4. Розвиток iнституту юридично"I особи в радянськiй цивiпiстичнiй доктринi.

1917 piK- рубiкон, який приватне право в Poci"i,на жаль, не переЙшло.

Це був переломний момент у розвитку npaBoBo'iсистеми.

В серединi XlX столiпя прийшли процеси, якi пiзнiше стимулювали розвиток росiйсько"i

цивiлiстично'i науки.

Пiсля 1917 року правова система виявилася не витребуваною i непристосованою до

нових умов, що склалися.

Все майно практично опинилося в руках одного власника, що породило проблеми.

В 20-Ti роки, коли активiзувалися майновi вiдносини (НЕП)} проблема юридично'i особи

почина€ дослiджуватися в двох напрямках:

державнi юридичнi особи;

юридичнi особи, якi мають кооперативну структуру.

Видаються спiльнi працi eKoHoMicтiB i юристiв в сферi кооперацi'i. Кооператив

заснову€Ться на особистiй працi, а корпорацiя - на майновiй участi.

Iдеологом кооперативного руху був Туган-Барановський (1906 року була видана йога

робота).

Стучка назвав цей пiдхiд «классово-безличным». Включення кооперативiв в

радянський оборот BiHвважав помилковим.

Iнститут державно'i юридично"i особи} вiдповiдно} почав розвиватися значно швидШе.

Першим дослiджувати юридичну особу почав Саму'iл Наумович Лонтков (<<Суб;ьекты

права и лица» - його робота 1928 року). Тут BiH сказав, що державна юридична особа -

це персонiфiкована частина державного майна.

Катерина Абрамiвна Флейц не довго займалася дослiдженням KaTeropii" юридично"i

особи.

1924 piK - «Торгово-промышленное предприятие»: в особистостi державних

юридичних осiб персонiфiку€ться не саме майно, а державний орган як господарська

органiзацiя. Юридичною особою здатен бути тiльки власник майна. Вана сказала, що €

{(недозрiлi» юридичнi особи.

Стучка: юридичними особами € також TaKi державнi органiзацП, якi не повнiстю

пiдходять пiд поняпя об'€днання осiб, але € колективними особистостями. Колективний

власник пiдмiню€ться колективною особистiстю} майно якiй належить не на права

власностi.

Анатолiй Васильович Венедиктов.

1928 piK - «Правовая природа государственных предприятий».

3'являється такий суб'€кт господарювання як державний трест, який мае подвiйну

природу:

1) в одних вiдносинах - орган держави з власними владними функцiями;

2) в iнших вiдносинах - юридична особа цивiльного права.

До 1938 року - нiякi теоретичнi концепцii· юридично"i особи не розглядалися.

/{омпромiснuй погляд: Венедиктов (30-Ti роки) висунув iдею управлiння державною

власнiстю через iнститут оперативного управлiння.

3а основу юридично·j особи треба взяти iдею колективу (це спiвпадало з полiтичним

баченням). Колектив нiякого вiдношення до власностi не мав, все належало державi.

Квiнтесенцiя юридично·j особи була пов'язана з монополi€ю на власнiсть. Юридичну

особу потрiбно було надiлити маЙном. Передаючи майно, вони вiдмовлялися вiд нього.

Що таке юридична особа з точки зору майна, яке вона мае.

Кооперативне об'€днання, перш за все, проблема - споживчий характер, не стiльки

для отримання прибутку, скiльки для виробничоi· мети.

К.А. Флейншц: недозрiлi юридичнi особи не можна вважати такими, що склалися в

повному обсязi.

А.В. Венедиктов.

Трести державнi, що являли собою певнi господарськi об'еднання, що мали подвiйну

природу:

суб'€кти майнових вiдносин;

держава покладала певнi функцi"j по управлiнню маЙном.

Коли зародилися iде·j (приватно·j власностi) по приватизацi·j, кожнi 5-7 pOKiBдержава

видавала HOBiположення по управлiнню майном, оскiльки важко було визначити межi

контролю по управлiнню майном, яке закрiплюеться за суб'€ктом, але фактично не

належить Йому.

Теорiя Венедиитова

Iдея управлiння державною власнiстю через iнститут оперативного управлiння.

Вперше BiH висловив iдею, що за основу субстрату юридично·j особи необхiдно взяти

iдею колективу (не об'€днання).

Iдея колективу спiвпада€ iз полiтичним баченням. Колектив не € власником майна.

Власником € держава. В чистому виглядi це теорiя безсуб'€ктного майна.

Ландкофф, Венедиктов спиралися на MiHOBYконцепцiю.

1938-1955 роки - перiод, коли висували HOBi завдання перед правом на з'"iздi

«марксистiв-ленiнiстiв» перед першою кодифiкацiею.

3авершився процес колективiзацП. 3'явився майновий потенцiал.

Форми соцiалiстично"i власностi:

державна;

колективна;

особиста.

Наприкiнцi 40-х pOKiBвисунута iдея колективно·j юридично"i особи (Венидиктов).

Стапя «Органы управления государственной социалистической собственностью».

OCHOBHiположення: в OCHOBiцивiльно·j правоздатностi державно·j юридично·j особи

(хозоргану) лежить не тiльки €днiсть державно·j соцiалiстично·j власностi, але й оперативного управлiння "iiскладовими.

За кожною державною юридичною особою CTo"iTbвласник наданого в управлiння

майна.

У зв'язку з цим iдея ефективного управлiння турбувала державу повсякчас.

Оперативне управлiння видiленого державою юридичнiй особi частини державного

майна по волi народу пров-м якого Е призначений директор або iнший вiдповiдний

керiвник здiЙСНЮЕне лише цей керiвник, а й колектив працiвникiв, службовцiв.

Народ держава юридична особа.

ЗJЯВЛЯЕТЬСЯорганiзацiйна Еднiсть колективу. Керiвник - не просто наймана особа.

Майновi вiдносини стають iдеологiзованими. Все треба пiдпорядковувати iде"i

Все бiльше говорили не про юридичну осоБУJ а про колектив.

Виходячи з цього} юридична особа радянський соцiалiстичний державний орган

може i повинен бути визначений як органiзований державою колектив робiтникiв i

службовцiв, на який державою покладено обовJязок здiйснення певних завдань i якому

вона надала для здiйснення цих завдань певну частину ЕДИНОГОфонДу державноi

власностi (Венедиктов).

Дуже неприродною була «теорiя колективу». Спершу теорiя «колективу» викликала

бiльше КРИТИКИнiж пiдтримки.

40-50-Ti роки - Сергiй Микитович Братусь спецiально дослiджував категорiю

юридично'i особи.

1948 piK- його робота «Юридические лица в советском гражданском праве».

1950 piK - «Субъекты гражданского права».

Iдеi' «колективу» були спiвзвучнi загальним iдеям полiтично'i системи. Iдея «колективу»

експлуатувалася досить плiдно.

МаТВЕЕВ дослiджував питання вини юридично'j особи. Стиралася межа мiж

державними i колгоспно-кооперативними юридичними особами.

Спочатку теорiя юридично"i особи була спроектована лише на державнi юридичнi

осоБИJа потiм i на колгоспно-кооперативнi.

Поширення цiЕ"iTeopi'i призвело до виникнення iнших теорiЙ.

Теорiя держави (1947 piK).

Ленiнградський професор Сергiй Iванович Аскнадiй у cтaттi (збiрник «Ученые записки

Ленинградского государственного университета») «Об основаних правовых отношений

между государственными социалистическими организациями» (1947 piK) ЕДИНИМ

власником майна Е держава; обфунтовував ВИСНОВОКщО за кожною юридичною

особою cTo'iTb держава як всенародно органiзований колектив. Iндивiдуалiзацiя

юридично"i особи не в колектиВi а в специфiцi виробничо'i дiЛЯНКИ в якiй здiйсню€Ться

дiяльнiсть юридично"i особи.

За кожним конкретним пiДПРИЕМСТВОМcToi"Tbдержава, але не у Едностi Bcix cBo"ix

функцiЙJ а як певний органiзатор дiлянки роБОТИJ на якiй повинен бути досягнутий

певний результат.

В цьому була можливiсть персонiфiкацi"i юридичноi особи.

Теорiя директора.

Ленiнградський вчений Юрiй Кирилович Толстой.

Теорiя (рунтується на тому, що єдиним суб'єктом, уповноваженим проявляти волю

державного органу у певних правовiдносинах € директор, який реалiзу€ державну

полiтику. Поведiнка, воля керiвника визнача€Ться волею держави, а не колективу. Саме

директор вiдповiдальний за виконання директив, планових завдань i т.Д.

3а кожною юридичною особою cтoi'Tbсама соцiалiстична держава, як €диний власник

майна i уповноважена радянською державою особа, яка здiйсню€ дiяльнiсть по

ефективному управлiнню маЙном.

1955 piK - «Содержание и гражданско-правовая защита собственности в СССР»

(Толстой).

Теорiя «соцiалiсmuчно;' реальносmi».

Професор Генкен, професор Александров.

Теорiя «колективу» вiдступила.

Пiсля роздержавлення i приватизацГi вiдступили iде'i, пов'язанi з монополiзацi€ю

власностi. Teopi'i «органiзованого колективу» були спрямованi на об'€днаний майновий

субстрат. Сьогоднi юридична особа - це, перш за все, вiдокремлене майно. Теорiя

«колективу» виявлялася неспроможною, коли юридична особа створювалася однi€ю

особою.

3 трансформацi€ю суспiльних вiдносин трансформувалися погляди стосовно

юридично'i особи.

Рахмилович: не слiд в юридичнiй особi шукати людський субстрат.

S. НОВИЙ Цивiльний кодекс Укра'iни про регулювання правового положення

юридичних осiб.

Традицiйно в YKpa'iHi Цивiльний кодекс давав легальне визначення юридичноi' особи (в

тому числi Цивiльний кодекс УРСР 1963 року).

В новому Цивiльному кодексi СТ.80вiдмовилася вiд закрiплення конститутивних засад

юридично"i особи.

Конститутивними 0знаками юрuдUЧНОiособи в ЦК 1963року були:

майнова вiдокремленiсть;

участь в оборотi вiд власного iMeHi;

органiзацiйна єднiсть;

> вiдповiдальн iCТb.

Важливою ознакою була персонiфiкацiя юридично'i особи як вiдокремлення 'Ii у

цивiльно-правових вiдносинах вiд iнших суб'€ктiВ шляхом надання юридичнiй особi iMeHi

- наЙменування. KpiM того, важливою ознакою € i самостiйна майнова вiдповiдальнiсть

юридично"i особи, в межах майна, яке належить юридичнiй особi.

СТ.80Цивiльного кодексу Укра"iни мiстить беззаперечне формальне визначення.

Найбiльше постраждав в процесi прийняпя нового Цивiльного кодексу саме iнститут

юридично'i особи.

Юридuчна особа - органiзацiя, створена i заре€стрована у встановленому законом

порядку (ст.80 ЦК).

Сьогоднi основними характеристиками юридично'i особи €:

./ наявнicть вiдокремленого майна;

./ персонiфiкацiя через найменування;

./ самостiйна майнова вiдповiдальнiсть i т.д.

Складним було питання про класифiкацiю юридичних осiб. ЦК 1963 року подiляв

юридичних осiб на:

1)державнi;

2) колгоспно-кооперативнi;

3) громадськi органiзацi"i.

CBiToBaпрактика пiшла шляхом подiлу юридичних осiб на комерцiйнi (з унiверсальним

обсягом правосуб'€ктностi - BciдП, не забороненi законом) i некомерцiйнi (з обмеженою

статутом правосуб'€ктнiстю). Але було визнано В ЦК Укра"iни, що правосуб'€ктнiсть

залежить лише вiд закону, тому була закрiплена унiверсальна правосуб'€ктнicть.

Вивчивши практику, пiдходи до класифiкацi'i в Нiмеччинi i Нiдерландах, робоча група

по розробцi нового ЦК Укра"iни прийшла до висновку, що критерi€м для класифiкацii"

юридичних осiб треба взяти спосiб Пстворення.

Вийшли на структуру юридичних осiб, яка в CBiTiназиваЕТЬСЯ«фондом» - засновуЕТЬСЯ

але не управляЕТЬСЯ,за нашим законодавством мова йшла про органiзацiю.

Виходячи зi способу заснування юридичнi особи подiляються на:

CТBopeHiшляхом об'€днання осiб i майна чи, або осiб, або майна - юридичнi особи

приватного права;

CТBopeHiна пiдставi розпорядчого акта публiчноi" влади для виконання публiчних

функцiй - юридичнi особи публiчного права.

Цивiльний кодекс вирiшу€ лише питання, якi стосуються юридичних осiб приватного

права, i не може зачiпати сферою свого регулювання юридичних осiб публiчного права.

ЯКЩО публiчнi юридичнi особи вступають у вiдносини майнового обороту - вони

прирiвнюються i користуються BciMa правами та виконують Ti ж обов'язки, ЩОi юридичнi

особи приватного права.

Питання про органiзацiю, створення, лiквiдацiю юридично"i особи публiчного права

визнача€Ться спецiальним законодавством.

Органiзацiйно-правовi форми юридичних осiб визначенi в СТ.8ЗЦивiльного кодеl$СУ.

Спочатку Ч.1 СТ.8З ЦК мiстила закритий перелiк органiзацiйно-правових форм:

товариства й установи.

Зараз Ч.1 СТ.8З ЦК передбача€ KpiM товариств i установ також iнш оргонiзоцiйно-

провов формu юридичних осiб (це дало простiр для Господарського кодексу). I цi «iншi

органiзацiйно-правовi форми» визначаються спецiальними законами.

Товариства в Цивiльному кодексi подiляються на:

пiдпри€мницькi: з метою одержання прибутку;

непiдпри€мницькi: без мети одержання прибутку (ст.86 ЦК) дЛЯ його наступного

розподiлу мiж учасниками (але поряд з основною дiяльнiстю можуть здiйснювати

пiдпри€мницьку дiяльнiсть, ЯКЩО iнше не передбачено законом, яка вiдповiда€

MeTi 'ix створення i i"x статутнiй дiяльностi - але засновнику такий прибуток не

переходить, а використову€ться для досягнення мети створення).

Пiдпри€мницькi товариства - господарськi товариства (АТ, ТОВ, ТДВ, повнi й

командитнi товариства + виробничi кооперативи). Кооперативи дiють на засадах членства, а не участi.

ст.87 ЦК: створення юридично'i особи.

ст.88 ЦК: змiнено сам пiдхiд до установчих документiв (ранiше це був Установчий

договiр i Статут, а зараз лише Статут).

Отже, є 2 види юридичних осiб:

якi створюються i функцiонують за правилами цивiльного обороту (здебiльшого,

договiрний спосiб створення);

юридичнi особи публiчного права, якi створюються розпорядчим способом (без

принципу aBToHoMi"iволi).

Час вiд часу ц; суб'ЕКТИ змушенi вступати у вiдносини цивiльно-правовi (укладають

договори, вчиняють делiкти). Основний метод регулювання цивiльно-правових вiдносин

- юридична piBHiCТbcтopiH.

Юридичнi особи публiчного права i суб' Екти публiчного права створюються для певно·i

публiЧНО'i мети i займають певне мiсце у суборДинацiйному механiзмi. TaKi утворення

мають надiлятися правами не лише у публiчному правi, а i у вiдносинах цивiльно-

правового характеру.