
- •Основи ізосерології та система груп крові.
- •Реакція аглютинації відсутня Позитивна реакція аглютинації
- •Варіанти груп крові
- •Набір цоліклонів для визначення груп крові
- •Варіанти груп крові за цоліклонами.
- •Визначення груп крові за цоліклонами
- •Варіанти груп крові за стандартними еритроцитами.
- •Клінічне значення сумісності груп крові.
- •Поняття про резус-фактор
- •Методи визначення резус-належності
- •Підготовка хворого до переливання
- •Переливання крові, препаратів крові, кровозамінників. Ускладнення при гемотрансфузіях. Показання і протипоказання до переливання крові її компонентів, препаратів та кровозамінників
- •Гемотрансфузійні засоби.
- •Компоненти крові.
- •Препарати крові.
Гемотрансфузійні засоби.
Із гемотрансфузійних засобів, замість цільної крові, найбільше поширення мають еритроцитарна маса, відмиті еритроцити, свіжозаморожена плазма (табл.3.1).
Таблиця (3.1) Гемотрансфузійні засоби
|
Назва засобу |
Термін зберігання |
Основні показання до застосування
|
Гемотрансфузійні засоби
|
Кров консервована |
21 доба |
Крововтрата, шок
|
Компоненти крові: |
еритроцитарна маса |
21 доба |
Крововтрата, шок
|
відмиті еритроцити |
24 години
|
Анемія
|
|
лейкоцитарна маса
|
24 години |
Агранулоцитоз
|
|
тромбоцитарна маса
|
24 години
|
Тромбоцитопенія |
|
свіжозаморожена плазма
|
при -20˚ – 6 міс.
при -30˚ – 1рік |
Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія
|
|
суха плазма
|
3 роки |
Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія
|
|
Препарати крові:
|
альбумін 5,10, 15,20,30 %
|
5 років |
Гіпопротеїнемія
|
протеїн
|
5 років |
Гіпопротеїнемія
|
|
свіжозаморожений кріопреципітат
|
1 рік |
Відсутність VІІІ і ХІІІ факторів згортання крові та гемофілії |
|
сухий кріопреципітат
|
3 роки
|
Відсутність VІІІ і ХІІІ факторів згортання крові та гемофілії |
|
імуноглобулін
|
3 роки |
Імунодефіцит |
|
Фібриноген
|
2 роки |
Гіпофібриногенемія
|
|
Гемостатична губка
|
1 рік
|
Місцевий гемостаз
|
|
Тромбін
|
3 роки |
Місцевий гемостаз
|
Компоненти крові.
Еритроцитарну масу отримують із консервованої крові шляхом відділення плазми. Вона містить ту ж кількість гемоглобіну й еритроцитів, що і кров, але в значно меншому об’ємі. У ній менше цитрату, розчинених антигенів і антитіл, білкових факторів плазми, що зумовлює її меншу реактогенність. Еритроцитарну масу зберігають при температурі +4-8о С. Термін зберігання еритроцитарної маси залежить від консерванта. Еритроцитарна маса, заготовлена на розчині глюгициру або цитроглюкофосфату, зберігається 21 день, на розчині циглюфаду – до 35 днів.
Основними показаннями до застосування еритроцитарної маси є значне зниження числа еритроцитів у результаті гострої або хронічної крововтрати.
Однак використання еритроцитарної маси з метою поповнення ОЦК на сьогодні вважається недоцільним, оскільки 30 % перелитих еритроцитів через їх імунну несумісність одразу депонуються в мікроциркуляторному руслі, що підсилює наростання гемічної гіпоксії, а решта 70 % починають зв’язувати кисень тільки через 24 години. Виходячи з цього, показаннями до переливання еритроцитарної маси вважають рівень гемоглобіну нижче 75 г/л, гематокриту – 0,25 г/л, а в деяких випадках рівень гемоглобіну навіть нижче 50 г/л. При цьому об’єм перелитої еритроцитарної маси не повинен перевищувати 50 % від об’єму кровонаповнення. Якщо же наповнювати ОЦК тільки компонентами крові, то у пацієнта швидко розвивається ефект “заболоченої легені“. Еритроцитарна маса може застосовуватися в комплексі з кровозамінниками та свіжозамороженою плазмою і дати більший ефект, ніж застосування цільної крові.
Відмиті еритроцити – це відмиті 1-3-кратно в фізіологічному розчині (після видалення плазми) донорські еритроцити. Термін зберігання відмитих еритроцитів не більше 24 год із моменту заготівлі (в холодильнику при температурі +4-8оС), краще переливати в перші 3 год. Переливання відмитих еритроцитів показане у разі вираженої анемії та сенсибілізації організму хворого до факторів плазми крові донора.
Лейкоцитарна маса – компонент крові, який містить переважно білі клітини крові. Лейкоцитарну масу отримують шляхом відстоювання крові або за допомогою цитофорезу. Випускається лейкоцитарна маса у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси, що відповідає кількості лейкоцитів у 500 мл крові. Під час переливання лейкоцитарної маси необхідно враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберігати лейкоцитарну масу можна не довше однієї доби. Лейкоцитарна маса застосовується при лейкопеніях променевого й інфекційного походження, сепсисі, медикаментозних агранулоцитозах, для прискорення загоєння ран. Переливають лейкоцитарну масу з інтервалом 2-3 доби з швидкістю 30-40 крапель на хвилину.
Тромбоцитарна маса складається із суспензії 60-70% тромбоцитів у 40 мл плазми. Використовується зразу ж після заготівлі (extempore), зберігати її не можна. Тромбоцитарна маса широко використовується при тромбоцитопенічних кровотечах (хворобі Верльгофа, дефіциті тромбоцитів і т. ін.). Вливання тромбоцитарної маси прискорює час згортання крові та ретракції кров’яного згустку. Переливання проводиться з врахуванням групової і резус-сумісності з швидкістю 30-40 крапель на хвилину внутрішньовенно.
Свіжозаморожена плазма – найбільш ефективний вид плазми, що практично повністю зберігає свої біологічні функції, зокрема більшість факторів згортання крові (ІІ, V, VII, VIII, X, XI, XII i XIII). Після заготовлення плазми її заморожують і зберігають при температурі – 20оС протягом року. У ній зберігаються всі лабільні фактори системи гемостазу. Безпосередньо перед переливанням свіжозаморожену плазму розмножують у воді при температурі +37-38оС. Розморожена плазма може зберігатись не більше 1 год. Свіжозаморожена плазма повинна бути однієї групи з кров’ю хворого за системою АВ0. При відсутності одногрупної плазми в екстрених ситуаціях допускається переливання плазми групи А (ІІ) хворому з групою крові 0 (І), плазми групи В (ІІІ) – хворому з групою крові 0 (І) і плазми групи АВ (ІV) – хворому з будь-якою групою крові.
Суха плазма виготовляється висушуванням у вакуумі при температурі +37-38˚С. Суха плазма зберігається до трьох років. Перед переливанням її розчиняють удвічі дистильованою водою або фізіологічному розчині хлориду натрію при температурі +37 ˚С.
Переливання плазми показано хворим із травматичним шоком, кровотечами, при гіпопротеїнеміях тощо.
Крім звичайної нативної, свіжозамороженої чи сухої плазми, виготовляють плазму спеціального призначення: антистафілококову, антигемофільну, антисиньогнійну та ін. Однак слід відмітити, що останнім часом до переливання нативної, свіжозамороженої та іншої плазми ставляться стримано. Це пов’язано з тим, що період сероконверсії при інфікуванні вірусами імунодефіциту людини триває майже півроку (П.М. Перехрестенко, 2002р.). Виходячи з цього, пропонується перехід до карантинізації плазми, суть якої полягає у невикористанні заготовленої тестованої плазми протягом 6 місяців, після чого здійснюють повторне обстеження донора, і тільки після отримання негативного результату перевірки на ВІЛ плазму, що зберігалася півроку, можна використовувати.