• 10. Внесок українських вчених, діячів у розвиток управлінської науки.

Доволі важко розглянути внесок українських вчених в історію формування теорії управління через постійне переміщення за рубіж українських та іноземних вчених. Біля витоків стояв Туган- Барановський. Коло його інтересів : мікро- макроекономіка, соціальна економіка. Туган – Барановський був прихильником марксизму.Одна з його праць : «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя».У 1904 р. Туган – Барановський опублікував статтю «Психологічні фактори суспільного розвитку», де виділив 5 груп потреб :

• Фізичні

• Статеві

• Симптоматичні потреби та інтереси

• Альтруїстичні

• Потреби, що ґрунтуються не на практичних інтересах.

Євген Слуцький - засновник математичного моделювання економіки та управління процесів.

Ясінський – теорія місцевого сомоврядування на основі різної економічної продуктивності теорій.

Антонович, Драгоманов, Левицький – займались історико – економічними і конкретно – прикладними проблемами.

• 11. Організації, їх суть, класифікація та загальні риси.

Організація – це соціальне утворення, де люди об’єднані соціальними інтересами, діяльність яких спрямована на досягнення певної мети.

Основною причиною виникнення організації вважається обмеження ресурсів.

В процесі діяльності працівники об’єднуються з метою виконання місій, завдань, організації.

Класифікація організацій:

• За способом і метою утворення: формальні, неформальні.

• За величиною: малі, середні, великі.

• За характером адаптації: механічні, органі стичні

• За формами здійснення підприємницької діяльності: підприємства, страхові компанії, банки, інвестиційні кошти.

Загальні особливості організації:

• Визначення місії та цілей

• Наявність ресурсів

• Залежність від зовнішнього середовища

• Горизонтальний поділ праці

• Вертикальний поділ праці

• Необхідність управління

• Наявність формальних і неформальних груп

• Здійснення певних видів діяльності.

• 12. Закони розвитку організації.

• Закон синергії – властивості та можливості організації, як єдиного цілого перевищують суму властивостей і можливостей її окремих елементів.

• Паралельності – здійснення в рамках організації таких протилежно спрямованих функцій організації, як: подія, диференціація, спеціалізація функцій.

• Закон збереження пропорційності між організацією та її елементами при будь-яких змінах.

• Композиції – формування всіх елементів підсистем організації підпорядковане досягненню загальної цілі.

• Самозбереження – будь-яка організація рагне зберегти себе як єдине ціле. Шляхом недопущення великих потрясінь або проблем в організації, економії ресурсів, розширення сфери діяльності.

• Поінформованих членів організації.

• Онтогенезу – становлення – розвиток – згасання.

• 13. Середовище організації.

Середовище організації поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

• Внутрішнє середовище організації - визначається внутрішніми змінами. Внутрішнє середовище де працюють менеджери містить в собі: корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва.

Фактори внутрішнього середовища:

• Культура орг. – набір базових цінностей, переконань, норм, що поділяються всіма членами орг. Має декілька рівнів: поверхневий(манера одягатись, правила поведінки…), рівень загальних цінностей і переконань членів організації.

• Місія – основне призначення орг.

• Цілі – кінцевий результат, якого орг. Прагне досягти в майбутньому

• Структура – показує взаємозв’язки між рівнями управління, видами робіт з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації

• Завдання – це види робіт, які необхідно виконати у певний спосіб, певними людьми, у певний період часу.

• Технології – спосіб перетворення вхідних елементів у вихідні

• Персонал

• Ресурси.

• Зовнішні фактори прямої дії: споживач, конкуренти, постачальники, законодавча база, система економічних відносин в державі, рівень корупції в державі.

Фактори непрямої дії: соціальні, демографічні, економічні.

Організації діють і в певних функціональних сферах зовнішнього середовища:правове середовище, державне ( невтручання держави в процеси орг., радикальне втручання, прагматичне втручання), технологічне, ресурсне.