Тема 2. Фінанси суб’єктів господарювання
2.1.Сутність, функції фінансів підприємств
2.2.Організаційно-правові форми функціонування фінансів підприємств
2.3.Методи організації і функціонування фінансів підприємств
2.4.Фінансові ресурси підприємства, джерела їх формування
2.5.Доходи та видатки підприємства, їх класифікація
Фінанси підприємств – це грошові відносини, за допомогою яких здійснюється виробничо-господарська діяльність зі створення, залучення, розподілу і використання доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання у процесі їх суспільного відтворення.
Основне завдання фінансів підприємства – забезпечити ефективне і раціональне розміщення та використання грошових засобів для його стійкого розвитку. Стан фінансів підприємств в умовах ринкової економіки є предметом інтересу зі сторони не лише самого підприємства, але і його постачальників, покупців, акціонерів, податкових органів та держави в цілому. Тому фінанси підприємств є основою фінансової системи держави, кровоносною системою економічної бази країни.
У процесі відтворення фінанси підприємств проявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через свої функції:
- формування фінансових ресурсів в процесі виробничо-господарської діяльності;
- розподіл, використання та регулювання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання свої фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками та господарюючими суб’єктами;
- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів в процесі відтворення.
Організація і функціонування фінансів підприємств грунтується на таких принципах:
- економічна ефективність – створення і функціонування підприємства неминуче призводить до затрат, тому функціонування підприємства повинно бути економічно доцільним в тому, щоб прямі витрати були б компенсовані прямими і непрямими доходвми.
- фінансова відповідальність – при банкрутстві підприємства держава не несе відповідальності за його зобов’язаннями;
- господарська і фінансова незалежність.
Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування і використання фінансових ресурсів, контрольт за їх оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством. Організація і функціонування фінансів підприємств грунтується на таких методах:
комерційний розрахунок
неприбуткова діяльність
кошторисне фінансування
Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом, який націлює пiдприємство на пошук достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціональне їх розміщення. Сутність його полягає в отриманні максимального прибутку при мінімальних витратах на виробництво.
Комерційний розрахунок базується на таких принципах:
- повна господарська і юридична відокремленість;
- самоокупність;
- прибутковість;
- самофінансування;
- фінансова відповідальність.
Другим методом є неприбуткова діяльність, який базується на таких же принципах, що й комерційний розрахунок, проте не передбачає принципу прибутковості. Головна мета неприбутковових підприємств, організацій, установ- забезпечення певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. На цьому методі здійснюють свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.
Третій метод – кошторисне фінансування, яке полягає у забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Установи, які фінансуються з бюджету називаються бюджетними. На такому фінансуванні перебувають підприємства, установи, організації соціального призначення.
Кошторисне фінансування здійснюється такими принци пами:
- плановість;
- цільовість виділення коштів;
- виділення коштів залежить від фактичних показників діяльності суб’єкта;
- підзвітність.
Найбільш адекватніше фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється за допомогою показників ліквідності і платоспроможності. Ліквідність будь-якого активу – це його здатність трансформуватися в грошові кошти. Ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду торансформації. Ліквідними є ті активи, які можуть бути використані для погашення боргових зобов’язань і які можна швидко реалізувати. Такими активами є гроші, дорогоцінні метали, короткострокові цінні папери тощо.
Ліквідність підприємства – перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов’язаннями. Ліквідність балансі підприємства – міра покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань.
Платоспроможність означає наявність в підприємства такого обсягу грошових коштів, які б були достатніми для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.
Платоспроможність – здатність підприємства вчасно і в повній мірі виконувати свої платіжні зобов’язання, які грунтуються на торговельних, кредитних, ін.операціях грошового характеру. Платоспроможність визначається за допомогою спеціальної системи коефіцієнтів , що враховують реальні і потенціальні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між його платежами та поточними грошовими надходженнями.
Важливим показником фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, яка оцінюється з позиції структури джерел доходів та витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел. Відповідно виділяють дві групи показників, які умовно називаються коефіцієнтами капіталізації і коефіцієнтами покриття.
Співвідношення прибутку з поточними витратами характеризує рентабельність. Рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції, робіт чи послуг.
Виділяють 4 групи рентабельності:
1 – рентабільність інвестицій;
2 – рентабільність продукуції;
3 – рентабельність підприємства;
4 – рентабельність галузі.
Фінансові ресурси підприємства – це сума коштів спрямованих в основні і оборотні засоби підприємства. Це сукупність грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні підприємства. Джерела фінансових ресурсів підприємства представлені в пасиві балансу підприємства. Їх можна поділити на 2 великі групи – власні і залучені. В цілому фонди підприємства класифікуються на виробничі та невиробничі фонди. Виробничі фонди – це матеріальні або грошові засоби, які є в розпорядженні підприємства з метою забезпечення функціонування процесу виробництва та обігу. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні фонди. Процес безперервного поновлення основних виробничих фондів називається відтворенням основних фондів. Є просте і розширене відтворення основних фондів. Процес перенесення основних фондів на вироблену продукцію називається амортизацією. Амортизаційні відрахування нагромаджуються в амортизаційному фонді, який є в повному розпорядженні підприємства і є джерелом простого і розширеного відтворення основних фондів.
Оборотний капітал (оборотні активи, мобільні активи, поточні активи, оборотні кошти, фонди) – це активи підприємства,які регулярно відновлюються з метою забезпечення його поточної діяльності. Це та частина фінансових ресурсів, яка постійно пербуває в обігу. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу – грошову, виробничу, товарну. Елементами оборотних фондів є виробничі запаси, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів.
Дохід підприємства – це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшенння зобов»зань, які призводять до зростання власного капіталу. Формування грошовихь доходів підприємства є характеристика сутності кожного виду доходів визначена на основі форми №2 «Звіт про фінансові результати діяльності підприємства». Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов»язань, які прихводять до зменшення власного капіталу.
Прибуток – це частина додаткової вартості виробленої, реалізованої,готової до розподілу. Прибуток є важливим показником, який характеризує фінансові результати діяльності підприємства. Його зростання означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності.