1. Специфіка засвоєння та функціонування філософських ідей у слов’ян. Поняття „філософська культура”.

Специфіка філософії слов’ян обумовлена ментальними особливостями, різними культурно-історичними впливами (греко-візантійські, римо-католицькі). На менталітет слов’ян, а отже. і на філософію, впливали різні релігійні, географічні та політичні чинники, це пов’язано з відкритим типом культури слов’ян.. Також можна виокремити мовний чинник формування філософії.

Визначальними чинниками, що вплинули на соціально-культурний розвиток слов’ян:

постійна перервність,

полярна напруга між Сходом та Заходом

несамостійність філософського розвитку

довгий вплив релігії на філософську думку.

Філософська культура – вся сукупність філософських значущих ідей, які формувалися та функціонували в межах певної культури.

АБО

51.Філософська концепція Львівсько-варшавської школи. Зміст ідеї реформування філософії.

Львівсько-Варшавська школа — об'єднання інтелектуалів, що згуртувалося навколо Казімежа Твардовського наприкінці 19 ст. і проіснувало до Другої світової війни.

Твардовський, учень Франца Брентано, був призначений у 1895 на кафедру філософії Львівського університету. Він зібрав навколо себе угрупування талановитих логіків та філософів, частина з яких згодом працювала у Варшавському університеті. Представниками школи були Ян Лукасєвич,  Альфред Тарський.

Львівське-Варшавська школа — це не філософська школа в тому розумінні, що її послідовники повинні були представляти один певний філософський напрям. Представників Львівське-Варшавської школи об'єднували не спільні філософські погляди, а єдність походження (із львівської школи К. Твардовського), додержання методичних постулатів учителя. Твардовський мав вирішальний вплив на своїх учнів, його філософські погляди — синтез схоластики й філософської концепції раннього Конта (початкового позитивізму), певне зацікавлення неореалізмом — визначили основний напрям їхнього світоглядного розвитку. Під філософією К. Твардовський розумів групу наук, спорідненість яких полягає в тому, що всі предмети філософських досліджень можна звести до явищ розумового життя. Все, що взагалі може становити філософську проблему, є психічними витворами в різних формах. Психологія як наука про явища розумового життя вивчає психічні явища, що лежать в основі індивідуального пізнання Тому психологія дає філософії не лише метод, а й предмет дослідження. Твардовський вважав, що психологія є основою, а метафізика — доповненням філософії. Вся наукова психологія, зазначав учений, має бути емпіричною, досвідною, інакше вона перестає бути психологією і стає метафізикою.

2. Методологічні підходи до вивчення історії філософської думки слов’ян. Поняття „філософська славістика”.

До початку ХІХ ст. наука, що вивчає слов’янську філософію та культуру називалась слов’янознавство.

Славістика – наука , що вивчає мову, літературу та культуру. Дмитро Іванович Чижевський який в 30-х рр. ХХ ст. емігрує в Прагу, стає дійсним членом Слов’янського інституту. Він запропонував використовувати термін «Філософська славістика»

Філософська славістика – це синтез філософських, літературознавчих, лінгвістичних і культурологічних досліджень, що спрямовані на осягнення інтелектуальної спадщини слов’янства.

Філософська славістика неможлива без соціокультурного підходу. Філософська славістика розглядає філософію з урахуванням історії та суспільно-політичного життя. Використовує порівняльний метод досліджень, діалогічний підхід, виконує культурологічний аналіз історії філософії.

АБО