59. Обставини що ускладнюють виконання зЕдоговору.

Навіть у сфері міжнародних відносин слід завжди пам’ятати про пильність і враховувати особливості зовнішнього ринку. Тому перед укладенням ЗЕдоговору із закордонним контрагентом необхідно ретельно перевірити правовий статус контрагента, його конкурентоспроможність і ділову репутацію в країні, де він зареєстрований. Як і при укладанні звичайних договорів, слід перевірити наявність повноважень у особи, яка укладає договір, і належним чином оформлену довіреність на вчинення таких дій, або ж пересвідчитися, що ця особа дійсно була призначена на посаду директора (генерального директора, голови тощо), отримавши відповідний документ. Інакше може виявитися, що адреса, вказана в договорі, є фіктивною, юридичної особи взагалі не існує, а висувати позовні вимоги про порушення законних прав та інтересів фактично немає до кого.

Крім того, сторони дуже часто не враховують, наскільки суттєво відрізняються норми права в їхніх державах. Наприклад, відповідно до українського, російського і німецького права включення до контракту умови про стягнення штрафу в загальному порядку не позбавляє сторону можливості вимагати відшкодування збитків у частині, непокритій штрафом. А норми права Польщі й Чехії встановлюють, що договірний штраф визначається виключною неустойкою, тобто всі інші збитки, які перевищують штраф, не можуть бути стягнені в загальному порядку. Ще однією обставиною, яка породжує труднощі при виконанні ЗЕ договорів, є недостатня чіткість (двозначність) при формулюванні окремих умов договору. Наприклад, при визначенні форс-мажорних обставин сторони не досить точно визначають, що саме є форс-мажорними обставинами, і термін дії таких обставин. Пізніше кожна із сторін договору матиме всі підстави визначати їх відповідно до нац.зак-ва, і спір доведеться вирішувати в судовому порядку. Для уникнення непорозумінь і враховуючи норми права України, а також міжнародні звичаї й рекомендації міжнародних органів і організацій, ЗЕдоговір суб’єкта ЗЕД України з іноземною стороною має укладатися двома мовами – українською й мовою іноземного контрагента. Це дає можливість зробити зовнішньоекономічний договір зрозумілим для обох сторін, і вирішити всі непорозуміння до його підписання.

У сучасній міжнародній торгівлі ЗЕконтракти досить часто укладаються шляхом обміну електронними листами, факсами, телеграмами. Але письмова форма договору відповідно до вимог чинного законодавства України є обов’язковою: вона дає можливість врахувати всі деталі ЗЕвідносин і покликана захищати українських юр. і фіз..осіб.

60. Поняття збитків у зед

віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980

Віденська конвенція до основних засобів правового захисту відносить відшкодування збитків та розірвання договору. Інститут неустойки (штрафу, пені) Конвенцією не передбачений, що тягне за собою використання норм національного права у питаннях як її застосування, так і співвідношення зі збитками (саме з цих питань існують принципові розбіжності в англо-американській та континентальній системах права).

З огляду на існування різних підходів щодо визначення збитків у законодавствах різних країн, сторони зовнішньоекономічного договору повинні обумовити, що вони розумітимуть під збитками. За Віденською конвенцією (ст. 74) поняття «збитки» охоплює як позитивну шкоду, так і упущену вигоду, яка понесена іншою стороною внаслідок порушення договору. Встановлена межа збитків, що підлягають відшкодуванню: вони не можуть перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила, передбачала або повинна була передбачати на момент укладання договору, враховуючи обставини, про які вона знала або повинна була знати. Допускається можливість при розірванні договору вимагати відшкодування абстрактних збитків (ст. 76), тобто різниці між поточною ціною на товар на момент розірвання договору та договірною ціною. При цьому не виключаються вимоги і щодо будь-яких інших збитків.

Відповідно до ст. 77 Конвенції потерпіла сторона зобов'язана вжити необхідних заходів для зменшення шкоди, під загрозою зменшення відшкодовуваних збитків. Окрім того, встановлено, що сторона не може посилатися на невиконання зобов'язань контрагентом тією мірою, якою це невиконання викликано її власними діями або упущеннями (ст. 80). У Принципах УНІДРУА збиткам присвячений розділ 4 глави 7, правила якого близькі до передбачених Віденською конвенцією.

Підставою розірвати договір згідно з Віденською конвенцією та Принципами УНІДРУА слугують порушення, які визнаються суттєвими. Порушення договору, допущене однією з сторін, вважається істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що вона значною мірою позбавляється того, на що була вправі розраховувати на підставі договору, за винятком випадків, коли сторона, що порушила договір, на передбачала такого результату, і розумна особа за аналогічних обставин не передбачала б його (ст. 25 Конвенції, ст. 7.3.1 Принципів). Право на розірвання виникає у сторони і при інших порушеннях, якщо інша сторона не виконує своїх зобов'язань у наданий їй додатковий строк.