- •Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •Особливості сучасного міжнародного права.
- •3. Система сучасного міжнародного права.
- •4. Джерела міжнародного права і їх загальна характеристика.
- •5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6. Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7. Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8. Поняття і ознаки суб'єкта міжнародного права.
- •10. Держава - основний суб’єкт міжнародного права.
- •11. Сутність і способи визнання держав.
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13. Види держав суб'єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14. Поняття і об'єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15. Нації і народи - суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб'єктності.
- •16. Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб’єкт міжнародного права.
- •18. Поняття, ознаки і характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права.
- •21. Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності державних кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •33. Суб’єкти і об'єкти міжнародного договору.
- •34. Умови дійсності міжнародного договору.
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним.
- •36. Дія і припинення дії міжнародного договору.
- •37. Призупинення дії міжнародного договору.
- •38. Застереження до міжнародного договору.
- •39. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародного договору.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів.
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації.
- •46. Класифікація міжнародних організацій.
- •47. Членство в міжнародних організаціях.
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64. Припинення діяльності глави дипломатичного представництва.
- •65. Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів.
- •66. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.
- •67. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва.
- •68. Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння.
- •69. Дипломатичний корпус.
- •70. Види і функції консульських установ.
- •71. Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ.
- •72. Консульські привілеї та імунітети.
- •73. Поняття і види територій.
- •74. Державна територія: складові і їх правовий статус.
- •75. Підстави і порядок зміни державної території.
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів.
- •77. Правовий статус прикордонних зон.
- •78. Території із змішаним правовим режимом.
- •79. Території із спеціальним правовим режимом.
- •80. Поняття і правовий статус населення.
- •82. Поняття і способи набуття громадянства.
- •83. Правовий статус іноземців, види режиму іноземців.
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •85. Поняття і види притулку.
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців.
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини.
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи.
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю.
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав.
- •93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика.
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру.
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав.
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
Це право іноді називають дипломатичним (консульським) – це неправильно, адже держави реалізують ці функції не лише через консульства та представництва, але і іншими способами : спец місії, міжнародна торгівля тощо.
Зовнішні зносини— частина загальної системи міждержавних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює лише офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів переважно політичні зв'язки і відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права.
Право зовнішніх зносинє галуззю сучасного загального міжнародного права, що складається із системи юридичних норм, які регулюють становище і діяльність суб'єктів міжнародного права у здійсненні їхніх зовнішніх зносин відповідно до основних принципів міжнародного права.
Джерелами права зовнішніх зносин є численні міжнародні договори, як двосторонні, так і багатосторонні, найважливішими з яких є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 р. та Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., а також міжнародні звичаї та внутрішнє законодавство держав (наприклад, кількісний склад дипломатичних представництв, повноваження органів державної влади, які вступають в зовнішні зносини, порядок ввезення призначених для дипломатичних представництв предметів і звільнення їх від усіх митних зборів тощо).
58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
Органи зовнішніх зносин— державні органи, за допомогою яких здійснюються зв’язки з іншими державами і міжнародними організаціями.
Види органів зовнішніх зносин:
Закордонні — органи, які знаходяться за межами території держави. Вони в свою чергу поділяються на:
Постійні:
дипломатичні представництва держав (посольства і місії);
консульські представництва;
постійні представництва держав при міжнародних організаціях.
Тимчасові:
спеціальні місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів тощо;
делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях;
інші.
Внутрішньодержавні — органи, які постійно знаходяться на території держави. Вони в свою чергу поділяються на:
Органи, що представляють державу з усіх питань(парламент, глава держави, глава уряду, відомство іноземних справ)
Органи, що представляють державу тільки в одній галузі його зовнішніх зв’язків (міністерство зовнішньої торгівлі; інші міністерства і відомства в межах встановлених законом).
59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин діляться на дві групи органів:
загальної компетенції і 2) спеціальної компетенції.
До першої групи належать органи, що представляють державу у всіх питаннях зовнішніх зносин, так звані органи політичного керівництва (глава держави, парламент, уряд, глава уряду і відомство зовнішніх зносин (частіше усього воно іменується Міністерством закордонних справ), глава відомства зовнішніх зносин). До другої групи належать органи, що представляють державу тільки в одній більш-менш великій галузі її зовнішніх зносин. Звичайно прийнято вважати, що до них належать всі міністерства (крім Міністерства закордонних справ) і центральні відомства, тому що у відповідності зі своєю профільною компетенцією вони здійснюють визначені зовнішні функції, для чого в них створюються відділи (управління) зовнішніх зв'язків.
Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин загальної компетенції визначають основи зовнішньої політики держави, розробляють її тактичні і стратегічні цілі і задачі, формують мережу органів зовнішніх зносин держави за кордоном, здійснюють підготовку кадрового складу для цих органів. Правовий стан органів зовнішніх зносин в середині держави закріплюється в конституції, профільних законах, положеннях про міністерства і відомства, розроб-лювальних урядом і підтверджуваних ним же або главою держави. Формування внутрішньої і зовнішньої політики об'єктивно пов'язане із формою держави. Воно повинно проходити не тільки з урахуванням внутрішніх чинників, але і з урахуванням об'єктивних процесів міжнародного розвитку.
У структуру внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин України входить: — парламент — Верховна Рада України; — глава держави — Президент України; — уряд — Кабінет Міністрів України; — відомство іноземних справ — Міністерство закордонних справ України; — міністерства та відомства України.