34. Дайте кримінально-психологічне тлумачення жертви.

Жертва — це особа (чи певна спільність осіб), якій злочином прямо або опосередковано заподіяно шкоду, незалежно від того, визнано її в офіційному порядку по­терпілою чи такою вона вважає себе сама [2].

У наведеному визначенні підкреслимо такі суттєві ас­пекти: 1) індивідуальний і груповий характер жертви;

2) можливість опосередкованої шкоди; 3) можливість ла­тентної жертви.

Отож, «потерпілий» є вужчим поняттям, а особа, яка визнана такою, виступає об'єктом вивчення судовою психологією як учасник розслідування злочину та судо­вого розгляду. Поняття жертви є ширшим, а власник від­повідного статусу являє собою об'єкт вивчення кримі­нальною психологією як причетний до вчинення злочину. Спираючись на таке розуміння, кримінальна психологія насичує поняття жертви власне психологічним змістом.

34. Вкажіть що відрізняє потерпілу особу, та жертву злочину?

До 39.

34. Перелічіть соціально-демографічні? характеристики особи, які впливають на її віктимність.

соціально-демографічні характеристики: стать, вік, освіта, Фізичний і фізіологічний стан.

34. Перелічіть загальні психологічні характеристики віктимності особи.

Орієнтовне коло віктимних психологічних характе­ристик особи утворюють:

— психічні вади (розумова відсталість, психопатії, психози тощо);

— дефекти пізнавальних психічних процесів: сприй­няття, пам'яті, мислення, а також неуважність;

— емоційна неврівноваженість;

— схильність до неконтрольованого вживання алко­голю, одурманюючих речовин і зловживання ними;

— необережність та відсутня чи понижена антиципа­ція (спроможність передбачати кінцевий результат і на­слідки своєї поведінки);

— понижена рефлексія (здатність до адекватного са-мосприйняття і самооцінки) та самоконтроль;

— схильність до невиправданого ризику та її крайня форма — авантюризм;

— характерологічні риси: довірливість, наївність, сварливість, задирливість;

— конформність (нездатність протистояти психоло­гічному впливові з боку оточення);

— акцентуація характеру за істероїдним, нестійким типом та особистості в цілому за демонстративним і збудливим типом;

- розгальмованість органічних потягів і загальна амо­ральна спрямованість особистості.

34. Яким чином розгальмованість органічних потреб і потягів впливає на віктимність особи?

Модульна контрольна робота № З

1. Дайте визначення поняття: пенітенціарна психологія - це ....?

Виправна (пенітенціарна¹) психологія — галузь юридичної пси-хології, яка вивчає умови й особливості виправлення і перевихован-ня правопорушників, переважно у виправно-трудових закладах. Зо-крема, ця галузь юридичної психології досліджує інтелектуальні та особистісні властивості правопорушників, процес їхньої адаптації до перебування у виправно-трудових закладах, психічні стани, ви-кликані позбавленням волі, методи і прийоми виховної роботи з цією категорією осіб, формування позитивної установки на випра-влення та ін. Виправна (пенітенціарна) психологія вивчає як психо-логію окремих правопорушників, так і структуру формальних і не-формальних груп у місцях позбавлення волі, психологічні феноме-ни і механізми їх виникнення і функціонування. До завдань пенітенціарної психології належать також дослідження ефективнос-ті покарання, зміна психіки особистості засудженого в процесі від-буття покарання, формування особливостей його поведінки в умо-вах табірного і тюремного режимів. У тісній взаємодії з кримінально-виконавчим правом, педагогікою, психологією праці і соціальною психологією виправна психологія роз-робляє практичні рекомендації щодо ресоціалізації² засуджених, засо-би і прийоми психологічної корекції особистості правопорушників. Суттєвою особливістю виправної психології є те, що вона має спра-ву з людьми, які скоїли злочин, і ставить завдання їх перевиховання, залучення до соціально корисної трудової діяльності, адаптації до нор-мального існування після покарання в суспільстві. Відомо, що переви-ховувати завжди складніше, адже цей процес пов’язаний з ломкою, певною мірою усталених в особистості поглядів на життя, його цінно-сті і способи досягнення мети. ¹ Пенітенціарний (від лат.poenitentiarius) — той, що стосується покарання, головним чином кримінального. ² Ресоціалізація —ціннісна переорієнтація особистості засудженого, формування і розвиток у неї міцних стереотипів соціально-позитивної поведінки.

2. Охарактеризуйте індивідуально-психологічні особливості особистості засуджених.

3. Охарактеризуйте соціально-психологічні особливості особистості засуджених.

4. Перелічіть основні класифікації засуджених.

5. Охарактеризуйте класифікацію засуджених за спрямованістю особистості.

6. Охарактеризуйте класифікацію засуджених за загальнохарактерологічними особливостями.

7. Дайте

8. Дайте

9. Охарактеризуйте емоції та почуття засуджених.

Перебування в місцях позбавлення волі дуже сильно відбивається на психіці людини. Наявність режиму в тюрмі чи таборі, обмеження біологічних і духовних потреб, різка зміна стереотипу життя, який склався, переживання, викликані засудженням, — усе це впливає насамперед на психічний стан індивіда. Найтиповішим є стан нетерпіння, очікування змін (перегляд справи, розконвоюван-ня, звільнення), що завжди характеризується підвищеною психічною напруженістю. Туго натягнута струна, як відомо, з часом лопає. Так само відбувається і з людиною: підвищена психічна напруженість призводить до зривів у поведінці засудженого. У багатьох розвивається стан приреченості і безнадійності, що викликає пасивність у вчинках і діях людини. У деяких засуджених позбавлення волі спричиняє пригнічений стан, який є наслідком зневіри у можливість знову повернутися після відбування покарання до нормального життя. Зрештою, дуже розповсюдженим психічним станом осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, є туга (за волею, за домівкою, за рідними людьми), під впливом якої можливий прояв дратівливості.  Зазначений психічний стан найбільш гостро і глибоко виявляється в перші три-чотири місяці перебування в місцях позбавлення волі, що цілком зрозуміло: ломка сталого життя, відсутність ясної перспективи призводять до появи різних негативних емоцій, до постійної внутрішньої боротьби мотивів (насамперед боротьба між "потрібно" і "хочу").  Засуджений змушений примиритися зі своєю долею і пристосовуватися до нових умов. Спеціалісти зазначають: "Однак він не покидає спроб змінити їх, пристосувати до себе. Навіть люди, нездатні рішуче протистояти зовнішнім обставинам (такі, що легко піддаються навіюванню, конформні), намагаються змінити ці обставини, якоюсь мірою привести їх у відповідність до своїх уявлень, понять, поглядів, стереотипів. "Бунт проти нових умов із боку окремих засуджених, внутрішні конфлікти, які переживаються ними через нездатність адаптуватися, можуть породжувати серйозні нервово-психічні порушення"1. 

Характеризуючи психологію засудженого, не можна не відзначити ще один важливий психологічний феномен — переосмислення багатьма особами минулих стосунків та інтересів. Унаслідок втрати багатьох благ, різкого обмеження і зміни потреб людина починає згадувати своє життя до скоєння злочину, по-іншому цінувати колишні блага, взаємини з людьми, комплекс життєвих інтересів і т. п. Переоцінка свого підходу до життя, до людей, до особистих вчинків — це перші кроки до перевиховання. 

10. Охарактеризуйте вольову сферу засуджених. До 9.

11. З'ясуйте особливості психічних станів засуджених. До 9.

12. Перелічіть причини виникнення психічних станів засуджених. До 9.

13. Перелічіть основні періоди, які пов'язані із зміною психічних станів засуджених. До 9.

14. Опишіть основні періоди, які пов'язані із зміною психічних станів засуджених. До 9.

15. Охарактеризуйте особливості прояву темпераменту засуджених.

16. З'ясуйте особливості темпераменту засуджених, які співробітники установи враховують у процесі виправлення і перевиховання.

17. Охарактеризуйте структуру характеру засуджених.

18. Дайте визначення характеру.

ХАРАКТЕР - сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і виявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.

Найважливіший момент формування характеру - те, як людина відноситься до навколишнього середовища, до себе - та до інших.

У залежності від складу характеру людина набуває тих чи інших рис поведінки.

Кількість цих рис значна. Але можна визначити основні групи рис позитивного характеру:

а) моральні (чуйність, уважність , делікатність)

б) вольові

в) емоційні (запальність, ніжність).

г) розумові