23. Матеріалістичний монізм: погляди Демокріта.

Матеріалістичний монізм (наприклад, монізм Демокрита) зводив свідомість до матерії, представляючи ментальні процеси як тілесні реакції. Прикладом, відчуття світла вважали простою реакцією сітківки ока та зорового нерва на промені світла.

За допомогою кількісних варіацій атомів Д намагався пояснити якісну різноманітність світу. Для пояснення руху він поряд з неподільними атомами вводив пустоту. Постулюючи атоми і пустоту,Д розв’язав практично всі логічні суперечності щодо структури сущого, які поставила натурфілософія. Він переконував, що на основі атомів і пустоти можна поєднати буття і небуття. Атоми – буття, їх відсутність(пустота) – небуття. Атоми- дискретність, пустота- безперервна. На цій підставі знімалися проблеми зникнення речей(атоми, з яких вони складаються, роз’єднуються), збереження субстанції в усіх перетвореннях(атоми вічні). Зникнення і виникнення речей – це роз’єднання і поєднання невидимих атомів. Якщо взяти до уваги, що Д запропонував ідею жорсткої причинності(ніщо не відбувається без причини), то його вчення було найбільш завершеною теоретичною моделлю сущого, яку запропонувала грецька натурфілософія.

В теорії пізнання Демокріт розрізняє чуттєве та розумове знання. Чуттєвий досвід нам дає "темне", неповне знання і лише мислення здатне дати точне і повне знання про навколишній світ. Переконаність у тому, що людські відчуття не спроможні дати істинні знання, знайшла своє відображення в історичному переказі про самоосліплення філософа. Згідно з цим переказом Демокріт в кінці життя осліпив себе, щоб уникнути полону від чуттєвого /споглядального/ досвіду.

За Демокрітом усе живе відрізняється від неживого і ця різниця полагає в наявності душі, яка утворюється із специфічних атомів, подібних вогню.

Людина відрізняється від тварини особливим розташуванням атомі душі. Душу Демокріт вважав смертною, коли людина вмирає, атоми душі полишають її і розсіюються у просторі. Боги, за Демокрітом, - це особливі з'єднання вогненних атомів, вони нелегко руйнуються, але все ж невічні. Вони здатні позитивно або негативно впливати на людину, подаючи людині ті чи інші знаки.

Етичні та соціальні проблеми. Найкращою формою держави Демокріт вважав демократичний поліс. Основною умовою збереження демократії вважав наявність у громадян таких моральних якостей, які утворюються вихованням та освітою. "

24. Механістичний матеріалізм 17-18 ст.

Механічний матеріалізм — одна з істор. форм домарксистського матеріалізму, для якої характерне метафіз. пояснення явищ об'єктивної дійсності, зведення якісно різнорідних формоутворень матерії до законів механіки.

Однак розроблена Галілеєм наукова методологія, але сила в основному односторонньо аналітичний характер. Це особливість його методології гармоніювала з почався в цю епоху розквітом мануфактурного виробництва, з визначальним для нього розчленуванням виробничого процесу наряд операцій. Виникнення цієї методології було зв'язано зі специфікою самого наукового пізнання, що починається з з'ясування найбільш простої форми руху матерії - з переміщення тіл у просторі, досліджуваного механікою. Зазначена особливість, розроблена Галілеєм методології визначала і відмітні риси його філософських поглядів, які в цілому можна охарактеризувати як риси механістичного матеріалізму. Матерію Галілей представляв як цілком реальну, тілесну субстанцію, що має корпускулярну структуру. Мислитель відроджував тут погляди античних атомістів. Але на відміну від них Галілей тісно погоджував атомістичне тлумачення природи з математикою і механікою, Книгу природи, говорив Галілей, неможливо зрозуміти, якщо не опанувати її математичною мовою, знаки якого суть трикутники, кола та інші математичні фігури. Оскільки механістичне розуміння природи не може пояснити її нескінченне якісне різноманіття, Галілей, у відомій мірі спираючи на Демокріта, першим з філософів нового часу розвиває положення про суб'єктивність кольору, запаху, звуку і т.д. У творі "Пробірник" (1623) мислитель вказує, що часткам матерії притаманна визначена форма, величина, вони займають певне місце в просторі, чи рухаються спочивають, але не володіють ні кольором, ні смаком, ні запахом, які, таким чином, не істотні для матерії.Погляд Галілея на матерію як на яке у своїй основі з безякісних часток речовини принципово відрізняється від поглядів натурфілософів, що приписувала матерії, природі не тільки об'єктивні якості, але і натхненність. У механистичному погляді Галілея на світ природа вмирає, і матерія перестає, виражаючи словами Маркса, посміхатися людині своїм поетично-чуттєвим блиском Механістичний характер поглядів Галілея, а також ідеологічна незрілість класу буржуазії, світогляд якого він виражав, не дозволили йому цілком звільнитися від теологічного уявлення про бога. Він не зміг це зробити в силу метафізичного його погляду на світ, згідно яким у природі, що складає у своїй основі з одних і тих самих елементів, ніщо не знищується і нічого нового не народжується. Антиісторизм притаманний і Галілеєвому розумінню людського пізнання. Так, Галілей висловлював думки про позадослідне походження загальних і необхідних математичних істин. Це метафізична точка зору відкривала можливість апеляції до бога як до останнього джерела найбільш достовірних істин. Ще ясніше ця ідеалістична тенденція притаманна Галілею в його розумінні походження Сонячної системи. Хоча він слідом за Бруно виходив з нескінченності Всесвіту, однак це переконання сполучалося в нього з представленням про незмінність кругових орбіт планет і швидкостей їхнього руху. Прагнучи пояснити пристрій Всесвіту, Галілей стверджував, що бог, коли створив світ, помістив Сонце в центр світу, а планетам повідомив рух по напрямки до Сонця, змінивши в певній точці їхній прямий шлях на круговий. На цьому діяльність бога закінчується. З тих пір природа має свої власні об'єктивними закономірностями, вивчення яких - справа тільки науки.