Александров Олександр Анатолійович

Тема 1: Поняття, сутність, джерела, сис-ма публ. Міжн. П

1. Становлення та етапи роз-ку міжн. публ. П

2. Поняття і предмет міжн. публ. П

3. Особливості сучасного міжн. П

4. Функції міжн. П

5. Співвідношення міжн. публ. і міжн. прив. П

6. Поняття міжн. норми

7. Нормотворення в міжн. П. Поняття та види джерел в міжн. П

8. Сис-ма міжн. права

1. Міжн. П – це відносини між окремими суб"єктами міжн. П. В широкому розумінні – це відносини як публ., так і приватні, як окремих Д, так і між окремими індивідами.

Історія походження

• від Старод. часів до падіння Римс. імперії;

• від падіння Римс. імперії до Вестфальського миру;

• від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій (1899-1907 рр.);

• від Гаазьких конференцій миру до заснування ООН;

• від заснування ООН до наших днів.

1 етап – момент виникнення міжн. П. Пов"язаний із територіями Месопотамії, долини Нілу, регіонів Китаю, Індії, Середземномор"я. Основна ознака міжн. П цього періоду є релігійність та звичаєвий хар-р, відсутність рівності сторін. Це знайшло відображення в законах та звичаях війни, підписання, дії та відміни міжн. договорів, правовий режим іноземців – тобто первинні інститути міжн. П. Так, сторона, що програвала війну, підпадала в залежність до переможця, який захоплював майно, брав данину, ін. Релігійний хар-р відображений і в П міжн. договорів. Це релігійна клятва. Вважалось, що під час підписання угоди присутні боги і їх воля є гарантом виконання договору. Також підписання договору супроводжувалось жертвоприношенням. Перші міжн. договори укладались: про мир, про нейтралітет, про право вступу в шлюб з іноземцем.

Перші писані договори:

• договір між правителями Лагаша та Ума, що закріплював існуючі кордони та непорушність знаків, що засвідчують кордон;

• договір про мир між хетським царем та єгипетським фараоном Рамзесом ІІ;

Договірна практика тих часів сформувала головний принцип міжн. П: договірні зобов"язання повинні дотримуватись (виконуватись). В цей час з"являється інститут міжн. зносин, з"являються перші посольства. Формується принцип недоторканості посольств, а посягання на них вважалось посяганням на царя і вело мало не до війни. Посольства мали тимчасовий, а не постійний хар-р.

В Римс. Д міжн. П представлене jus gentium.

2 етап – зміна формації, перехід до феодалізму, хоч продовжують діяти пережитки рабові. міжн. П.

В цей період не існувало єдиного міжн. П. Воно було поділене на регіони:

• Зх Європа;

• Візантія;

• Арабський халіфат;

• Індія і Китай;

• Київська Русь.

Продовжує діяти принцип "угоди повинні виконуватись". Розвиваються принципи: "держава, що підтвердила свій військовий нейтралітет, не повинна допомагати у війні", "посольства – недоторкані". Війна є не природним станом, а карою. Перед тим, як почати війну, вона повинна бути спочатку оголошена. Продовжує існувати клятва при укладанні договорів, проте вже на відносинах суверенітету-вассалітету. Досить часто існували гарантії виконання договорів (так гарантом могла бути ін. Д, Папа Римський або рідше світські особи).

Канонічне П впливає на міжн. П в цей період. Водний простір охороняється (територіальні води). Це 2 доктрини: - ті води, які охороняються силою всієї армії (морськ. і сухопутної); - ті води, на які ...

Набувають поширення арбітри та третейські суди. Виникає інститут посольств і консульств.

3 етап – визначається прийняттям Вестфальського трактату 28.10.1648 р., за яким закінчилася війна між Англією і Францією. Підписання його відбулося на 1-й міжн. конференції, в якій приймали участь всі Д, крім Росії, Польщі та Англії. В договорі визнано 355 католицьких Д (Нім. імперія колишня), було визнано сам ост. Д Швейц. союзу та Нідерланди.

Висувають ідеї природного П: - Декларація, - Декларація Грегуара. Остання відкинула ідею, що права суверенітету належать монарху – вони належать народу. Ці ідеї були відкинуті фр. конвентом, але вплинули суттєво на міжн. П.

Ідеї:

Суверенітет Д пов"язаний з народом. Як наслідок виникають нац-ні Д (від Нідерландів відокремлюється Бельгія, від Туреччини – Румунія, Сербія, Чорногорія, Греція). Рішення плебісциту 1792 р. Савойя, 1793 р. – Ніцца, за якими вони перейшли до Франції. Затв. режим відкритого моря, норми судноплавства в річках (Вісла, Рейн).

Гуманізація правил ведення війни: заборона використання розривних куль. Населення поділяється на мирне і те, що веде війну, змінюються правила військової окупації. Вона не повинна призводити до анексії і не повинна пов"язуватись із зміною статусу території.

Зміна інституту громадянства. З"являється інститут притулку (закріплюється К-цією Фр. 1793 р.)

Теза "умови договору повинні виконуватись" покладає обов"язки вже на саму державу, а не на главу.

Виникає поняття постійно нейтральної Д 1815 р. – Швейцарія.

4 етап – з"являється нова галузь міжн. П, що складається з 2-х підгалузей.

П міжн. конфліктів. Перша конференція 1899 р. була пов"язана із роззброєнням. Було підписано декларації, що забороняли використання зброї, що використовувала небезпечні гази. Заборонялося використання легкосплющующихся і легкозгораючих куль. Заборона таких засобів ведення бою була пов"язана із гуманізацією зброї.

Декларація "Про заборону скидання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль або ін. подібних засобів". Конвенція "Про мирне вирішення міжн. спорів".

Друга Гаазька конференція 1907-1908 рр. – прийнято 10 конвенцій:

• про мирне вирішення міжн. спорів;

• обмеження у застосуванні сили по умовам договірних зобов"язань;

• врегульовується порядок оголошення і ведення війни, закони та звичаї війни сухопутної і на морі;

• заборона отруйної та ін. зброї, що спричинює страждання;

• право нейтралітету у сухопутній та морській віні.

З"являється новий суб"єкт міжн. П – міжн. орг-ція. Перша міжн. орг-ція – центр. комісія навігації по Рейну (19 ст.).

В подальшому міжн. орг-ції почали формуватися у зв"язку з розвитком екон. відносин між країнами (наприклад, сировина в одній країні, кінцевий продукт – в ін.).

1864 р. – постійний Всесвітній поштовий союз.

1865 р. – Всесвітній телеграфний союз.

1865 р. – Міжн. асоціація залізничників.

Ці організації не носять політ. хар-ру. Першою міжн. орг-цією політичного хар-ру – Ліга Націй 1919 р., що була створена для забезпечення миру між країнами і недопущення іншої (другої) світової війни. Ліга Націй не справилася із своїм завданням, оскільки не мала мех.-зму впливу на Д.

Єдиним мех.-змом впливу було виключення з Ліги. Єдиною Д, виключеною з Ліги була СРСР за агресію до Фінляндії.

5 етап – пожвавлення в міжн. П. З"являється універсальна орг-ція, що вирішує питання різного хар-ру – ООН у 1945 р. Мета ООН: забезпечення миру і загальної безпеки у всьому світі. Нове: закріплення в статуті ООН положення, що забороняє агресію. Агресія вже є міжн. злочином. За такий факт на Д накладаються санкції. Принцип: вирішення спорів "мирним шляхом". Міжн. П зазнає кодифікації, формуються нові галузі міжн. П: повітряне, морське, екологічне, ін. З"являються нові суб"єкти міжн. П: - нація і народ, що борються за своє самовизначення; - фіз. особи; - юр. особи (за певних умов).

2. Міжн. П є регулятором міжн. відносин, що виникають між Д, народами, міжн. орг-ціями, фіз. і юр. особами. В міжн. П не існує єдиного владного органу.

Міжнародне П – сис-ма норм П, що регулює відносини з метою забезпечення миру та безпеки і ...

Міжн. публ. П є сис-мою норм, що організована на базі принципів. Сіжн. П регулює сусп. відносини, які виходять за межі нац. П.

Предметом міжн. П є міжн. відносини. Об"єктом міжн. відносин є все те, з приводу чого суб"єкти вступають у такі відносини, але на основі засад, норм і принципів міжн. П. Об"єкт: матер. блага, нематеріальні блага. Метод єдиний – договірний (консенсусний).

3. Сучасне міжн. П поступово подолало минулий дискримінаційний хар-ер, коли виключало нерозвинені і малорозвинені Д. Міжн. П має особливий нормативний хар-р, що включає універсальні правила та локальні правила (для 1 або декількох суб"єктів). Міжн. П є загальним для усіх суб"єктів. Це визначають загальновизнані принципи міжн. П. Міжн. норми можуть впливати на нац. зак-во. Сучасне міжн. П покладає зобов"язання забезпечення миру і безпеки у світі на усіх суб"єктів міжн. П. Воно декларує заборону війн загарбницьких, війн силових і визначає це як злочини проти миру та безпеки людства.