93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика.

Міжнародне правопорушення – протиправна дія, або бездіяльність, які посягають на міжнародний правопорядок і інтереси суб’єктів МП.

Види:

1. Злочини – сусп. небезпечні дії, які ставлять під загрозу

2. Делікт – порушення зобов’язань, які передбачені МД.

94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру.

1963 р. – за рішенням ГА ООН та Секретаріату ООН було покладено обов’язок на Комісію з міжнародного права створити Кодекс Злочинів Міжнародного Характеру, що б містив склади цих злочинів. На сьогодні цей кодекс досі не створено (лише 3 частини з 7).

Під «злочином міжнародного характеру» розуміються такі суспільно-небезпечні дії, що скоюються однією особою чи групою осіб і становлять надзвичайну небезпеку суспільно-політичному життю двох чи більше держав.

Каталог злочинів уже сформульований, міжнародна спільнота сприйняла цей каталог. До таких злочинів, зокрема, відносять:

• Геноцид (фізичне знищення тих чи інших верств населення за тими чи іншими ознаками).

• Апартеїд (власті держави влаштовують роздільне проживання груп населення за певними особливостями і створюють умови, за яких певне населення гине).

• Замах на осіб, що користуються захистом міжнародного права.

• Підробка грошей

• Незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин

• Захоплення заручників

• Угон літаків

• Порушення правил цивільних польотів

• Міжнародний тероризм

• Работоргівля

• Піратство

• Порушення правил морського судноплавства

• Найманство

• Порушення пенітенціарних правил

95. Види міжнародно-правової відповідальності держав.

У сучасній теорії міжнародного права визначено коло тих видів відповідальності, що можливі в сучасній міжнародно-правовій практиці:

• Матеріальна – відшкодування збитків; реституція – відшкодуванню не родових об’єктів, а саме індивідуальних. Репарації (в будь-якій формі) та контрибуції (компенсація військових втрат внаслідок агресії).

• Нематеріальна (політична, моральна):

  • Ресторація – відшкодування нематеріальних благ (прав) – вивід військ, припинення окупації, звільнення незаконно затриманих осіб, скасування НПА.

  • Репресалія – вчинення насильницьких правомірних дій проти протиправних дій суб’єкта (конфіскація суден, обладнання тощо).

  • Реторсія – примусові дії як реакція на протиправні дії щодо суб’єкта (підвищення митних зборів стосовно товарів держави, відмова пропустити в порти судна суб’єктів).

  • Сатисфакція – у випадку недружнього акту між державами (висловлювання). Полягає у принесенні офіційних вибачень, притягнення до кримінальної відповідальності персоніфікованих осіб, відкликання дипломатичних агентів.

96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.

Відповідальність міжнародних організацій має особливості, які випливають з її правосуб’єктності. МП взначає, що МО є суб’єктами МПВ і суб’єктами міжнародних домагань.

Відповідальність МО передбачена в їх статутах та в ряді універсальних договорів.

МПВ МО наступає в разу порушення її органами статутні зобов’язань, чинних норм загального МП чи норм внутрішнього права організації.

МО властива як політична, так і матеріальна відповідальність.

Політична відповідальність МО можлива у разі прийняття дискримінаційного рішення, з обмеженням державного суверенітету як членів, так і держав –не членів організації; порушення положень угоди про штаб квартиру, неправомірне застосування збройних сил.

Матеріальна відповідальність МО може мати 2 резутьтати:

1. безпосередню відповідальність

2. солідарну відповідальність МО і держав – членів

МО несе відповідальність за протиправну поведінку своїх виконавчих органів і персоналу.