2. Виникнення поняпя «юридичної особи», його розвиток у римський період.

Інститут юридичної особи виник у царині цивільного права, а вже потім вийшов за його

межі.

Ідея конструкції юридичної особи пов'язана виключно з процесом правового

регулювання.

Мейер: «Юридическое лицо наЗЬ1Ваетсяеще «HpaBCТBeHHbIM» или «моральны~» •..>>..

В Римі, поряд із суб'єктивними правами фізичної особи були і такі, які не належали

конкретній особі, а групувалися навколо певного центру.

В російській дореволюційній літературі Суворов М.е (<Об юридических лицах в советском гражданском праве» ) визначив, якi центри, попередники сучаснО"jюридично'j

особи, iснували в Римi:

держава, яка надiлялася суб'€ктивними цивiльними правами, укладала контракти з

громадянами. Державу представляли: iмператорський престол, казна (iснувала

республiканська казна, але контракти П з громадянами пiдпорядковувалися

публiчному праву; була ще iмператорська казна «фiскус», яка згодом поглинула

республiканську);

союзи публiчного права: рiзнi типи общин (сiльськi, MicbKi, колонП, провiнцi"j). На

користь цих суб'€KTiB встановлювали узуфрукти. Суворов назива€ цих суб' €KTiB

«политические общины»;

приватнi союзи. В Римi:

./ братства (товариства), якi складалися на засадах родового культу;

./ об'€днання осiб, якi створювалися або за iнiцiативою держави, або приватних

осiб з метою обслуговування xpaMiB;

./ союзи ремiсникiв (осiб iнших професiЙ).

За римськими приватними союзами як i за iншими угрупуваннями не

визнавалися HaBiTbелементи суб'€ктивних прав. Змiни вiдбулися лише за часiв

Марка Аврелiя.

Ще окремо iснували установи, якi створювалися з благодiйною метою (церкви,

монастирi, лiкарнi i т.д.). Спочатку цi установи iснували у такiй формi, коли однiй фiзичнiй

особi передавалося якесь майно, яким вона опiкувалася. Цi установи згодом почали

визнаватися самоcтiйними центрами, яким надавали суб'€ктивнi цивiльнi права.

Суб'€ктивнi права може мати лише людина, бо тiльки вона здатна мати волю i людськi

iнтереси, лише людина може бути Hoci€M права.

Отже, римськi юристи суб'€ктивнi цивiльнi права бачили лише за iндивiдами. Не може

бути мови про суб'€ктивнi права, коли HeMa€ такого iндивiда. Проте, на практицi

створю€Ться певна фiкцiя, коли права нiбито належать особi (в силу практичних

MipKYBaHb).Це мають бути виключно майновi цивiльнi права (речовi, зобов'язалЬнi). В

сферi спадкового права можливостi таких центрiв - не iндивiдiв були дуже обм~женi.

Цiкаве ставлення до правосуб'€ктноcтi таких центрiв. В Римi вони визнавалися

недi€здатними: «юридична особа» не мала свого органу, а дiяла через представника -

фiзичну особу + юридична особа не могла вчиняти делiктiв.

В Римi на базi союзiв створювалися особливi центри - корпорацП. Органiзацiя

представництва була наближена до To'i, яка притаманна юридичнiй особi. Були збори

корпорацi'j, були представники зборiв.

На етапi розвитку римсько'j доби з'явилися передумови формування юридичних осiб.

Мiж перiодом формування теорГ•. «фiкцi'j» були певнi передумови: 1245 piK - Папа

Римський Iнокентiй IV висловився з приводу церковних питань, а саме - вiддiлення

корпорацП вiд церкви, адже корпорацiя не Ma€душi, вона iCHY€лише в уявi людей i вона

€ фiктивною. Це було задовго до Майера, i, HaBiTb,глосаторiв i постглосаторiв.

Отже, ще в XIII столiпi проблема юридичноi' особи вже iснувала.

Словосполучення «юридична особа» i його розвиток пов'язанi з Нiмеччиною.

TepMiH «юридична особа» вперше був використаний у 000 роцi Густавом Гуго (<<Учебник естественного права ...»}.

На початку XVIII столiпя (1807-1809 роки) в роботах нiмецьких aBTopiB з'явля€ться

потреба в пояснення цих понять.

В 1860-1870 роках склалися OCHOBHiTeopi'j юридично'j особи. Теорiя «фiкцi"j» пов'язана з

iм'ям Карла фон CaBiHb·j.

З. Теоретичне обгрунтування участi юридичних осiб у цивiльному оборотi в XIX - на

початку ХХ столiпя.

До Teopi"i«фiкцii'» маЕ вiдношення i нiмецький вчений ВiндшеЙт.

Теорiя «фiкцП»: юридична особа не iCHY€як така, вона вигадана дЛЯ забезпечення

оборо1У.

Цю думку пiдтримали Мейер, Шершеневич, Гуля€в.

Здiйсню€Ться технiчне перенесення правосуб'Ектностi за допомогою ЦIЕI юридично'j

фiкцi"i, яка не забезпеЧУЕ повного рiвноправ'я фiзичних i юридичних осiб. Так

заРОДЖУЕТЬСЯiдея спецiальноi' правосуб'Ектностi.

Юридична особа Е Ш1УЧНИМсуб'€ктом, який здатен володiти маЙном.

Прибiчником CaBiH"ii Вiндштейда був також Пухта.

Впродовж всього XlX столiпя теорiя «фiкцii'» як основа розумiння юридично"i особи

була панiчною у всiй пандектнiй цивiлiстицi.

Теорiя «цiльового майна» (Бринц - нiмецький вчений): суб'ЕКТ iнколи i не потрiбен,

оскiльки це майновi вiдносини i за 'jx допомогою реалiзу€Ться майнова цiль - головне,

щоб була мета i майно, дЛЯ задоволення мети. Суб'€кт лише забезпеЧУЕ досягнення

мети.

Планiоль (французький вчений) розвиваЕ теорiю «колективного майна»: в якостi

суб'Екта юридична «фiкцiя», яка допомагаЕ реалiзувати основну ме1У, дЛЯ спрощення

оборо1У.

Теорiя «iнтepecy» : на перший план виходять особи, яким в дiйсностi належать

права майновi - дестинатори (особи, якi отримують вигоди BiA майна). Единий цёнтр є

формою володiння майна. •

Bci Teopiї модифiкують iдею вiдсутноcтi реальностi за таким суб'ЕКТОМяк юридична

особа.

Ще є теорiя «реального союзу» або «реальностi юридично; особи» (Прке, Безеле).

3 римських часiв iнститут юридично'j особи в повному обсязi не склався. це вiдбулося

аж в кiнцi XIX - на початку хх столiпя.

Сама по собi теорiя «фiкцii"» не Еоднорiдною.

CaBiHb'jвважав фiктивною не саму юридичну особу, бо i"iBiHототожнював з державою.

ФiкцiЕЮ BiHвважав саму можливiсть TaKo'jорганiзацi"j бути самостiйним суб'ЕКТОМ.

Професор ЧаН1Урiл (сучасний науковець, який eMirpYBaB з Грузi"i в Нiмеччину): теорiя

«фiкцi"j» CaBiHb'j сприймалася не BipHO. Юридична особа як соцiальне утворення

безумовно iCHYE.Питання Е з виникненням правосуб'€ктностi юридично'j особи. CaBiH"j

звертаЕ увагу на те, що правосуб' EKTHiCТbюридична особа ОТРИМУЕBiAдержави.

Фiкцiя поляга€ в тому, що правоздатнiсть фiзичноi' особи переноситься на юридичну

особу. Сам факт утворення, об'Еднання вже € фiкцi€ю. Ця теорiя логiчнiше сприймається, нiж теорiя «реального союзу».

Фiкцiя проявля€ться i в тому, чия воля виявля€ться юридичною особою, адже вона €

об'€днанням окремих суб'€ктiв.

Теорiя «реального союзу» (органiчна) - ГipKe (нiмецький цивiлiст).

Це називають теорi€ю «соцiальних органiзмiв». Говорилося, що об'€днання дi€ як

великий соцiальний органiзм, у якого форму€ться воля, Вiдмiнна вiд iнших осiб.

Нiчого принципово вiдмiнного в дiях окремо"!"особи i соцiального об'€днання HeMa€.

Але процес формування.