18. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів

Сучасна психологічна наука розглядає взаємини викладачів і студентів як особливий психологічний феномен і важливу складову цілісного педагогічного процесу підготовки фахівця у вищому навчальному закладі. Взаємини викладачів і студентів педагогічного навчального закладу х-я складною внутрішньою структурою, компонентами якої є:

1)мотиваційний (інтерес до партнера й потреба в стосунках із ним;

2) когнітивний (сприйняття й оцінка іншого; рефлексія стосунків і усвідомлення їх труднощів; уявлення про оптимальні взаємини);

3) емоційний (задоволеність стосунками, які склалися; взаємні оцінні ставлення партнерів; відчуття психологічної захищеності, комфортності чи напруженості, тривожності);

4) поведінковий (тип взаємин і стиль педагогічного спілкування; спосіб поведінки в конфліктній ситуації; засоби коригування взаємин і взаємовпливу).

У ПВШ розроблені основні вимоги до взаємин у системі "викладач-студент", які б найбільш ефективно позначалися на процесі навчання й виховання студентів:

1) взаємодія факторів "провідності" й співробітництва при організації пед-о процесу;

2) формування в студентів почуття професійної об'єднаності з викладачами;

3) подолання рецидивів авторитарних форм пед-го впливу, орієнтація пед-го спілкування на зрілу особистість із розвинутою самосвідомістю; 4) опора на професійний інтерес студентів як фактора керування вихованням і навчанням і реалізація на його основі педагогічного спілкування та всієї системи виховної роботи;

5) включення студентів у різні форми початкової дослідницької діяльності;

6) створення умов для підвищення громадсько-політичної активності студентів завдяки участі в спільних із викладачем формах роботи;

7)забезпечення наукового співробітництва студентів і викладачів;

8) реалізація системи неофіційних, не регламентованих контактів викладачів і студентів;

9) участь професорсько-викладацького складу в студентському дозвіллі; виховна робота кураторів у гуртожитку" (В.А.Кан-Калик, А.В.Петровський).

Оптимальними є педагогічно доцільні взаємини викладачів і студентів, які сприяють самоствердженню особистості й розвитку студента як майбутнього вчителя; створюють атмосферу психологічної захищеності, зниження внутрішнього емоційного напруження; формують позитивне взаємне оцінне ставлення один до одного; передбачають взаємообмін окремими рольовими функціями в дидактичній взаємодії; забезпечують активну участь і співтворчість у спільній навчально-професійній і науково-пошуковій діяльності.

19. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.

Провідною діяльністю у вищій школі є навчально-професійна , яка вимагає від студентів більшої навчальної активності, засвоєння нових психологічних норм і критеріїв соціокультурного розвитку. Навчально-професійній діяльності притаманні такі риси процесу учіння( механізми та етапи, цілісність структури та єдність основних компонентів), так і специфічні. Зумовлені особливостями її мети і змісту, мотивації та форм організації.

Мета навчально-проф.д-сті: засвоєння наукових З. у формі теоретичних понять і вмінь застосування їх при розв’язанні професійних завдань.

Ознаки н-п д-сті:

1.)Професійне навчання у вищій школі для майбутнього фахівця починається під час формування професійних ЗУН та засвоєння способів професійно-творчої діяльності.

2.) У вищій школі вивчаються не основи наук (як у школі), а самі науки в їх розвитку. При цьому самостійна робота студентів зближується з науково-дослідною роботою викладачів, тобто забезпечується єдність навчальної та наукової роботи студентів.

3.)Викладання майже всіх наук професіоналізовано.

4.) Навчання має проблемний характер.

5.)Для вищої школи характерним є емоційність усього процесу навчання.

6.)Враховуються вікові та індивідуальні особливості студентів.

Структура професійної діяльності:

• Вирішення навчальних завдань,

• вдосконалення навчальних дій,

• самоконтроль та самооцінка їх результатів.

за А. І. Щербаковим функції педагогічної діяльності:

Конструктивна- вибирати і компонувати навчальний матеріал відповідно віковим особливостям і можливостям учня, планувати і будувати педагогічний процес; планувати структуру своїх дій і дій учня; створювати (проектувати) навчально-матеріальну базу для проведення навчально-виховних дій.

Організаторська- полягає у включенні учнів до різного виду діяльності, організації класу, учнівського колективу і т. д.

Орієнтаційна- формує в учнів ідеї і ідеали, мотиви поведінки і соціальні дії

Комунікативна- співпраця і спілкування з іншими людьми: учнями, батьками, іншими вчителями.

Інформаційна- базується на глибокому і вільному володінні навчальним матеріалом, методами і прийомами його викладання та ін.

Розвиваюча- відображає єдність навчання, виховання і розвитку і забезпечує управління основними компонентами діяльності учня (мислительний, емоційний, вольовий та ін. компоненти).

Мобілізаційна- активізує знання і життєвий досвід для формування у них пізнавальної самостійності.

Дослідницька- Вчитель повинен мати науковий підхід до педагогічних явищ, вміти висунути гіпотезу тощо.