- •Самостійна робота № 1
- •Місце конституційного права зарубіжних країн в системі національного права кожної зарубіжної країни.
- •Норми конституційного права і конституційні правовідносини.
- •Підстави виникнення, змін і припинення конституційно-правових відносин, їх види.
- •Конституційна відповідальність в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота №2
- •1.Конституційні звичаї-угоди як джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •2. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори, їх значення в конституційному регулюванні.
- •Самостійна робота №3
- •Самостійна робота № 4
- •Особливості розробки і прийняття Конституції сша 1787 року, Франції 1958 року.
- •Порядок розробки і доповнень конституцій в зарубіжних країнах.
- •Особливості внесення змін до конституцій сша, Франції, Італії, фрн.
- •Самостійна робота № 5
- •1. Організаційні засади та правова регламентація діяльності політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота №6
- •1. Особливості набуття громадянства (підданства) шляхом натуралізації в різних зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота № 7
- •Конституційні обов’язки і відповідальність громадян (підданих).
- •Правові обмеження для здійснення конституційних прав і свобод громадян (підданих).
- •Самостійна робота № 8
- •Самостійна робота № 9
- •Особливості правого регулювання організації і проведення референдумів у зарубіжних країнах.
- •2. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах
- •Самостійна робота № 10
- •Правовий і фактичний статус глави держави.
- •Конституційна і судова відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота № 11
- •1. Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних країнах
- •2. Законодавчий процес у парламентах зарубіжних країн, його стадії.
- •3. Порядок скликання сесій парламентів у зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота № 12
- •1. Порядок роботи уряду в зарубіжних країнах. Акти уряду.
- •2. Відповідальність уряду та його членів в зарубіжних країнах
- •Самостійна робота № 13
- •1. Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю
- •1. Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю
- •Самостійна робота № 14
- •1. Виконавчі органи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •2. Конституційна і судова відповідальність органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •Самостійна робота №15
- •Демократія і законність – основні закономірності та тенденції розвитку зарубіжних країн.
- •Авторитаризм як тенденція конституційно-правового розвитку зарубіжних країн.
Самостійна робота №2
Тема: Джерела конституційного права в зарубіжних країнах
Питання
1.Конституційні звичаї-угоди як джерело конституційного права зарубіжних країн.
2. Внутрішньодержавні та міжнародно-правові договори, їх значення в конституційному регулюванні.
1.Конституційні звичаї-угоди як джерело конституційного права зарубіжних країн.
Другу групу джерел конституційного права становлять неформалiзованi джерела - рiзнi нормативні форми, що за своєю природою є звичаями. Слід розрізняти звичаї як форми юридичні (правові звичаї) i неюридичні (норми, встановлені на основі однакової практики політичного змісту). Якщо законотворчість - це створення конкретних нормативних актів, то правовий звичай є результатом досить абстрактної суспільної практики, в якій неможливо розмежувати нормотворчий процес та його результат.
Правові звичаї мають таку саму юридичну силу, як i законодавство та судові прецеденти, але, на вiдмiну вiд законів i судових прецедентів, які мають офiцiйну писану форму, звичаї такої форми не мають. Об'єктивно у процесі систематизації права звичаї замінюються на iншi, формалiзованi джерела, хоча така ситуація нетипова для галузі конституційного права.
Роль звичаїв у конституцiйно-правовому регулюванні залежить вiд історичних i національних особливостей системи права тієї чи іншої країни. Юридичний звичай виступає як джерело конституційного права здебільшого в англомовних країнах. Звичаєво-правовi норми пов'язанi з функціонуванням важливих об’єктів конституційного регулювання. Дія їх поширюється на законодавчу i виконавчу владу. У Великобританії до звичаєво-правових належать норми, що визначають зміст королівської прерогативи - сукупності правомочностей, які формально належать монархові, але в основному реалізуються урядом. Правові звичаї регламентують деякі питання роботи парламенту. Аналогічну природу мають норми, які формулюють прийнятий у цій країні конституційний принцип парламентського верховенства та деякі iншi.
Інакше слід оцінювати нормативну природу рiзноманiтних правил звичаєвого характеру, що складаються в практиці тих чи інших державних органів. Таких правил багато, певна частина з них стосується об’єктів конституційного права. Наприклад, вiдповiднi правила регламентують питання органiзацiї i дiяльностi парламентських структур у зв'язку з участю в їх роботі політичних партій. Ці правила являють собою полiтичнi звичаї, які є неформалiзованими i водночас не мають юридичного значення. Державні органи, які створюють полiтичнi звичаї, не визнають їх юридичне обов'язковими, хоч i виконують встановлені в них вимоги.
Використання політичних звичаїв як одного iз засобів регулювання державно-полiтичних вiдносин владарювання має мiсце в усiх без винятку зарубiжних країнах. Це насамперед зумовлено специфікою конституційного права, особливостями розвитку полiтичної системи i наявнiстю певних суспiльно-полiтичних потреб. Не iснує нiякого протирiччя в тому, що, з од-ного боку, полiтичнi звичаї не мають юридичної сили, а з iншого - використовуються як засiб регулювання державно-полiтичних вiдносин владарювання. Ці вiдносини є предметом конституцiйного права усiх країн, во-ни мають ширше коло, нiж сфера регламентуючої дiї норм галузi. Це вимагає застосування неюридичних засобiв вiдповiдного регулювання. Загалом полiтичнi звичаї слiд оцiнювати як джерело фактичної, а не юридичної конституцiї. Водночас вони є джерелом неписаних, несистематизованих конституцiй.