
- •Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •Особливості сучасного міжнародного права.
- •3. Система сучасного міжнародного права.
- •4. Джерела міжнародного права і їх загальна характеристика.
- •5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6. Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7. Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8. Поняття і ознаки суб'єкта міжнародного права.
- •10. Держава - основний суб’єкт міжнародного права.
- •11. Сутність і способи визнання держав.
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13. Види держав суб'єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14. Поняття і об'єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15. Нації і народи - суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб'єктності.
- •16. Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб’єкт міжнародного права.
- •18. Поняття, ознаки і характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права.
- •21. Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності державних кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •33. Суб’єкти і об'єкти міжнародного договору.
- •34. Умови дійсності міжнародного договору.
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним.
- •36. Дія і припинення дії міжнародного договору.
- •37. Призупинення дії міжнародного договору.
- •38. Застереження до міжнародного договору.
- •39. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародного договору.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів.
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації.
- •46. Класифікація міжнародних організацій.
- •47. Членство в міжнародних організаціях.
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64. Припинення діяльності глави дипломатичного представництва.
- •65. Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів.
- •66. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.
- •67. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва.
- •68. Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння.
- •69. Дипломатичний корпус.
- •70. Види і функції консульських установ.
- •71. Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ.
- •72. Консульські привілеї та імунітети.
- •73. Поняття і види територій.
- •74. Державна територія: складові і їх правовий статус.
- •75. Підстави і порядок зміни державної території.
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів.
- •77. Правовий статус прикордонних зон.
- •78. Території із змішаним правовим режимом.
- •79. Території із спеціальним правовим режимом.
- •80. Поняття і правовий статус населення.
- •82. Поняття і способи набуття громадянства.
- •83. Правовий статус іноземців, види режиму іноземців.
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •85. Поняття і види притулку.
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців.
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини.
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи.
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю.
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав.
- •93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика.
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру.
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав.
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
74. Державна територія: складові і їх правовий статус.
Юрисдикція кожної держави обмежена у просторі . У межах державної території розповсюджується державна влада на всіх суб. даної держави.
Склад держ. території:
1. Сухопутний простір-материкова , острівна частина земної кулі у межах якої розміщений і функціонує певна держава.
Анклавна територія- кожна держава визначає статус такої території своїм законодавством.
2.Повітряний простір-та частина простору земної кулі вертикальний стовп 110 кл. від поверхні земної кулі.
Ця частина простору використав. міжнародним співтовариством.
3.Водний простір-
а)внутрішні води- річки, моря,озера,канали-у межах території держави.
Статус внутр. вод визначається виключно нац. законами.
б)прибережні води –омивають сухопутну територію держави-моря,океани,.
З одного боку статус цього простору визнач. нац.законом, а з другої міжнародним.
Надра-простір вглиб земної кулі від сухопутньої території . Кожна держава може використовувати надра на власний розсуд.
Пересувні терит.-борти літаків, пароплавів,суден, які рухаються під прапором даної держави.
Фіктивні території- та частина простору земної кулі , на якій розміщені дипломатичні, консульські представництва.
75. Підстави і порядок зміни державної території.
Закон України "Про державний кордон України" визначає державний кордон як лінію і вертикальну поверхню, яка проходить по цій лінії, що зазначає кордони території України — суші, вод, надр, повітряного простору.
Кордони мають важливе значення насамперед тому, що вони належним чином закріплені й визнані, визначають межі державної території, підтверджують право держави (титул) на дану територію. Лінія державного кордону встановлюється в результаті домовленості між суміжними державами, тобто шляхом укладення міжнародних угод. Разом з тим вони можуть бути встановлені в результаті видання внутрішньодержавного акта. Так, у ст. 2 Закону України "Про державний кордон України" проголошено, що державний кордон України встановлюється рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними поговорами України.
У ряді випадків міжнародне товариство стикається з невизначеними кордонами через відсутність демаркації. Такі кордони зустрічаються в Африці, Азії (наприклад, відзначається повна відсутність юридичного і навіть фактичного кордону між Пакистаном і Афганістаном), а також у разі неврегульованого прикордонного спору. Але для певної мети неурегульовані кордони можуть все ж таки вважатися юридичною межею суверенітету з практичною метою здійснення цивільної або кримінальної юрисдикції.
Розрізняють сухопутні, водні (морські) й повітряні кордони. За способом їхнього встановлення розрізняють кордони астрономічні, які проводяться по меридіанах і паралелях; орографічні, що проходять по місцевості з рахунком її рельєфу, і геометричні, тобто такі, що прокладаються нанесенням прямих ліній.
Встановлення лінії державного кордону здійснюється у два етапи: спочатку державний кордон описується в міжнародному договорі, з вказівкою точних астрономічних координат або інших безсуперечних ознак (делімітація кордону), після чого наступає демаркація кордону, тобто перенесення на місцевість із встановленням "ясно бачених прикордонних знаків, форми, розмір і порядок встановлення яких визначається законодавством України і міжнародними договорами України" (ст. 4 Закону від 4 листопада 1991 р.), або каменів, надовбів, буїв тощо. Редемаркація — це відновлювання речових слідів демаркації. При редемаркації можливе уточнення територіальних кордонів суміжних держав.
Особливого характеру набуло поняття державного кордону в зв'язку з розпадом СРСР і утворенням замість нього ряду незалежних держав. Перш за все слід звернути увагу на досить неповний характер кордонів між недавно утвореними незалежними державами — вони були визначені на місці адміністративних кордонів між союзними республіками, суб'єктами СРСР; не була здійснена ані їхня делімітація, ані демаркація. Зважаючи на ці обставини, 26 травня 1995 р. учасники співдружності Незалежних Держав підписали Договір про співробітництво і охорону кордонів держав — учасниць СНД з (державами, які не входять в Співдружність). Головним у цьому договорі було рішення називати кордонами лише ті, що є ділянками державних кордонів учасників Співдружності Незалежних Держав з державами, які не входять у Співдружність. Такими державними кордонами України є лише кордони з Румунією, Польщею, Угорщиною і Словаччиною.
З метою встановлення на державному кордоні належного порядку Кабінетом Міністрів України визначається прикордонна смуга. У прикордонній смузі встановлюється прикордонний режим, котрим визначається порядок в'їзду, перебування, виїзду з прикордонної смуги, режим пересічення державно кордону в спеціальних пунктах пропуску людей, товарів і транспортних засобів, а також на аеродромах, прикордонних залізничних і автомобільних станціях, морських і річних портах, метою припинення незаконного пересічення державного кодону України. До прикордонного району, що контролюється, включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних рік, озер та інших водоймищ України і розташовані в цих водоймищах острови.