3. Умови (підcrави) цивільно-правової відповідальноcrі. Склад цивільного правопорушення.

Відповідальність встановлюється за найбільш шкідливі, антисоціальні, антисуспільні

діяння, які завдають або можуть завдати шкоду певній особі (вони завжди завдають

шкоду правопорядкуІІІ).

Не може бути правопорушень, які б не завдавали шкоди.

Самощенко, Фарукшин «Ответственность по советскому законодательству», 1971 год.

Дослідження проблеми цивільно-правової відповідальності почалося з кримінального

права.

50-БО рр. в науці цивільного права розпочинаються дослідження підстав цивільно-

правової відповідальності.

1955 рік - Матвеев «Вина в советском гражданском праве» (аналіз досліджень

представників науки кримінального права, які доходять до висновку, що є багато

спільного між цивільним і кримінальним правом).

1970 рік - Матвеев «Основания гражданско-правовой ответственности».

Матвєєв сформував основні положення вчення про склад цивільного правопорушення

як необхідної достатньої умови (підстави) цивільно-правової відповідальності. Говорячи

про склад цивільного правопорушення, мова йде про абстрактну юридичну категорію,

яка дозволяє виділити складові частини будь-якого правопорушення.

Елементи правопорушення (умови відповідальності):

неправомірна поведінка у формі протиправної дії або бездіяльності;

наявність у потерпілої особи матеріальної шкоди (натуральний вимір) або збитків

(грошовий вимір);

причинний зв'язок між поведінкою і шкодою;

вина правопорушника.

Самощенко, Фарукшин: ці елементи характерні для всіх галузей.

Склад цивільного правопорушення - сукупність тих загальних типових умов, наявність

яких необхідна для покладення на порушника цивільних прав і обов'язків

відповідальності, і які у будь-яких різних сполученнях зустрічають у будь-яких цивільних

правопорушеннях.

Матвєєв: не завжди всі 4 ознаки мають місце в діянні, але діяння є правопорушенням.

Сама держава встановлює необхідні елементи для відповідальності (законодавець).

Існує поняпя «обмеженого» складу злочину: коли відсутній один чи кілька елементів

(наприклад, відсутня протиправність - шкода завдана правомірними діями (необхідна

оборона, крайня необхідність). При відсутності причинного зв'язку - в разі заподіяння

шкоди випадково чи під дією обставин непереборної сили. Іноді відповідальність

встановлюється незалежно від наявності збитків (неустойка). Відповідальність без вини

(джерело підвищеної небезпеки).

в.п. Грибанов доповнив перелік умов вказівкою на обов'язкову наявність прав і

обов'язків, зафіксованих у відповідних нормативних актах.

Антимонов: додає нормативну умову - наявність нормативного акту, де визначено

право, обов'язок.

«Договорное право. Общие положения» Брагинский, витрянский.

Вітрянський дав нищівну критику чотириелементної концепції складу цивільного

правопорушення. Теорія була «шкідливою».

Кузнєцова: в жодному підручнику, виданому після «Договорного права ...» ніхто нічого

не змінив (стор.567-569 «Договорное право ...»).

4. Розмір цивільно-правової відповідальності.

Компенсаційна функція відповідальності - побудова формату цивільно-правової

відповідальності (відшкодування всіх збитків і шкоди).

Ні ступінь, ні форма вини не впливають на розмір цивільно-правової відповідальності

(на відміну від кримінального, адміністративного права).

Мета кримінальної відповідальності: припинити протиправну поведінку і враховується

умисел при визначенні розміру покарання.

Мета цивільно-правової відповідальності не є каральною. Навіть шкода, завдана

джерелом підвищеної небезпеки за відсутності вини особи, має бути відшкодована.

Цивільна відповідальність спрямована не на особистість а на майнову сферу

пОРУШНИJ<атому немає прямої залежності між розміром відповідальності і виною.

S. Відповідальність незалежно від вини.

Вина є найбільш дискусійним питанням в цивілістичній доктрині.

Иоффе «Развитие цивилистической мы~лиив СССР.Ч.2».

50-60 рр. - вчення про вину ЯК основний принцип відповідальності в цивільному праві.

1936 рік - Шварц «3начение винь' В обязательствах из причинения вреда».

Агарков, Генкен «Гражданское право», 1944 год.

Принцип вини практично витіснив принцип заподіяння.

Цивільний кодекс 1922 року при визначенні засад відповідальності виходив виключно

з принципу вини, не враховуючи принципу заподіяння і не визнаючи його.

Красавчиков: концепція «вини з виключенням» (<<Возможность вреда причиненного

источником повь,шенной опасности», 1966 год).

1957 рік - к'К. Яичков «Система обязательств из причинения вреда в советском

праве»: жоден із принципів відповідальності не має переваг (ні принцип заподіяння, ні

принцип вини). Вина - додаткова підстава відповідальності. «Вина з виключенням» і

концепція «двох начал».

Александров: не може бути відповідальності без вини.

Красавчиков: треба розмежовувати заходи відповідальності від заходів захисту.

Виник ще один напрямок: В.А. Ойгензихт: досліджуючи категорію вини пов'язав її з категорією ризику.

«Проблема прииска в гражданском праве» ОЙгензихт.

Він вважав ризик психологічним ставленням особи до своєї чи чужої діяльності з

передбаченням певних негативних наслідків. Ризик може бути підставою для розподілу

збитків.

Непереборна сила - суб'єкти підприємницької діяльності (позика, прокат) - СТ.90б ЦК,

950 ЦК.