25. Мета і сфера застування інкотермс

Регулювання умов поставки товарів. Правила Інкотермс

Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів Інкотермс є виданням Міжнародної торгової палати (МТП) і не відносяться до типу міжнародно-правових нормативних актів. Проте актами законодавства України фактично встановлюється обов’яз­кове застосування правил Інкотермс українськими суб’єктами у їхніх ЗЕ договорах. Такими актами є Указ Президента України № 567 від 04.10.1994 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001. Існує декілька, за роками, редакцій правил Інкотермс. На теперішній час останньою є редакція правил Інкотермс від 2000 р., що набрала чинності з 01.01.2000.

Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, що дозволяє уникнути чи значно скоротити невизначеності, пов’язані з неоднаковим інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов’язаними з правами та обов’язками сторін саме договору купівлі-продажу і саме стосовно поставки товарів.

З погляду структури терміни Інкотермс для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті, починаючи з терміну, згідно із яким продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця («Е»-термін — Ex Works). Далі йде друга група, у межах якої продавець зобов’язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем («F»-терміни — FCA. FAS і FOB), далі — «C»-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не беручи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, СРТ і СІР); і, нарешті, «D»-терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP)

26. Поняття зе договору (контракту) та його ознаки

Визначення ЗЕ договору міститься в ЗУ «Про ЗЕД». ЗЕ договір – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у ЗЕД.

ЗЕД має 2 кваліфікуючі ознаки:

1. спрямованість та забезпечення господарської (зовнішньоекономічної) діяльності контрагентів;

2. різна державна належність контрагентів (ця ознака пояснює за яких умов господарський договір набуває міжнародний характер і стає ЗЕ).

Окремі види ЗЕ договорів мають свої, властиві їм, ознаки.

ЗЕ контракти містять ряд ознак, які відсутні у внутрішніх цивільно-правових договорах.

По-перше, здійснювати ці угоди можуть тільки ті суб’єкти, які наділені таким правом. В ч.1 ст. 6 ЗУ “Про ЗЕД” вказується: “Суб’єкти які є сторонами ЗЕ договору (контракту), повинні мати здатність укласти договір (контракт) відповідно до цього та інших законів України”.

По-друге, однією з його сторін обов’язково має бути, суб’єкт ЗЕД України, а іншою - іноземний контрагент.

По-третє: ознакою ЗЕдоговору є те, що він може містити умови, які у внутрішніх угодах не застосовуються.

а) базис поставки (базисні умови поставки) розподіл між продавцем і покупцем обов’язків по переміщенню товару;

б) специфічні захисні товари, які являють собою договірні умови, що включаються в контракти і передбачають можливість їх перегляду в процесі виконання з метою страхування валютних, та інших ризиків, тобто обмеження втрат контролентів.

В сучасних умовах у ЗЕ контрактах застосовуються наступні захисні оговорки:

• валютна (валютно-цінова); антидемпінгова;

• форс-мажорна; арбітражна та ін.

По-четверте, до зовнішньоекономічного контракту можливе застосування як українського, так і іноземного права.