- •1. Специфіка засвоєння та функціонування філософських ідей у слов’ян. Поняття „філософська культура”.
- •51.Філософська концепція Львівсько-варшавської школи. Зміст ідеї реформування філософії.
- •2. Методологічні підходи до вивчення історії філософської думки слов’ян. Поняття „філософська славістика”.
- •22. Пансофічна філософія я.А. Коменського.
- •3. Філософсько-світоглядні уявлення давніх слов’ян.
- •4. Костомаров м. „Слов’янська міфологія”.
- •5. Філософське вчення Костянтина-Кирила Філософа. Структура визначення філософії.
- •45.Філософські та природничо-наукові погляди м. Коперника.
- •6. Особливості розвитку філософської думки Стародавньої Болгарії
- •46. Реформаційні тенденції у польській філософії: социніанство.
- •7. Вплив давньоболгарської філософської думки на філософське мислення Київської Русі.
- •8. Філософські ідеї у творчості болгарських книжників.
- •9. Іоанн екзарх Болгарський. „Шестиднев”.
- •10. Онтологічні та натурфілософські питання у „Шестидневі” Іоанна, екзарха Болгарського.
- •11. Філософське вчення Іоанна екзарха Болгарського. Проблема людини
- •12. Філософсько-релігійні ідеї богомілів.
- •13. Болгарський ісихазм. Філософські погляди представників Тирновської літературної школи.
- •14. Болгарська філософська думка доби національного Відродження.
- •35. Т.Г.Масарик. Критика марксизму.
- •16. Утопічний соціалізм Христо Ботєва.
- •57. Філософсько-антропологічне вчення к.Войтили. Концепція особистості і вчинку.
- •38. Філософія історії я. Паточки.
- •59. Іван Павло II. „Теологія та філософія праці”: „праця – культура – слово” як екзистенційне ціле.
- •59. Іван Павло II. „Теологія та філософія праці”: „праця – культура – слово” як екзистенційне ціле.
- •20. Філософсько-теологічне вчення Яна Гуса.
4. Костомаров м. „Слов’янська міфологія”.
Микола Іванович Костомаров (1817-1885) – видатний український та російський історик та філолог. русский историк, филолог. Багато уваги приділяв дослідженню пам’ятників народної словесності, малоруської народної поезії.
В своїй праці «Слов’янська міфологія» Микола Костомаров намагався створити єдину систему міфології всіх слов’янських племен. Для цього він дослідив величезний фольклорний матеріал, спів ставив дані слов’янської історії та слов’янського фольклора з даними інших індоєвропейських народів, використав велику кількість дослідницької літератури. Матеріали цієї праці були використані при читанні ним лекцій в Київському університеті.
В своїй праці «Слов’янська міфологія» Костомаров обстоював думку про те, що давні слов’яни, незважаючи на видиме багатобожжя, мали одного верховного бога, який уособлював всі природні сили, був їхнім батьком і втілював в собі всі якості інших богів. Він був для слов’ян подібний до таємничої душі греків, але свого бога вони розуміли набагато свідоміше. Костомаров зазначає, що Прокопій Кесарійський вказував на те, що в його часи слов’яни мали одного бога і чимало духів, які населяли природу. Так само згадки про єдиного бога можна знайти у Нестора і в тому, що слов’яни вклонялися сонцю. Як наслідок – слов’яни саме через те, що вони мали уже одного бога, так легко і охоче прийняли християнство.
У дослідників існують різні думки стосовно праці Костомарова. Є думка, що Костомаров правий, що слов’яни дійсно мали одного верховного бога, але паралельно існує думка, що Костомаров цим своїм припущенням намагався показати значущість слов’ян та їхньої міфології, показати, що слов’яни були розвиненіші за інші народи, які довго не мали віри в одного бога. На користь цього говорить хоча б те, що ми знаємо багатьох слов’янських богів, кожен з яких відповідає за щось конкретне, і верховний бог, який у різних племен теж різнився, керував іншими богами, аналогічно до Зевса на Олімпі.
5. Філософське вчення Костянтина-Кирила Філософа. Структура визначення філософії.
Костянтин-Кирило Філософ – перший слов’янський філософ. Кирило разом з братом Мефодієм були слов’янами за походженням, були візантійськими місіонерами. В 850-х рр. вони були в першій Моравській місії, в Болгарії на ріці Брегальниці вони навернули в християнство багатьох болгар. Згодом їхню справу продовжили болгарські книжники. Кирило та Мефодій відомі всім створенням слов’янської абетки. В свій час прославився перемогою у диспуті над ватажком іконоборців Аннієм.
Кирило написав багато богословських творів, займався перекладом праць представників патристики. На основі цих перекладів початково розвивалася слов’янська філософія.
Філософія, за Костянтином – це «Знание вещей божественных и человеческих, насколько может человек приблизиться к Богу, что учит человека делами (своими) быть по образу и подобию Сотворившего его» (Існує припущення, що Костянтин позичив це визначення філософії у Григорія Богослова, або що таке визначення філософії схоже на еклектичні (суміш стоїчних та платонічних ідей) визначень.
АБО