7. Основи регулювання зед

ЗУ «Про ЗЕД» Стаття 7. Основи регулювання ЗЕД

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі ЗЕ зв'язків суб'єктів ЗЕД України;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:

- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

- самими суб'єктами ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в ЗУ актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угод, що укладаються між суб'єктами ЗЕД і які не суперечать законам України.

Забороняється регулювання ЗЕД прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.

На території України згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів ГД:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти ГД мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти ГД України. Національний режим застосовується щодо всіх видів ГД іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти ГД мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт Гд будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам ГД інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25 цього Закону.

8. Державне регулювання зед

ЗУ «Про ЗЕД» Стаття 8. Державне ЗЕД

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території.

Державне регулювання ЗЕД має забезпечувати:

- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів ЗЕД;

- створення рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в ЗЕД суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Джерела правового регулювання ЗЕД

Систему джерел правового регулювання ЗЕД можна поділяти за різними ознаками, зокрема, на Конституцію, закони і підзаконні акти, загальні і спеціальні, національні (внутрішні), іноземні і міжнародні акти.

КУ, як відомо, — провідне джерело правового регулювання будь-якої сфери суспільних відносин в Україні. Щодо сфери ЗЕД, зокрема, КУ визначає, що, відповідно до ст. 92, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи визначаються виключно законами України, а відпо­відно до ст. 116 КМУ організовує і забезпечує здійснення ЗЕД, митної справи. Важливе значення для регулювання сфери ЗЕД мають норми Конституції про статус міжнародних договорів (ст. 9), про статус іноземців (ст. 26), про право на не заборонену законом підприємницьку діяльність (ст. 42) тощо.

Важливим загальним джерелом правового регулювання ЗЕД є ГКУ, чинність якого бере початок із 1 січня 2004 р. Правовому регулюванню ЗЕД у ГКУ повністю присвячений розд. 7 «ЗЕД», який включає гл. 37 «Загальні положення» та гл. 38 «Іноземні інвестиції».

ЦКУ, що має чинність із 1 січня 2004 р., не містить спеціального регулювання ЗЕД, проте є джерелом правового регулювання цієї діяльності у тій частині, яка стосується цивільно-правових відносин.

Важливими джерелами ЗЕ права є податкові закони, зокрема, ЗУ «Про оподаткування прибут­ку підприємств», «Про податок на додану вартість», Декрет КМУ «Про акцизний збір» тощо.

Важливе значення має процесуальне законодавство — ЦПК, ГПК, Закон про міжнародний комерційний арбітраж.

Провідним спеціальним джерелом правого регулювання ЗЕД є ЗУ «Про ЗЕД».

Спеціальні питання ЗЕД регулюються також і іншими нормативними актами, які мають безпосередній стосунок до ЗЕ відносин: Митний кодекс, Закон про Єдиний митний тариф, Закон про режим іноземного інвестування, Декрет про систему валютного регулювання і валютного контролю тощо.

До підзаконних джерел ЗЕ права належать такі акти, як укази, постанови, накази, рішення, розпорядження тощо, які приймаються ПУ та відповід­ними органами виконавчої влади, до числа яких відносяться КМУ, НБУ, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, ДМСУ, АМКУ, Міжвідомча комісія з між­народної торгівлі.

Міжнародні договори України у статусі джерел, в тому числі й ЗЕ права, визначаються відповідно до ст. 9 КУ, яка встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України.

Міжнародні джерела можна розглядати з погляду двох категорій — міжнародних договорів, а також міжнародних торгових звичаїв.

Міжнародні торгові звичаї та загальновизнані міжнародні правові принципи і норми в економічній сфері вважаються одним із найважливіших джерел ЗЕ права і утворюють так зване транснаціональне економічне право та торгове право.

Міжнародні торгові звичаї знаходять свою систематизацію в актах низки провідних міжнародних неурядових організацій, до числа яких належать Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) та Міжнародна торгова палата у Парижі (МТП). Один із найвідоміших документів УНІДРУА — це принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА). Широко відомі також публікації МТП, зокрема, правила тлумачення міжнародних комерційних термінів — Інкотермс (остання редакція — від 2000 р., Публікація МТП № 560).