Ліцензування зе операцій
- •15. Експортні (імпортні) квоти.
- •Експортні (імпортні) ліцензії
- •Експортні субсидії
- •18. Компенсаційні імпортні збори
- •19. Поняття та види демпінгу
- •20. Антидемпінгові заходи
- •21. Поняття та види субсидій
- •Торгово-промислові палати як органи недержавного регулювання зед.
- •Сертифікація як вид не тарифного регулювання зед.
- •Ціноутворення, індикативні ціни
- •25. Мета і сфера застування інкотермс
- •26. Поняття зе договору (контракту) та його ознаки
- •27.Типові помилки,що зустрічаються у зе контрактах.
- •28. Джерела правового регулювання зе договору (контаркту)
- •29. Звичаї та зауваження, як джерело правового регулювання зе контракту.
- •30. Форма зе договору (контакту)
- •31. Вимоги до доручення на особу, яка підписує контракт
- •32.Імперативні вимоги до змісту контракту
- •33. Диспозитивні вимоги, які застосовуються при укладенні контракту
- •34.Умови зе договору.
- •35. Кодифікована форма базисних умов поставки, які містяться в контракті.
- •36. Типові та Примірні контракти у зед
- •37. Роль типового контракту при підготовці підприємцям зе контракту.
- •38. Процедура укладання контракту.
- •39. Структура та зміст контракту
- •40. Розділ «Кількість та якість товару»
- •41.Способи визначення якості в контракті.
- •Розділ «Предмет договору» (контракту).
- •Базисні умови поставки товарів
- •Ціна та загальна вартість договору (контракту).
- •Валюта ціни та валюта платежу
- •46. Валютні ризики при укладенні контракту
- •47. Види валютних застережень у контракті
- •48. Ознаки форс-мажору у зед
- •49. Штрафні санкції за контрактом купівлі-продажу
- •50. Страхування за контрактом купівлі-продажу
- •51.Санкції та рекламації в контракті купівлі - продажу.
- •52.Основні групи документів, які використовуються у міжнародній торгівлі.
- •53. Транспортні документи
- •54. Поняття та види коносаменту
- •55. Товарно-транспортна накладна
- •56, 57.Рахунки – фактури, як основні комерційні документи. Види комерційних документів
- •58. Страхові документи у міжнародній торгівлі
- •59. Обставини що ускладнюють виконання зЕдоговору.
- •60. Поняття збитків у зед
- •61.Арбітражне застереження у зед
- •62. Світова організація торгівлі в регулюванні зед
- •63. Принципи, що становлять основу системи сот.
- •64. Принцип торгівлі на недискримінаційній основі.
- •65. Принцип лібералізації торгівлі.
- •66.Принцип передбачуваності.
- •67. Принцип заохочення розвитку та економічних реформ.
- •68. Поняття арбітражного та види третейських (арбітражних) судів у зед
- •69. 70. Види міжнародного комерційного арбітражу. Види постійно діючих міжнародних арбітражів
- •71.Джерела правового регулювання арбітражного розгляду спорів у зед.
- •72. Визнання та виконання арбітражних рішень у зед
67. Принцип заохочення розвитку та економічних реформ.
Країни, які розвиваються потребують гнучкого підходу щодо визначення термінів для імплементації угод з СОТ.
Угоди з СОТ успадкувавши більш ранні положення (ГАТТ, які передбачають спеціальну допомогу та торговельні привілеї для країн, що розвиваються.
Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар’єри внаслідок, чого виграють споживачі. Найочевиднішою вигодою вільної торгівлі для споживача є зниження вартості життя. У результаті зниження торгівельних бар’єрів дешевшають готові імпортні товари і послуги, вітчизняна продукція, у виробництві якої використ.імпорт.комплектуючі.
68. Поняття арбітражного та види третейських (арбітражних) судів у зед
Розгляд спорів у зв’язку зі здійсненням ЗЕД може здійснюватись:
в державних судах;
в третейських організаціях (в тому числі в міжнародних комерційних арбітражах)
В ст. 38 ЗУ “Про ЗЕД”, зазначається, що спори, які виникають між суб’єктами ЗЕД, іноземними суб’єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, а також, за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом і міською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спорів, якщо це не протирічить діючим законам України або передбачено міжнародними договорами України.
(Третейські суди можуть створюватися різними організаціями, відповідно до ст. 11 ЗУ “Про Торгово-промислові палати в Україні” регіональні торгово-промислові палати мають право створювати за ініціативою учасників спору третейські суди).
Різновидністю третейського (арбітражного) суду є міжнародний комерційний арбітраж.
Організації та фірми багато країн, укладаючи контракти, зазвичай вважають, що розгляд справ у міжнародному комерційному арбітражі, кращій ніж судовий розгляд в державних судових органах.
Це пояснюється наступними причинами:
Сторони, які приймають участь у спорі, можуть обирати за взаємною домовленістю будь-який арбітраж і тих арбітрів, яких вона вважає найбільш підходящими для розгляду даного спору, тоді в державі суді, судді призначаються і вибираються;
Арбітражні судді відрізняються компетентністю (арбітри вибираються з числа спеціалістів).
Так, Торгово-промислова палата України, затвердила рекомендаційний список арбітрів Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, серед яких 4 академіка, і 4 члена-кореспондента академії наук, 11 професорів, докторів юридичних наук України, Австрії, Германії, Росії, Словакії, Філляндії, Франції, Швеції;
державний суд застосовує матеріальне і процесуальне право своєї країни, арбітраж же використовує правила розгляду спорів (регламент), затверджені інститутом, при якому він діє, сторонами, і матеріальне право, про яке домовились сторони;
засідання арбітражного суду зазвичай є негласним. Це допомагає зберегти комерційну таємницю, партнерів;
строк розгляду справ не є затяжним (п.4 Регламенту МКАС при ТПП України передбачає, що строк арбітражного розгляду справи не повинен перевищувати 6 місяців від дня отримання арбітражним судом належним чином оформленого позову і суми арбітражного збору);
рішення арбітража не підлягає оскарженню (виключеня передбачені ст. V Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.58 р. і ст. IX Європейської конвенції про зовнішньо торговий арбітраж від 21.04.61).