Кислота глутамінова
Acidum glutamicum
GLUTAMIC ACID
C5H9NO4
М. м. 147.1
Кислота глутамінова містить не менше 98.5 % і не більше 100.5 % (S)-2-амінопентан-1,5-дикарбонової кислоти, у перерахунку на суху речовину.
Властивості
Опис. Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали.
Розчинність. Легко розчинна у киплячій воді Р, мало розчинна у холодній воді Р, практично нерозчинна у кислоті ацетатній Р, ацетоні Р, 96 % спирті Р і ефірі Р.
Ідентифікація
А. Субстанція має відповідати вимогам щодо питомого оптичного обертання, зазначеним у розділі „Випробування на чистоту”.
B.Рекакція з натрій гідроксидом
До 2.0 мл розчину S, приготованого, як зазначено в розділі „Випробування на чистоту”, додають 0.1 мл розчину фенолфталеїну Р, від 3.0 мл до 3.5 мл 1 М розчину натрію гідроксиду до появи червоного забарвлення. Потім додають суміш 3 мл розчину формальдегіду Р, 3 мл води, вільної від карбон діоксиду, Р і 0.1 мл розчину фенолфталеїну Р, до якої попередньо доданий 1 М розчин натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлення; розчин знебарвлюється. До одержаного розчину додають 1 М розчин натрію гідроксиду до появи червоного забарвлення. Загальний об’єм витраченого1 М розчину натрію гідроксиду має бути від 4.0 мл до 4.7 мл.
C.Реакція з нінгідрином
20 мг субстанції випробуваної речовини розчиняють при нагріванні у 1 мл свіжопрокип’яченої води Р, додають 1 мл свіжоприготовленогорозчину нінгідринуР і нагрівають; з’являється синьо-фіолетове забарвлення.
D.Реакція з резорцином у присутності концентрованої сульфатної кислоти.
2 мг субстанції змішують з 2 мг резорцину Р і 5 краплями кислоти сірчаної Р, нагрівають до появи зелено-коричневого забарвлення. Охолоджують, додають 5 мл води Р і 5 мл розчину аміаку Р1; з’являється червоно-фіолетове забарвлення із зеленою флуоресценцією.
Випробування на чистоту
Розчин S. 1.0 г субстанції при слабкому нагріванні розчиняють у 1 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять об’єм розчину тією самою кислотою до 10.0 мл.
Питоме оптичне обертання. (2.2.7; ДФУ I видання, доповнення 2, С. 49) Від + 30.5° до + 32.5°, у перерахунку на суху речовину. Визначення проводять, використовуючи розчин S.
Кількісне визначення
Алкаліметрія, пряме титрування
Близько 0.13 г (точна наважка) субстанції випробовуваної речовини при слабкому нагріванні розчиняють у 50 мл води, вільної від карбон діоксиду, Р, охолоджують і титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду до переходу жовтого забарвлення в блакитне, використовуючи як індикатор 0.1 млрозчину бромтимолового синього Р1.
1 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду відповідає 14.71 мг С5Н9NО4.
Em = М. м.
ЗБЕРІГАННЯ
У щільно закупореному контейнері, у захищеному від світла місці.
ЗАСТОСУВАННЯ
Для лікування психічних та нервових захворювань.
Студент повинен знати:
1. Латинські та хімічні назви субстанцій лікарських речовин із групи амінокислот аліфатичного ряду та солей аліфатичних карбонових кислот.
2. Джерела і методи одержання вищезазначених субстанцій лікарських речовин.
3. Фізико-хімічні характеристики, методи ідентифікації, встановлення доброякісності і кількісного визначення досліджуваних субстанцій лікарських речовин.
Студент повинен вміти:
1. Пояснювати хімічні процеси, що протікають при встановленні тотожності, доброякісності і кількісного вмісту вищеназваних субстанцій лікарських речовин.
2. Обчислювати молярні маси еквівалентів при визначенні масової частки діючих речовин у досліджуваних субстанціях різними методами.
3. Після проведення аналізу робити висновок про відповідність якості субстанцій лікарських речовин вимогам МКЯ.
Джерела інформації
Основні:
1. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РІРЕГ, 2001. – 556 с.
2. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РІРЕГ, 2001. – Доповнення 1. – 2004. – 520 с.
3. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. –– Доповнення 2. – Харків: Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”, 2008. – 620 с.
4. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів”. – 1-е вид. –– Доповнення 3. – Харків: Державне підприємство „Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів”, 2009. – 280 с.
5. Безуглий П. О., Гриценко І. С., Українець І. В., та ін. Фармацевтична хімія. / За заг. ред. П. О. Безуглого. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 560 с.
6. Безуглий П.О., Грудько В.О., Леонова С.Г. та ін. Фармацевтичний аналіз. – Х.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2001. – 240 с.
7. Государственная фармакопея СССР Х издания. //М.: „Медицина”. – 1968. – 1071 с.
8. Матеріали лекцій.
Додаткові:
1. Беликов В. Г. Фармацевтическая химия. В 2 ч.: Учебн. Пособие / В. Г.Беликов – 4-е изд., пепераб. и доп. – М.: МЕДпресс-информ, 2008. – 613 с.
2. Мелентьева Г. А. Фармацевтическая химия. – М.: Медицина, 1976. – Т. І, 780 с.; Т. ІІ, 827 с.
3. Фармацевтическая химия: Учебн. пособие. /Под ред. А. П. Арзамасцева. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 640 c.
4. Машковский М. Д. Лекарственные средства. – М.: Новая Волна, 2010. – 1216 с.
5. Харкевич Д. А. Фармакология: Учебник. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2006. – 768 с
Підготував викладач ___________________ Е.А.Панасюк