38. Психологічні теорії про природу людини. Психологічна теорія Фрейда: інстинкт, внутрішнє "воно"

Якщо вважати, що людина таке ж дітище природи, як і інші відомі нам живі істоти, то вона певною мірою наділена тими ж якостями, що й вони. Якщо вважати, що тварини не наділені таким розумом, як людина, то єдиною точкою дотику у них є інстинкти. Як правило, у людини виділяють два основних інстинкти: інстинкт самозбереження і інстинкт продовження роду, тобто розмноження, які, у свою чергу, складаються з безлічі інстинктивних факторів. Причому ці два інстинкти взаємопов'язані. До інстинкту самозбереження належать такі підінстинкти: харчування, ріст, дихання, рух, тобто ті необхідні життєві функції, які роблять будь-який організм живим. Спочатку ці фактори були дуже важливі, але в зв'язку з розвитком розуму людини (Я) ці чинники як життєво необхідні втратили своє колишнє значення. Це сталося тому, що в людини з'явилися пристосування для добування їжі, вона стала використовувати їжу не тільки для того, щоб вгамувати голод, а й для задоволення властивої тільки людині пожадливості. З часом їжа стала діставатися їй все легше і легше, і на її видобуток вона стала витрачати усе менше і менше часу. Людина стала будувати для себе житла та інші пристосування і по максимуму забезпечила собі життя. Таким чином, інстинкт самозбереження втратив своє значення, і на перше місце вийшов інстинкт розмноження, або, як називає його Фрейд, лібідо. Такі людські прагнення, як агресивність, бажання висунутися, які до цього відносилися до інстинкту самозбереження, відповідно до другого закону діалектики, перейшли в іншу якість, тобто вони перейшли до "лібідо". Отже, в результаті еволюції, основною рушійною силою в житті людини став інстинкт розмноження.

Психологічна теорія Фрейда: контролююче "я"

Відповідно до психологічної теорії Фрейда, "воно" набрало свою початкову силу, але паралельно з цим розвивалося і "я". Людина відрізняється від своїх менших побратимів розумом. У нашому випадку розумом є "его". Так як інстинкти, чи "воно", служать лише внутрішнім наповнювачем, то можна порівняти "воно" з якоюсь рідиною, тобто в строго концентрованому стані "воно" перебувати не може, тому що в цьому випадку при зосередженні одних інстинктів, людина з гомо сапієнс перетворюється на гомо вульгаріус, тобто, простіше кажучи, в тварину. Тому "я" чи "его" являються оболонкою, яка стримує інстинкти. Саме на цьому етапі виникають перші суперечності. Так як все знаходиться в розвитку і спокій відносний, то, отже, "я" і "воно" змінюються в часі, причому якщо "воно" вже визначилося, то "я" в ході культурного розвитку продовжує зростати. Якщо уявити, що кожному предмету і явищу відповідає свій час і своє місце, то і людській психіці властиве своє місце і час в загальній природі. Говорячи простіше, людську психіку можна порівняти з клітиною, де відбуваються відповідні явища. Відповідно, оболонкою клітини є "я", а внутрішнім вмістом "воно" (в цьому "воно" йдуть різноманітні дрібні процеси). У часі клітині треба розвиватися і, якщо внутрішній зміст вже сформувався і зазнає незначних змін, то зовнішня оболонка з розвитком культури все росте і потовщується. Назовні оболонка рости не може, тому що там місце займають інші клітини (інші індивідууми), отже, оболонка росте всередину, все більш і більш стискаючи внутрішній зміст "воно". Нарешті, тиск всередині стає настільки великим, що внутрішній вміст намагається розірвати зовнішню оболонку. Цей внутрішній конфлікт і є головним протиріччям між психосексуальним "воно" і контролюючим "я". Не випадково з ростом і розвитком культури людство все частіше і частіше спостерігає в своєму середовищі неврози. Але головна проблема в тому, що людина не здогадується про протиріччя всередині себе. У ясному усвідомленні "я" своїх заборонених потягів, яке забезпечується психоаналітичним дешифруванням сенсу невротичних симптомів, Фрейд бачив засіб відновлення психічного здоров'я. Якщо говорити простіше, то за допомогою психоаналізу виявляється те місце в психіці, в якому спостерігається тиск і утворюється, так звана, опуклість. Виявивши це місце і усунувши в ньому виникле протиріччя, людині повертається здорова психіка.