
- •Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •Особливості сучасного міжнародного права.
- •3. Система сучасного міжнародного права.
- •4. Джерела міжнародного права і їх загальна характеристика.
- •5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6. Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7. Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8. Поняття і ознаки суб'єкта міжнародного права.
- •10. Держава - основний суб’єкт міжнародного права.
- •11. Сутність і способи визнання держав.
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13. Види держав суб'єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14. Поняття і об'єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15. Нації і народи - суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб'єктності.
- •16. Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб’єкт міжнародного права.
- •18. Поняття, ознаки і характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права.
- •21. Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності державних кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •33. Суб’єкти і об'єкти міжнародного договору.
- •34. Умови дійсності міжнародного договору.
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним.
- •36. Дія і припинення дії міжнародного договору.
- •37. Призупинення дії міжнародного договору.
- •38. Застереження до міжнародного договору.
- •39. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародного договору.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів.
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації.
- •46. Класифікація міжнародних організацій.
- •47. Членство в міжнародних організаціях.
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64. Припинення діяльності глави дипломатичного представництва.
- •65. Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів.
- •66. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.
- •67. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва.
- •68. Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння.
- •69. Дипломатичний корпус.
- •70. Види і функції консульських установ.
- •71. Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ.
- •72. Консульські привілеї та імунітети.
- •73. Поняття і види територій.
- •74. Державна територія: складові і їх правовий статус.
- •75. Підстави і порядок зміни державної території.
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів.
- •77. Правовий статус прикордонних зон.
- •78. Території із змішаним правовим режимом.
- •79. Території із спеціальним правовим режимом.
- •80. Поняття і правовий статус населення.
- •82. Поняття і способи набуття громадянства.
- •83. Правовий статус іноземців, види режиму іноземців.
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •85. Поняття і види притулку.
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців.
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини.
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи.
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю.
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав.
- •93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика.
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру.
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав.
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
10. Держава - основний суб’єкт міжнародного права.
Держава – основний суб’єкт міжнародного публічного права.
Держава, на відміну від інших суб’єктів має СУВЕРЕНІТЕТ (верховенство держави на власних територіях. Держава є основним носієм міжнародної правосуб’єктність
Держава має такі ж ознаки, які відсутні у інших суб’єктів: - територія. – населення. – наявність системи органів державної влади. –суверенітет.
Саме держава забезпечує виконання будь – яких міжнародних зобов’язань. З державою тісно пов’язані 2 правові інститути: - інститут визнання. – інститут правонаступництва. Кожна держава згідно з принципом суверенної рівності всіх держав, вже є суб’єктом МП. Іноді буває таке що в державі є перешкоди, щоб бути суб’єктом міжнародного права.
11. Сутність і способи визнання держав.
Визнання являє собою односторонній добровільний акт, яким дана держава заявляє про те, що новоутворену державу вона розглядає як рівну собі та готова мати з нею міжнародні стосунки в повному обсязі.
Визнання держави з’являється, коли виникає нова держава, коли змінюється суспільно-політичний лад держави, коли об’єднуються держави, коли до складу однієї держави входить інша держава.
Існує три форми визнання:
Deiure – спеціальний акт, який вже неможливо скасувати.
Defacto – фактичне визнання, здійснюється через дії.
Adhoc – визнання в кожному окремому випадку.
За способом здійснення визнання:
наочно засвідчене –це офіційне заява або нота про визнання нового утворення de jure, або повідомлення про бажання налагодити дипломатичні стосунки з новою державою.
визнання що припускається ( мовчазне визнання) – формальне налагодження дипломатичних стосунків ( офіційні поздоровлення, декларація про нейтралітет при визнанні стану війні між державами)
12. Міжнародно-правові підстави визнання держав.
. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961р.- дипломатичні зносини можуть встановлювати лише держава, що взаємно визнають одна одну.
* Коли та чи інша держава входить до складу іншої держави.
*Підставою для визнання держави як суб’єкта МП може бути також розпад держави.
* Заміна суспільно-політичного ладу також може стати причиною визнання держави.
13. Види держав суб'єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
Складні держави: - федерація. – конфедерація. –унія.
Федерація – складається з суб’єктів федерації. Від держави виступає уряд, він представляє всю державу. Під час створення федерації підписується федеративна угода: перелік питань, які передбачають вступ або не передбачають участь суб’єктів у міжнародних відносинах, якщо не передбачають, то суб’єкт все одно може брати участь за погодженням.
Конфедерація – об’єднання держав для досягнення певних цілей. Конфедерація орган, виступає з тих питань, які передбачені угодою. Складові конфедерації залишають за собою міжнародних правосуб’єктів є самостійними учасниками МВ.
Унія – бувають особисті і реальні. Особиста унія – об’єднання двох або більше держав під владою єдиного глави, суб’єкт – не унія, а кожна держава окремо. Реальна -