
- •Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •Особливості сучасного міжнародного права.
- •3. Система сучасного міжнародного права.
- •4. Джерела міжнародного права і їх загальна характеристика.
- •5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6. Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7. Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8. Поняття і ознаки суб'єкта міжнародного права.
- •10. Держава - основний суб’єкт міжнародного права.
- •11. Сутність і способи визнання держав.
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13. Види держав суб'єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14. Поняття і об'єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15. Нації і народи - суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб'єктності.
- •16. Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб’єкт міжнародного права.
- •18. Поняття, ознаки і характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права.
- •21. Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності державних кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •33. Суб’єкти і об'єкти міжнародного договору.
- •34. Умови дійсності міжнародного договору.
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним.
- •36. Дія і припинення дії міжнародного договору.
- •37. Призупинення дії міжнародного договору.
- •38. Застереження до міжнародного договору.
- •39. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародного договору.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів.
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації.
- •46. Класифікація міжнародних організацій.
- •47. Членство в міжнародних організаціях.
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64. Припинення діяльності глави дипломатичного представництва.
- •65. Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів.
- •66. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.
- •67. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва.
- •68. Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння.
- •69. Дипломатичний корпус.
- •70. Види і функції консульських установ.
- •71. Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ.
- •72. Консульські привілеї та імунітети.
- •73. Поняття і види територій.
- •74. Державна територія: складові і їх правовий статус.
- •75. Підстави і порядок зміни державної території.
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів.
- •77. Правовий статус прикордонних зон.
- •78. Території із змішаним правовим режимом.
- •79. Території із спеціальним правовим режимом.
- •80. Поняття і правовий статус населення.
- •82. Поняття і способи набуття громадянства.
- •83. Правовий статус іноземців, види режиму іноземців.
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •85. Поняття і види притулку.
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців.
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини.
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи.
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю.
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав.
- •93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика.
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру.
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав.
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
49. Структура оон і її загальна характеристика.
Органи : ГА, РБ, ЕКОСОР, Рада з Опіки, Міжнародний Суд, Секретаріат.
ГА: головний дорадчий орган, будя-які питання, що не ходять до компетенції РБ
Сесії – щорічно, з 3 вівторка вересня до середини грудня
Сесії : чергові
спеціальні (які вимагають особливої уваги з боку ООН),
надзвичайні (у зв’язку з ситуаціями, при розгляді яких РБ не змогла вжити заходів)
РБ: головний орган,який відп за підтрміжн миру та безпеки
Терміном на 5 років від 5 регіональних груп непост члени:
1) Азійські країни 2) Африканські країни 3) Східноєвр країни 4) крани лат америки і карибського басейну 5) Зх Європи і інші країни
ЕКОСОР: координація економічної та соціальної політики орг., що входять до системи ООН, 54 члени терміном на 3 роки. 2 сесії на рік по 1 місяцю. (нью-Йорк, Женева)
Міжн Суд – головний судовий орган. 15 судів, обираться ген асамблеєю та РБ на 9 років (+можливо 9) фаховий + рег принцип (не можна 2 суддів від 1 регіону, всі правові системи повинні бути предст) ГААГА 3 судді виносять рішення
Секретаріат: ГенСек 5 років, Ген асамблеєю за рекоменд РБ (Трюгве ХальвданЛи, Даг Хаммаршёльд, У Тан, У Тан, Хавьер Перес де Куэльяр, Бутрос Бутрос-Гали, Кофи Аннан, Пан ГиМун) 3 міста ООН (Женева, Відень, Найробі + Нью-Йорк)
Голосування:
ГА: проста більшість, кваліфікована, консенсус.
Абсолютна більшість: при виборах членів міжнародного суду, прийнятті змін до статуту.
Кваліфікована більшість: рекомендації, стосовно підтр миру та безпеки, вибори непост членів РБ, вибори ЕКОСОР, РАДИ з опіки, прийн нових членів, виключення, бюджет.
РБ:З процедурних питань – якщо за них 9 голосів
Інші- 9 голосів,обов’язково 5 постійних членів.
Може створювати різні допоміжні органи ,що обслуго вують головні органи.Налічується понад 300 таких органів –комітетів і комісії.
В структурі допоміжних органів виділяють 7 комітетів,що працюють на постійній основі.
1 Комітет з політичних питань і питань безпеки.
2 З економічних і фінансових питань.
3 з соціальних,гуманітарних та культурних питань
4 З питань опіки і самоврядних утворень
5 З адмін.-бюджетних питань
6 З правових питань
7 Спец.політичний комітет.
50. Цілі і принципи ООН.
ООН – це універсальна міжнародна організація, створена для підтримання міжнародного миру, загальної безпеки та для сприяння розвитку всебічного співробітництва між державами. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на Конференції в Сан-Франциско та набув чинності 24 жовтня 1945 р.
Цілі, принципи і структура ООН. Цілі ООН викладені у ст. 1 Статуту:
1) підтримуватиміжнародниймир і безпекута з цієюметоювживатиефективніколективнізаходидлязапобіганняабоусуненнязагрозимиру, а такожпридушенняактівагресіїчиіншихпорушеньмиру, здійснюватимирнимизасобами, у згоді з принципамисправедливості й міжнародногоправа, владнанняабовирішенняміжнароднихспорівабоситуацій, щоможутьпривестидопорушеннямиру;
2) розвивати дружні стосунки між націями на основі поваги принципу рівноправності й самовизначення народів, а також вживати інші відповідні заходи для зміцнення загального миру;
3) здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру та в заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних свобод, незважаючи на раси, статі, мови і релігії;
4) бути центром для узгодження націй у досягненні цих загальних цілей.
Згідно зі ст. 2 Статуту для досягнення зазначених цілей Організація та її члени діють відповідно до таких принципів:
1) суверенна рівність усіх членів Організації;
2) сумлінне виконання узятих на себе зобов’язань;
3) вирішення міжнародних спорів мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку;
4) утримання в міжнароднихвідносинахвідпогрозисилоюабоїїзастосуванняякпротитериторіальноїнедоторканностіабополітичноїнезалежностібудь-якоїдержави, так і будь-якиміншимспособом, несумісним з цілями ООН;
5) надання ООН її членами всілякої допомоги в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до Статуту;
6) забезпечення того, щоб держави, що не є членами ООН, діяли відповідно до принципів Статуту;
7) невтручання ООН у справи, що входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави.
51. Генеральна Асамблея ООН.
один з головних органів.Члени–всі країни(192 держави) Всі країни представляють не більше 5 осіб(і 5 заступників).На відкриття сесії приїжджають глави держав,міністри.
Сесійний порядок
Початок 2 вівторок вересня,кінець -25 грудня.10 січня 1946 р. –перша сесія в Лондоні,а у вересні вже друга.Зарfз сесія №66.Передбачені позачергові надзвичайні сесії на вимогу більшості чи голови.Рішення з питань міжнародного життя носять рекомендаційний характер,внутрішні питання обов’язкові.Компетенції Генеральної Асамблеї підлягають будь-які питання або справи в межах Статуту (ст. 10). Вона може розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання міжнародного миру та безпеки, у тому числі питання роззброєння, обговорювати питання співробітництва в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах, питання сприяння здійсненню прав людини й основних свобод, питання прогресивного розвитку та кодифікації міжнародного права, давати рекомендації членам Організації та (або) Раді Безпеки з будь-яких таких питань або справ.
Мови
Англ,іспанська;франц;рос;арабська;китайська
Приймає
Ухвали – акт,що приймається ГА,по рекомендації РБ. Звернені до держ. Акт приййому або виключення держ з членів оон формулюється як ухвала
Рекомендації – ст10 11 13
ГА робить рекомендації в цілях сприяння міжн співпраці
Резолюції га не носять обовязковий характер. Вони ствоюють лише рекомендаціїїдерж членам
52. Рада Безпеки ООН: склад і порядок формування.
Рада Безпеки –заради цього органу створено ООН .
Рада Безпеки ООН є постійно діючим органом і складається з 5 постійних (Росія, США, Великобританія, Франція та Китай) і 10 непостійних держав-членів. Непостійні члени обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін із врахуванням ступеню участі членів Організації в підтримці міжнародного миру та безпеки, а також принципу справедливого географічного розподілу (від Африки й Азії – 5 членів, від Східної Європи – 1, від Латинської Америки – 2, від Західної Європи й інших держав (Канади, Австралії та Нової Зеландії) – 2). Кожний член Ради має один голос.
Відповідно до ст. 24 (п. 1) Статуту для забезпечення швидких і ефективних дій ООН її члени покладають на Раду Безпеки головну відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки та погоджуються в тому, що при виконанні обов’язків, які випливають із цієї відповідальності, Рада Безпеки діє від їхнього імені. Рада Безпеки уповноважується розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, що може привести до міжнародних непорозумінь або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки. Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акта агресії та дає рекомендації або вирішує, які заходи слід вжити для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки
1963 р. зміни до статуту ООН.Чисельний склад збільшується до 15 членів -10 тимчасових.Обираються через Генеральну Асамблею ООН на 2 роки,таким чином,щоб періодично всі держави були.(Україна –тричі,остання у 2002р.Канада -7 р).Постійно діючий орган.Кожногодня.На засідання може бути запрошена будь-яка держава.
З питань миру і безпеки приймає загальні рішення.Право застосування санкції війскового,політичного,економічного характеру.(політичні-зобовязати розірвати ті чи інші,дипломатичні стосунки,економічні-блокада)
Самостійно обирає Ген.секретаря ООН,суддів МС ООН,рекомендує Ген.Ас.ООН щодо прийняття чи виключення тих чи інших членів.
Дискусії з прив. Реформув-збільшення до 24 чл.,постійних членів -8,тимчасових 16.Носять і рекомендаційний і обов’язків характер.Щоббуло обов’язково треба 9 голосів.Постійні члени –правоабсол.вето(1 пост.член проти –рішення не прийнято).Прагнуть усунути право вето –абсолютна більшість голосів.
53. Економічна і Соціальна Рада ООН.
Згідно зі ст. 62 Статуту ООН Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР) уповноважена «здійснювати дослідження та складати доповіді з міжнародних питань в області економіки, соціуму, культури, освіти, охорони здоров’я та подібних питань або спонукати до цього інших, а також давати з будь-якого з цих питань рекомендації Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам». До її складу входять 54 держави, що обираються Генеральною Асамблеєю ООН на три роки та щороку оновлюються на одну третину.
обираються на 3 роки за квотою,що закріплена континентально
США-10
Зах.Євр-13
Сх.Євр-6
Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку (США).
Вищим органом ЕКОСОР є організаційна сесія, що приймає рішення простою більшістю голосів. При ЕКОСОР діють п’ять регіональних економічних комісій ООН: Економічна і Соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану, Економічна комісія ООН для Європи, Економічна комісія ООН для Африки, Економічна комісія ООН для Західної Азії, Економічна комісія ООН для Латинської Америки та Карибського басейну.
Сесії 2р. на рік .Аналіз і обговорення економ.стану в світі.Дає подання-рекомендує Ген Асамблея ООН про фінансову допомогу.