48. Наукова програма "Особистість - ххі століття".

У ХХІ столітті нас чекає принципово інша парадигма вищої освіти. На думку В. Огнев’юка, в еволюції освіти особливе місце посідає когнітивно-інформаційна парадигма, сутністю якої є передавання й засвоєння учнями максимальної кількості знань.

За допомогою цієї науковової програми сучасна школа має навчити школяра вмінню постійно оновлювати свій культурний досвід. Основою особистісно-орієнтовної освіти є взаємодія учителя й учня, що забезпечує трансформацію змісту освіти в їх смислових ціннісних поглядах і переконаннях. Основною метою подальшого розвитку вищої освіти є переростання кількісних показників у якісні, яке базується на різних засадах.

По-перше, на національній ідеї розвитку освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій.

По-друге, розвиток освіти повинен підпорядковуватися законам ринкової економіки. Водночас освіта має бути зорієнтована не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв’язки з замовниками фахівця.

По-третє, розвиток освіти слід розглядати у контексті розвитку світових освітніх систем, насамперед європейських. Входження України у Болонський процес означає її входження в освітній і науковий простір Європи. На цьому шляху вона повинна реалізувати основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу):

- уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи;

- формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів;

- забезпечення працевлаштування випускників; забезпечення привабливості європейської системи освіти.

“Подальші дії після досягнення шести цілей Болонського процесу:

- прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів;

- прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання);

- запровадження системи кредитів – кредитно-накопичувальної системи (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і накопичувальну функції;

- сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів);

- забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із “європейським” змістом);

- навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

49. Викладання психології у XVII- XX століттях.

У XVII-XІXст. статути університетів неодноразово піддавалися змінам, що відбивалися на складі дисциплін, що викладаються. Психологія, як і філософія, не один раз виключалася з програми на багато років і знову відновлювалася через деякий час. Природно, що за ці роки губилися кадри і накопичений досвід викладання.

Викладання психології у світських навчальних закладах тривалий час перебувало під сильним впливом традицій, що склалися в рамках богословської освіти. У духовній школі психологія як навчальний предмет була введена майже на ціле століття раніше, ніж у світській школі, а процес викладання був більш стабільним. У духовних академіях передбачалася і підготовка викладачів психології.

В цілому можна сказати, що викладання психології в цей період грало освітню роль і не готувало до проведення самостійних досліджень або практичної роботи.

Представники:

Фроман, Шаден, Якоб, П. Любовський П. Лодія. А. І. Галича П. Д. Юркевич, Лопатіна М. Я. Грот А. Я. Кожевниковим

На початку XX в. починається інтенсивний розвиток експериментальної та прикладної психології, супроводжуване зростанням інтересу до цієї науки. Розвивається і психологічна освіта. Після 1905 р. викладання психології у вищих навчальних закладах зазнає докорінних змін. Збільшується кількість курсів з психології. Зростає кількість викладачів, а також кількість слухачів. Крім лекцій організовуються семінари та просемінари, практичні заняття з експериментальної психології. Лекції з психології починають супроводжуватися демонстрацією приладів, постановкою ілюстративних дослідів. Це було значним нововведенням у практиці викладання психології. Психологія стала викладатися як емпірична наука.

На викладання психології в педагогічних інститутах в 20-30-х рр.. значний вплив зробило поширення ідей педології як комплексної науки.

З початку 40-х рр.. в ряді університетів при філософських факультетах відкриваються психологічні відділення, і таким чином вперше починається підготовка професійних психологів. Метою викладання психології була серйозна теоретична підготовка фахівців та забезпечення досконалого володіння методами експериментальних досліджень та емпіричної роботи.

У 50-х рр.. удосконалювалося також викладання психології для студентів педагогічних інститутів (Соколов, Лейтес, 1951). Традиційними темами або навчальними курсами були: загальна, вікова та педагогічна психологія.

Значною віхою в історії викладання психології стає вихід у світ низки навчальних посібників

З 1965/66 навчального року в медичних вузах країни було введено викладання медичної психології.

У 1964 р. відновило юридичну психологію в усіх юридичних вузах країни.

в 1968 р. ВАК виділив психологічні науки із загального складу педагогічних у самостійну групу і включив психологію в перелік галузей науки, за якими присуджуються наукові ступені

На початку 90-х рр.. у зв'язку необхідністю більш широкої підготовки психологів у багатьох навчальних закладах починають працювати короткострокові 9-місячні курси перепідготовки з психології для працівників, які мають вищу образо ¬ вання за іншими спеціальностями.

Представники: Г. І. Челпанова С. В. Кравкова, Н. І. Жинкіна, А, А. Смирнова, Н. А. Добриніна, В. М. Екземплярського, П. А. Рудика, Б. М. Теплова, М. А . Рибникова А. Введенський, Н. Н. Ланге, Лейкфельд., А. Ф. Лазурський