42. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

В цьому розділі визначається, ціна одиниці вимірювання товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що постачаються відповідно до договору (контракту) (крім випадків коли ціна товару розраховується за формулою), та валюта контракту. Якщо відповідно до договору (контракту) постачаються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) вказується його загальна вартість. В цьому випадку цінові показники можуть бути вказані в додаткових (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту), - спеціальна вимога.

При розрахунках ціни (контракту) за формулою вказується орієнтировочна вартість договору (контракту) на дату його укладання.

Відповідно до ст..55 Віденської конвенції, якщо договір був укладений юридично дійчним способом, але у ньому не встановлено ціну або не передбачено порядок її визначення,- вважається, що сторони мали на увазі ціну, яка на момент укладення договору зазвичай стягувалась за такі товари, що продавались при подібних обставинах у відповідній галузі торгівлі. Таку позицію щодо ціни висвітлює також принципи УНІДРУА та ЦКУ. Однак, ГКУ, є спеціальним законом відносно ЦКУ, і він однозначно відносин ціну до істотних вимог господарського, а відтак і до ЗЕдоговору. Отже, якщо сторони у належній формі не досягли згоди щодо ціни договору, він не вважається укладеним.

За загальним правилос контрактні ціни у сфері ЗЕД визначаються суб’єктами ЗЕД України на договірних засадах в силу принципу свободи ЗЕпідприємництва. Вийняток з цього правила можуть становити індикативні ціни, які запроваджуються Мін.економіки У. Індикативні ціни – ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складуться на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортно\імортної операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків визначених згідно з ЗУ.

У разі встановлення індикативні ціни є обов’язковими до використання суб’єктами ЗЕд при укладенні та встановленні ЗЕдоговорів.

42. Валюта ціни та валюта платежу

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Розрізняють валюту ціни і валюту платежу.

Валюта ціни – грошова одиниця, в якій виражена одиниця товару. При її виборі до уваги беруться міжнародні звичаї, напр.: ціна на метали та вугілля вираж.у £, на нафту у $. При укладенні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути зафіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті: країни продавця, країни покупця або третьої країни. Для українських зовнішньоторговельних організацій вибір валюти ціни складніший через обмежене використання гривні в зовнішніх операціях. Як свідчить практика, основною валютою ціни в розрахунках за українським експортом є американський долар. Водночас в імпортних операціях як валюта ціни часто використовуються вільно конвертовані валюти інших розвинутих країн.

У міжнародній практиці існує п’ять способів визначення цін товарів.

1) Тверда фіксація, за якої установлені ціни не підлягають змінам під час виконання умов контракту.

2) При підписанні контракту обумовлюється принцип визначення ціни (наприклад, на основі котирувань того чи іншого товарного ринку на день поставки), а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди.

3) Похідним від двох попередніх способів є спосіб встановлення рухливої ціни, коли ціна твердо фіксується в момент укладення контракту, проте може бути переглянута, якщо узгоджені сторонами показники знизилися (наприклад, індекс цін, світова ціна тощо) на більшу величину, ніж про це обумовлено в контракті.

4) Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат. Вона розраховується в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів, (зокрема витрат виробництва), під час виконання контракту.

5) Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

Валюта платежу – валюта у якій відбуваються оплата товару або погашення міжнародного кредиту. Зі зміною курсу валюти змінюється реальна вартість платежу.

При укладанні ЗЕ договорів, виконання яких розраховано на тривалий строк, або пов’язане з використанням відстрочки платежу, виникають валютні ризики пов’язані зі зміною курсу валюти платежу, внаслідок чого змінюється реальна вартість платежу. Способом нейтралізації валютних ризиків є включення до договору валютних застережень. Залежно від способу формування розрізняють прямі та непрямі валютні застереження.

Пряме – передбачає збіг валюти ціни та валюти платежу, однак ціна ставиться у залежності від курсу іншої валюти.

Непряме – передбачає встановлення різних валютної ціни та платежу та визначення курсу перерахунку валюти ціни у валюту платежу. Якщо курс валюти ціни (наприклад, англійський фунт стерлінгів) знизився, то сума платежу (у німецьких марках) пропорційно зменшується, і навпаки.