• 1. Необхідність і суть управлінської діяльності.

Управління – це вид людської діяльності, який виник і виокремився у процесі спільної праці її поділу, спеціалізації та кооперації.

2 види управління:

• Індивідуальне – власні дії

• Управління в рамках організації: упр структурними підрозділами; напрямами та видами діяльності; ресурсами організації.

Основні елементи управлінської діяльності:

• Процеси та дії

• Засоби управлінської діяльності – канцелярські приладдя, комп’ютери….

• Предмет – інформація

• Кінцевий продукт – управлінське рішення.

Горизонтальний поділ праці формує функціональних менеджерів, вертикальний – лінійних менеджерів, ієрархію.

• 2. Закони управління

Закони управління відображають об’єктивні і стійкі взаємозв’язки елементів системи в просторі і часі.

• спеціалізації управління – розподіл діяльності управлінського персоналу за функціональними ознаками.

• інтеграції управління – синхронність процесу виробництва послуг і системи управління через поєднання завдань та координації діяльності працівників.

• оптимізації, централізації, децентралізації управління – проведення централізованого управління по вертикалі з одночасною передачею окремих функцій на нижчі рівні.

• демократизації управління – залучення до процесу управління більшої кількості працівників, але при раціональному співвідношенні влади та підлеглих. 1керівник – 7підлеглих.

• економії часу в управлінні – всі управлінські рішення повинні бути прийняті і реалізовані вчасно.

• 3. Закономірності управління

Існує 2 групи закономірностей:

• загальні – властиві всім управлінським системам:

• відповідність соціального змісту управлінським формам власності на засоби виробництва

• ефективність свідомого планомірного управління

• Співвідношення між керуючою та керованою системами.

• Посилення процесів поділу і кооперації управління.

• одиничні чи часткові – характерні для окремих галузей

• зміна функцій управління

• оптимізація числа рівнів управління.

• Концентрація функцій управління

• Дотримання норм керованості.

• 4. Історичний розвиток управління як діяльності.

5 управлінських революцій:

• Релігійно-комерційна – виникнення писемності у Давньому Шумері 5-3 тис до н е;

• Світсько-адміністративна – пов’язана з діяльністю Хамурапі;

• Виробничо-будівельна – правління ассирійського правителя Навуходоносора;

• Індустріальна – виникнення професійного управління. Заслуга Сміта

• Бюрократична - характеризується великими зрушеннями, зумовленими науково-технічним прогресом.

• 5. Суть понять «управління» і «менеджмент».

Менеджмент – мистецтво поставлення мети та її досягнення, а управління – процес вироблення, прийняття та реалізації рішення.

У менеджменті ключовою ланкою виступає мета, що безпосередньо визначає його пріоритет, стратегічну орієнтацію, а в управління в основі покладено рішення. Місце і роль рішення в управлінні зумовлює перш за все його прикладний, практичний характер.

Першочерговим завданням менеджменту є створення певної організації, її структур, розподіл повноважень, побудова концепції ієрархії( що не завжди є в управління )

Менеджмент – це професійне керування діяльністю підлеглих, яке охоплює поставлення і досягнення мети шляхом застосування певних дій щодо підлеглих. В управлінні реалізують дії, що поставленні керівництвом. В цьому і полягає головна відмінність менеджменту і управління.

• 6. Класичні школи менеджменту.

Кінець 80-х років 19ст – початок 20-х років 20ст

• Школа наукового управління: менеджмент виокремлено як самостійну галузь наукових досліджень. Це зробив Тейлор у своїй книзі «принципи наукового управління»; обґрунтовано використання раціональних принципів орг. Праці на базі поділу, спеціалізації, кооперації; розроблено діаграму планування робіт.

• Адміністративна школа: вперше виділено 5 основних управлінських функцій:

1. передбачення і планування

2. організація

3. розпорядництво

4. координація

5. контроль