5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.

Міжнародна правосуб’єктність – Це сукупність дій, що можуть вчиняти суб’єкти міжнародного права вступаючи в міжнародні правовідносини.

- здатність вступати в міжнародні правовідносини.

– здатність встановлювати консульські стосунки.

– право брати участь у міжнародній правотворчості.

– право укладати будь які міжнародні договори.

– право набувати членства в міжнародних організаціях.

Правосуб’єктність різниться за обсягами.

Міжнародні права і обов’язки поділяються: - 1основні права та обов’язки. – 2неосновні ....... 1:- основні загальносуб’єктні права і обов’язки. – основні суб’єктивно-видові права та обов’язки. 2: виникають у результаті діяльності суб’єктів МП.

В міжнародну правосуб’єктність включається:

6. Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.

Одне із завдань Конституційного Суду – визначати відповідність чи невідповідність того чи іншого законопроекту нормам міжнародного права.

Теорії застосування норм міжнародного та національного права:

1. Дуалістична теорія – кожна з них самостійна правова система, кожна з яких виконує свої функції, ці системи не пов’язані, виконують свої функції автономно. Хибність: порушуючи норми міжнародного права завжди можна апелювати посиланнями національного права. А отже, спираючись на норми національного права порушували норми міжнародного права.

2. Моністична теорія – представники цього напрямку теорії виходять з того, що це самостійні правові системи, які взаємодоповнюють одна з одною, впливають одна на одну тощо. Є 3 напрями: Перший – представники якого вважають, що національне право є домінуючим над міжнародним. Другий напрям моністичної теорії – вони вважали, що міжнародне право переважає над національним. Третій напрям – вважають, що жодна з них не має верховенства над іншою.

7. Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.

Імплементація – процес запозичення, включення до тієї, чи іншої правової системи норм іншої правової системи.

Існує три форми імплементації (включення норм міжнародного права до національного права)

1. Відсилка – ст. 9 КУ « Чинні МД, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства»

2. Трансформація – коли державний орган видає акт, на основі якого норма видозмінюється та пристосовується до даної правової системи.

3. Рецепція – коли норма міжнародного права береться в вигляді, в якому вона і виключається в правову систему держави. незмінний

8. Поняття і ознаки суб'єкта міжнародного права.

Суб’єкти МП – це носії міжнародних прав та обов’язків, що виникають у відповідності із загальними нормами МП або положеннями міжнародно-правових актів.

Теорія МП виділяє коло суб’єктів: - держава. - міжнародні організації. – державоподібні утворення. – нації та народ, що борються за самовизначення. – фізичні особи та національні юридичні особи.

В міжнародному праві поняття суб’єкта є дещо інакшим, оскільки можна бути суб’єктом міжнародного права, але не бути учасником міжнародних відносин, не будучи учасником, але будучи стороною.

Суб’єктом може бути лише та особа, яка має мати низку ознак:

1. Персоніфікована особа (2 види – персони іпсофактум – за фактом заняття окремої посади вже є суб’єктами (Президент, Прем’єр-міністр, посли) та особи, які мають відповідні повноваження)

2. Зовнішня відокремленість (суб’єкт діє відокремлено,не пов'язаний ні з чим та ні з ким (з іншими суб’єктами)

3. Здатність особи формулювати, реалізовувати та відстоювати свою волю

4. Бажання і здатність брати на себе і виконувати міжнародно-правові зобов’язання

5. Розповсюдження на дану особу норм міжнародного права

Великий історичний шлях єдиним суб’єктом виступала тільки держава, згодом – міжнародні організації, а в 20 столітті – нації та народи.

Ці 3 суб’єкти визнаються і понині.

9. Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика.

1. первинні ( держави, нації і народи, що борються за визволення)

2. похідні ( міжнародні організації, державо побідні утворення)

Держава – основний суб’єкт міжнародного публічного права.Держава, на відміну від інших суб’єктів має СУВЕРЕНІТЕТ (верховенство держави на власних територіях.Держава є основним носієм міжнародної правосуб’єктність

Держава має такі ж ознаки, які відсутні у інших суб’єктів: - територія. – населення. – наявність системи органів державної влади. –суверенітет.

Саме держава забезпечує виконання будь – яких міжнародних зобов’язань. З державою тісно пов’язані 2 правові інститути: - інститут визнання. – інститут правонаступництва. Кожна держава згідно з принципом суверенної рівності всіх держав, вже є суб’єктом МП. Іноді буває таке що в державі є перешкоди, щоб бути суб’єктом міжнародного права.

2 Статуту ООН: „Принцип рівноправності на самовизначення народів”. Нація (народ) може бути представлена в міжнародній організації, але вона не є членом організації. Нація. Народ Палестини в ООН. „Фонд національного визволення Алжиру”. „Національна організація ПД..-ЗХ. Африки. Цей суб’єкт володіє особливим правом, використовувати якого іншим суб’єктом вважається злочином, - право вести визвольну боротьбу збройним шляхом.

Ознаки народу або нації як суб’єкту міжнародного права:

Компактність проживання 2Спільність походження 3Спільна мова 4Характерна для нації психологія (менталітет) 5Єдина релігія 6Наявність дискримінації 7Має бути лідер (особа, або колегія), яка очолює національно-визвольну боротьбу та буде представляти націю на міжнародній арені від імені своєї наці. НА сьогодні таких націй (народів) 3:ПалестинаКурдиБаски

Правосуб’єктність цього суб’єкта обмежується: такий суб’єкт не може бути членом міжнародної організації, не може укладати міжнародні політичні і економічні договори.